Зведена таблиця

Матеріал з Хронологія мовних подій в Україні: зовнішня історія української мови
Перейти до: навігація, пошук

Зміст

ІX сторіччя

860

Київський князь Аскольд (Оскольд) прийняв християнство.
Про цю подію йдеться в енцикліці константинопольського патріярха Фотія (60-ті роки IX ст.):
Не тільки болгари навернулися до християнства, а й той народ, про якого багато й часто говориться, … , тобто так звані руси. … тепер вони перемінили еллінську й безбожну віру на чисте християнське вчення….

861

У Паннонському житії Кирила засвідчено існування писемности на Русі.
Тут таки, у Херсонесі, знайшов Костянтин Євангелію і Псалтир, руськими письменами писані, і людину знайшов, що розмовляла руською мовою, і розмовляв з нею; і, засвоївши цю нову мову, порівнював її письмена, голосні й приголосні, до своєї мови й незабаром почав читати новою мовою й міг пояснити прочитане.
(Цитовано за Лавров, Кирило та Методій в …, 254).


866 – 882

На думку М. Брайчевського та Б. Рибакова, під час правління Аскольда створено Літопис Аскольда, частина якого увійшла до тексту Сказання про поширення християнства на Русі.


882

Літописне оповідання про прихід до Києва з Новгорода варязької дружини Олега (Див. Літопис Руський,13). Вбивство київських князів Аскольда і Діра (деякі історики вважають, що вбито лише Аскольда). Початок правління київської династії Рюриковичів. У літописанні далі пауза до кінця X ст.


X сторіччя

955

Княгиня Ольга прийняла християнство під час подорожі до Константинополя. Її названо християнським ім'ям Олена (Див. Літопис Руський, 35-38).

972–980

Відродження літописання. Оскільки менш-більш надійні матеріяли припадають на врядування Ярополка Святославича, Б. Рибаков називає записи цих років Літописом Ярополка.

988–989

Князь Володимир охрестив Русь (Див. Літопис Руський, рік 988).


988

Заснування першої школи в Києві. І поставив він [Володимир] церкву святого Василія [Великого] на пагорбі, де ото стояли кумири Перун та інші і де жертви приносили князь і люди. … І, пославши [мужів своїх], став він у знатних людей дітей забирати і оддавати їх на учення книжне (Див. Літопис Руський, 66).

XI сторіччя

1015–1016

Укладено перший звід законів на Русі — Правду Ярослава (Руську правду). Первісно містив 18 статей з правовими нормами, що регулювали стосунки між князем, дружиною та людністю. Встановлено вини (штрафи) за вчинені злочини.
Текст Руської правди.


1037

Князь Ярослав Мудрий заснував першу на Русі бібліотеку та скрипторій у Софійському соборі в Києві. І зібрав він писців многих, і перекладали вони з гречизни на слов'янську мову і Письмо [Святеє], і списали багато книг… Отець бо його Володимир землю зорав і розм'якшив, себто хрещенням просвітив, а сей великий князь Ярослав, син Володимирів, засіяв книжними словами серця віруючих людей, а ми пожинаєм, учення приймаючи книжнеє (Див. Літопис Руський, 89).


1037–1039

Початок давньоруського літописання: за князювання Ярослава Мудрого у київській митрополії укладено Сказання про поширення християнства на Русі.
Між 1037–1050 роками Іларіон (від 1055 р. київський митрополит) написав Слово о законі і благодаті.


1048

Посольство французького короля Генриха І Капета до Ярослава Мудрого. Шлюб князевої доньки Анни з французьким королем. Княжна Анна привезла до Франції книжку з двох частин: кириличної (євангельські читання), переписаної у Києві, та глаголичної (апостольські послання й паремії на свята за римсько-католицьким календарем). Зберігається в Реймсі (Франція). В науці відома як Реймське Євангеліє.


середина XI сторіччя

Укладено Турівське Євангеліє.


1054

Завершення поділу християнської церкви на Східну та Західну (Схизма).


1056–1057

Помилка створення мініатюри: /bin/bash: line 1: /usr/bin/convert: No such file or directory

Error code: 127
Остромирове Євангеліє. Перша сторінка Євангелія від Йоана.
У Києві диякон Григорій переписав Євангеліє для новгородського посадника Остромира (Остромирове Євангеліє ). Фотокопія Остромирового Євангелія.


1072–1073

Ігумен Києво-Печерського монастиря Никон уклав літописний звід, першу історію руської землі і, отже, започаткував систематичне руське літописання. Він виклав події у хронологічному порядку за роками від "створення світу", доповнив сюжет літопису багатьма дружинними переказами та легендами, що побутували в усній традиції. Никонів літопис заклав підвалини пізнішого літописного зводу — Повісти минулих (врем'яних) літ.


1072

Укладено нову редакцію зводу давньоруських законів — Правду Ярославичів. Містить норми кримінального, цивільного та процесуального права, що регулювали стосунки між різними групами давньоруського суспільства.
Текст Руської правди.


1073

Помилка створення мініатюри: /bin/bash: line 1: /usr/bin/convert: No such file or directory

Error code: 127
Ізборник Святослава 1073 г. Титульний розгорт.
У Києві переписано енциклопедичний збірник Ізборник Святослава (див. Запаско, 19-22, опис рукопису, вибрані сторінки, тексти, витяги з енциклопедій).


1076

Помилка створення мініатюри: /bin/bash: line 1: /usr/bin/convert: No such file or directory

Error code: 127
Ізборник Святослава 1076 р.
Диякон Іоанн уклав у Києві Ізборник, одну з небагатьох точно датованих пам'яток XI ст., що дійшли до нас в оригіналі (див. Запаско, 19-22, опис рукопису, вибрані сторінки, тексти, витяги з енциклопедій).


1086

Київський князь Всеволод Ярославич заснував у Києві монастир св. Андрія (Янчин монастир). Ігуменею стала княжна Анна (Янка) Всеволодівна (ЕІУ, УВ). Вона створила при монастирі першу зафіксовану в літописі школу для дівчат (Див. Літопис Руський, 125-126).

1093

Ігумен Печерського монастиря Іван уклав Початкове зведення.


близько 1100

На замовлення князя Мстислава, сина Володимира Мономаха, в Києві переписано напрестольне Євангеліє (Мстиславове Євангеліє).

XII сторіччя

1110-і pp.

Поучення дітям Володимира Мономаха (текст поучення).


1113

Нестор, чернець Києво-Печерського монастиря, уклав першу редакцію Повісти минулих (врем'яних) літ, що дійшла до нас у пізніших редакціях та списках.
За гіпотезою Шахматова, Нестор взяв за основу Никонів літописний звід та Початковий літопис, де викладено події від 1073 до 1095 року.


1116

Ігумен Видубицького монастиря Сильвестр завершив другу редакцію Повісти минулих (врем'яних) літ, що дійшла до нас у складі Лаврентіївського (XIV ст.) та Радзивілівського (XV ст.) літописних списків. Замовником був київський князь Володимир Мономах. Сильвестр переробив деякі статті про події 1093–1110 рр., підніс роль князя у боротьбі проти половців та залагодженні княжих чвар.


1118

На доручення князя Мстислава Володимировича, сина Володимира Мономаха, укладено третю редакщію Повісти минулих (врем'яних) літ, що дійшла до нас у складі Іпатіївського та Хлебниківського списків XIV ст.


1120–1130

Укладено нову редакцію Поширеної Руської Правди, найповнішого зводу правових норм, що регулювали стосунки між соціальними групами руського суспільства.
Текст Руської правди.


середина XII сторіччя

В Богородичому монастирі с. Городища біля Володимира (Волинського) написано Христинопільський апостол — переклад з грецької діянь і послань апостольських.


1164

Дяк церкви Святих Апостолів Костянтин (в миру Добрило) на замовлення Симеона, пароха церкви Іоанна Предтечі, переписав Євангеліє (Добрилове Євангеліє). Книжка перебуває в Державній російській бібліотеці (Москва).

1169

Володимиро-суздальський князь Андрій Боголюбський (ЕІУ, УВ) захопив і пограбував Київ. Ця подія підводить риску під "київською добою", коли існувала спільна різноплеменна держава. Боголюбський не утверджувався в Києві, а нищив його.

1187

Перша літописна згадка назви Україна стосовно земель південної Київщини та Переяславщини; її вжито в розповіді про смерть переяславського князя Володимира Глібовича, пораненого в битві з половцями: … був же він князь доблесний і сильний у бою, і мужністюкріпкою відзначався, і всілякими доброчесностями [був] сповнений. За ним же Україна багато потужила (Див. Літопис Руський, 343).

XIII сторіччя

початок XIII сторіччя

Завершено творення Київського літопису, що в усіх списках закінчується 1200 роком. Вважають, що він є зведенням трьох втрачених літописів — київського, чернігівського та переяславського, зробленим у Києві у Видубецькому монастирі (ЕІУ, УВ) близько 1200 р.

1202–1205

Роман Мстиславич об'єднав Галицько-Волинське князівство та Київську землю, цим почавши творити державу українців у етнічних межах.


1234

Дата укладення Києво-Печерського патерика, точніше, його найдавнішої редакції, що збереглася в копіях XV-XVI ст. (у 16 списках).


1238–1264

Князювання в Галичі Данила Романовича (Галицького). Князь переміг боярську опозицію, вигнав з Галичини угорців та поляків, що їх були покликали бояри. 1239 року приєднав до Галицько-Волинської землі< Київ і став князем Київським. За часів його князювання засновано й розбудовано міста Холм, Львів, Данилів, Угровеськ.


1239

Монголо-татари погромили Переяславщину та Чернігівщину (Див. Літопис Руський, 395-397).

1240

листопад-грудень
Орда хана Батия (ЕІУ, ЮЕ, УВ) зруйнувала Київ (Див. Літопис Руський, 395).

1241

Монголо-татари погромили Галицько-Волинську землю (Див. Літопис Руський, 397-398).


Друга половина XIII сторіччя

На Волині існували школи.
Створено Галицько-Волинський літопис. Він складається з Літописця Данила Галицького (1205–1258), укладеного, найімовірніше, у Холмі, та Волинського літописця (1259–1290). Пізніше (в середині XV ст.) увійшов до Іпатіївського літописного зводу та до Хлебниківського зводу (список XVI ст. галицького походження). Він є продовженням Київського літопису; охоплює 92 роки — від 1201 до 1291. Три літописи (Повість минулих літ, Київський, Галицько-Волинський) становлять український літописний звід, що діставав продовження свідомо, як літопис свідомого етносу.


1253

Посли римського папи Інокентія IV коронували князя Данила Галицького королем Русі (Див. Літопис Руський, 412).


1283

У Холмі або Перемишлі попович Євсевій переписав Євангеліє (Євсевієве Євангеліє). Мова цієї пам'ятки містить риси української мови. Книжка пербуває у Державній бібліотеці Росії (Москва).

XIV сторіччя

XIV – XV ст.

Утворилася спільна книжна українсько-білоруська мова, що de facto була державною мовою та мовою правничих документів у Великому князівстві Литовському.
Є дані про існування шкіл у Києві.


1340

Отруєно князя Юрія ІІ. Землі Галицького князівства потрапили під польську корону. Впала остання самостійна українська князівська держава.


1347

Король Казимир ІІІ видав руською мовою Вислицький статут, що був першим повним записом польського звичаєвого права.


1348

Засновано Празький університет, що став джерелом науки та культури для Польщі та усіх народів на її території, зокрема українців.


1352

Поділ земель Галицько-Волинської Русі між Польським королівством і Великим князівством Литовським. Польща отримала Галичину й частину Поділля, Литва — Волинь та Берестейську землю.


1356

За наказом польського короля Казимира III Львів отримав Магдебурзьке право.


1362

Перемога коаліційного русько-литовського війська Ольгерда над татарами на річці Сині Води (Поділля). До складу Великого князівства Литовського увійшли українські землі — князівства Київське, Чернігово-Сіверське, Волинське, Подільське. Почала формуватися нова Литовсько-Руська держава.


1364

Казимир III заснував Краківский університет. 1400 року Владислав Ягайло реорганізував його, звідси й назва — Ягелонський університет. Від самого початку там навчалися українці. За списками студентів, лише протягом XV-XVI ст. тут одержали освіту 800 українців. Наприкінці XIV та на початку XV ст. при Краківському університеті існували спеціальні гуртожитки для "литовських" та "руських" студентів.


1371

травень
Відновлену патріяршим собором Галицьку митрополичу катедру обійняв владика Антоній. Окрім Галицької, йому підлягали Перемишльська, Холмська, Володимирська, Луцька та Турівська єпархії.


1375

Створення Галицької римо-католицької митрополії, паралельно з православною. Папа Григорій XI своєю буллою проголосив Галич, Перемишль, Володимир і Холм катедральними містами.

1385

14 серпня
Кревська унія об'єднала Польщу та Литву в єдину державу через шлюб польської королеви Ядвіги та литовського князя Ягайла. Литва прийняла римо-католицизм. Див. М. Грушевський. Історія України-Руси. Том IV. Розділ II.


1397

Королева Ядвіга заснувала Литовську колегію та окремий інтернат для русинів (українців і білорусів) при Празькому університеті. Див. Грушевський.
У Києві в колах митрополита Кипріяна переписано Київський Псалтир. Зберігається в петербурзькій Публічній бібліотеці імені М. Є. Салтикова-Щедрина без плетіння у вигляді окремих зошитів. В 1963 році Київський Псалтир реставрований.


кінець XIV сторіччя

В галицьких землях при костелах та монастирях постають латинські школи. При єпископських катедрах дієцезій (Львів, Перемишль, Холм, Кам'янець) створено школи підвищеного елементарного рівня, що згодом перетворилися на міські школи під спільною опікою єпископа й магістрату.

XV сторіччя

 
У рукописних книжках великого поширення набули глоси — пояснення чи переклади незрозумілих та малозрозумілих слів побіч із текстом. Найбільшого поширення набули у XVI-XVII сторіччях. Глоси стали одним з джерел перших давньоукраїнських словників.
Є дані про існування шкіл у Львові.
У другій половині сторіччя в Києві існувала школа підвищеного типу, що її заснували генуезці — втікачі із захопленої турками Феодосії.


1401

У с. Королеві на Закарпатті переписано Королівське Євангеліє. Мова його свідчить про помітний вплив живої мови. Є визначною пам'яткою українського письменства та книжкового мистецтва. Зберігається в Закарпатському краєзнавчому музеї (Ужгород).

1413

Акт Городельської унії 1413 р.
2 жовтня
Городельська унія, всупереч положенням Кревської унії, підтвердила існування Великого князівства Литовського як незалежної держави. Водночас визнано політичну зверхність польського короля, що мав стати великим князем литовським після смерти Вітовта. Див. М. Грушевський. Історія України-Руси. Том IV. Розділ II.

1439

Постало перше братство — Львівське (при церкві Успіння Богородиці у Львові).
Флорентійська унія. На Флорентійському соборі відбулася перша спроба унії Східної та Західної церков. Від Руської церкви акт об'єднання підписав митрополит Київський Ісидор (УВ, ЕІУ). (Бувши ув'язненим за це в Москві, через півроку втік до Риму). Флорентійська унія не дістала реалізації, проте створила прецедент і теологічну основу можливого церковного союзу.

1440

Перша редакція Литовських чи Західно-руських літописів, державних літописів Великого князівства Литовського. Вони ґрунтуються на давній українській літописній традиції; витворено їх спільною працею та літературною мовою білорусів та українців. Другу редакцію літописів зроблено у другій половині XVI ст.


1450–1490

Заснування і робота друкарні у Грушівському монастирі св. Архангела Михаїла (Закарпаття). Олександр Орос доводить, що з цієї друкарні походять деякі відомі анонімні видання.


1453

Під навалою турків упав Константинополь.

1458

3 вересня
Після зречення Ісидора (УВ, ЕІУ), папа разом з константинопольським патріярхом рукоположили на Русь Ісидорового учня Григорія, одночасно проголосивши буллою поділ Руської митрополії на Київську та Московську (УВ). Настав кінець церковної спільности княжої Руси.

1459

На соборі в Москві проголошено автокефалію Московської церкви (УВ) (Константинопольський патріярх визнав її 1589 року).


1460

Львівський міщанин Степан Дропан подарував ченцям Львівського монастиря св. Онуфрія друкарню. 1469 року ця друкарня отримала привілей від польського короля Казимира IV (УВ, ЕІУ). Книжки цієї друкарні не збереглися (або їх не атрибутовано).

1460-і

У Києві діяв перекладацький гурток, що його підтримував князь Семен Олелькович. Учасники гуртка перекладали з гебрайської (давньоєврейської) та інших мов філософські та природничі трактати й художні твори.


1460–1462

Створено Касіянові редакції Києво-Печерського патерика.
Першу укладено 1460 року в Києві на замовлення митрополичого намісника Акакія і за наказом клірошанина Касіяна. Введено кілька нових розділів та літописних нотаток. Другу Касіянову редакцію Патерика укладено 1462 року; житія згруповано за хронологічним принципом.


1468

Великий князь Литовський і польський король Казимир Ягайлович (Казимир ІV) (УВ, ЕІУ) видав Судебник (УВ, ЮЕ) українсько-білоруською літературною мовою. Судебника та Руську правду використано у складанні Литовських статутів.

1481

Ліквідація Київського удільного князівства.


1489

Укладено Четьї (двотомову збірку житій святих) — пам'ятку українського та білоруського письменства, де в другому томі відчутний сильний вплив народної української мови.


1491

У друкарні Швайпольта (Святополка) Фіоля в Кракові видано кириличні книжки слов'янською мовою з елементами живої української мови (див. Грушевський, Огієнко, Ісаєвич). Це найдавніші кириличні книжки із зазначеним місцем і часом друку, що дішли до нашого часу. Їх було призначено для України. Після Фіоля кириличні книжки друковано в українських та білоруських (литовських) друкарнях, що існували протягом короткого часу або були мандрівними: друкарні Ф. Скорини (див.Огієнко) у Вільні (1525), Заблудові (1561), Єв'ю (1611), Могилеві, Кутеїні (1630), мандрівній друкарні В. Тяпинського тощо (див. Огієнко).


1492

Активізація політики Великого князівства Московського, що дістала назву "збирання руських земель". Початок тривалих воєн з Великим князівством Литовським, що втратило через це майже третину своєї території. Саме тоді, 1493 року, князь Іван III (УВ, ЕІУ) вперше вжив титул-претензію государь всея Руси.

1494–1497

Київ отримав Магдебурзьке право згідно з грамотою Великого князя Олександра.
У Києві (1563), Заблудові (1567), Острогу, Володимирі (1572) та інших містах, а також на Запорожжі постають численні початкові школи при церквах, де вчителями були ченці київських монастирів. У цих школах здебільшого дотримувано традицій шкіл княжої доби. Окрім того, існували школи при судах.
Постання латиномовної української літератури як вислід приєднання до системи європейської освіченості.
У Польщі починають діяти католицькі катедральні та парафіяльні школи.
Протестанські громади социніян починають відкривати школи.


1509

Павло Русин з Кросна, магістр Краківського та Віденського університетів, видав у Відні збірку латиномовних поезій.


1510

Виникнення теоріїї Москва — третій Рим (ЮЕ, УВ), що проголошувала право Москви на Візантійський (а відтак і Київський) спадок. В основу її лягла фраза псковського ченця Філофея з його послання до Василія III з приводу приєднання Пскова: Два Рими впали, третій стоїть, а четвертому не бувати.


1525

Король польський Жигмонт (Сигізмунд) I видав декрет про обмеження прав православних міщан. Іх позбавлено привілеїв, що мали міщани-католики, а ремісникам обмежено вступ до цехів.

1529

Помилка створення мініатюри: /bin/bash: line 1: /usr/bin/convert: No such file or directory

Error code: 127
Сторінка з Литовського статуту 1529 року.
На соймі у Вільні ухвалено перший (старий) Литовський статут. Документ уклала спеціяльна комісія правників. Створено юридичну систему, прийнятну в усій величезній різноетнічній державі, що органічно поєднала поняття римського права, відгуки положень Руської правди, норми звичаєвого руського (білоруського та українського) і литовського права, низку пунктів чеських, польських і німецьких судебників. Статут написано українсько-білоруською літературною мовою (див. Яковенко).
Текст статуту на сайті: Восточная литература (Шукати під "СИГИЗМУНД I Статут 1529 г.).

1547

16 січня
Великий князь московський Іван IV Лютий був коронований за візантійським обрядом на царство Російською православною церквою та прийняв титул царь и великій князь всеа Русіи, Владимирскій, Московскій, Новгородцкій, Псковскій, Резанскій, Тверскій, Югорскій, Пермскій, Вятцкій, Болгарскій и иныхъ. 1561 року Іван IV отримав грамоту від константинопольського патріарха Іоасафа, в якій містилося визнання Івана IV царем, існують однак відомості про те, що ця грамота була сфальсифікована.


друга половина XVI сторіччя

Поширення на українських землях ідей Реформації, зокрема антитринітаризму, кальвінізму (ЕІУ, ЮЕ, УВ) та социніянства. Протестантські громади діяли на Волині (у Гощі, Черняхові, Киселині, Немирові тощо) та Поділлі (у Панівцях, Дубецьку). Вони започатковували друкарні, школи з викладанням семи вільних наук. Социніяни мали в Киселині свою академію, що діяла протягом 1638 – 1644 років.


близько 1552

Початок Запорозької Січі (ЕІУ, ЮЕ, УВ). Князь Дмитро Вишневецький (ЕІУ, УВ) збудував на острові Мала Хортиця фортецю й почав гуртувати козаків.

15 серпня 1556 – 29 серпня 1561

На Волині Михайло Василевич переклав українською мовою Євангеліє. Рукопис почато у Дворецькому монастирі, завершено в селі Пересопниця. Звідси походить його назва Пересопницьке Євангеліє. Перекладач зберіг чимало елементів слов'янської мови. Запис у Пересопницькому Євангелії свідчить, що його призначено до читання в церкві.
Зберігається в Інституті рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського. Транслітерований текст видано 2001 року в Києві.


1558–1583

Лівонська війна. Поразки Великого князівства Литовського спричинили зближення його з Польщею і зрештою привели до Люблинської унії.


1563

Король польський Жигмонт (Сигізмунд) I видав привілей, що урівнював права православної та римо-католицької шляхти.

1563–1572

Під впливом реформаційних ідей невідомий автор переклав українською книжною мовою Апостол (був подарований у XVII сторіччі Святомиколаївському Крехівському монастиреві, звідси його назва Крехівський апостол). Перекладач користувався кальвіністським виданням Біблії (Берестя, 1563), польським виданням Нового Заповіту (1556), Апостолом Франциска Скорини (1525), текстами слов'янською мовою.


середина 1560-х

У Казанській історії, пам'ятці російської публіцистики, вперше виразно проголошено ідею спадковости держав: Москва — другий Київ, що на ній базовано патримоніяльне право московських князів на Київ. Воссия ныне стольный и преславный град Москва яко вторый Киев.


1565

Католицький єпіскопат закликав до Польщі єзуїтів.

1566

січень
Помилка створення мініатюри: /bin/bash: line 1: /usr/bin/convert: No such file or directory

Error code: 127
Сторінка з Литовського статуту 1566 року (Волинського)
Набув чинности Другий Литовський статут, що його ухвалено на Віленському сеймі 1565–1566 рр. Цей статут називають Волинським з огляду на особливу роль волинської шляхти в його укладанні. Законодавчо закріплено земські реформи; завершено формування Великого князівства Литовського як правової держави. Статут написано українсько-білоруською книжною мовою (див. Яковенко).
Текст на сайті "ІЗБОРНИК".

1568

У Заблудові, в маєтку литовського гетьмана Г. Ходкевича, Іван Федорович і Петро Мстиславець видали Псалтир з часословом та Учительне Євангеліє (спочатку подано канонічний текст, далі пояснення його), призначені до церковного вжитку. Євангелія написано книжною українською мовою, аби їх могли зрозуміти прості люди.

1569

Єзуїти заснували колеґіум у Вільні (від 1578 року — академія). Тут навчалися й студенти з українських земель.
Акт Люблинської унії 1569 р.
10 січня
Пiсля кiлькaрiчниx пoпeрeднix дeбaтiв, у Люблiнi рoзпoчaвся сeйм, спiльний стaнaм Пoльськoї Кoрoни зi стaнaми Вeликoгo князiвствa Литoвськoгo. У гoстриx дeбaтax, кoтрi нeрaз oпинялися нa грaнi рoзриву i нaвiть збрoйнoї сутички, врeштi булo дoсягнутo згoди про утвoрeння нoвoї фeдeрaтивнoї дeржaви двox нaрoдiв – Рeчi Пoспoлитoї. Див. Яковенко.
5 червня
Король Жигмонт (Сигізмунд) II Август підписав акт Люблинської унії (угоди про об'єднання Польщі та Великого князівства Литовського в єдину федеративну державу — Річ Посполиту). В ньому, зокрема, записано:
На прохання всіх станів постановляємо, що по всяких їхніх судових справах, як позови, вписи до книг, акти й усякі їхні потреби, так і наших судів гродських і земських, як і з нашої коронної канцелярії наші декрети, і по всіх наших коронних потребах королівських і земських листи до них не яким іншим, а тільки руським письмом мають бути писані й проваджені на вічні часи.
Цитовано за Яковенко Н.М. Нарис історії України з найдавніших…, 106-108
1 липня
Актом Люблинської Унії династичний зв'язок, закладений Кревським актом, перетворено на реальну федерацію двох народів (польського та литовського) і таким чином створено одну з найбільших держав тогочасної Європи — поліетнічну Річ Посполиту, що проіснувала до кінця XVII ст. Платою за державну суверенність Великого князівства Литовського стало передання під юрисдикцію Корони Польської українських земель — Підляшшя, Волині, Київщини та Брацлавщини.
Водночас в унійних привілеях Волинського, Брацлавського, Київського воєводств задекларовано, що вони приєднуються до Польського королівства як "рівні до рівних, вільні до вільних", підтверджено збереження стародавніх кордонів з усталеною мережею самоврядних шляхетських інституцій та судово-адміністративних органів, підтверджено чинність Литовського Статуту, гарантовано збереження староукраїнської (руської) мови у місцевому справочинстві та побуті – себто унійний акт 1569 року гарантував мешканцям приєднаних земель культурно-адміністративну автономію у межах Речі Посполитої. Див. Яковенко.

1570-і pp.

Князь Костянтин Острозький заснував школи в Турові (1572), Володимирі Волинському (1577), Слуцьку(1580).

1573

Іван Федорович заснував у Львові першу відому (через книжки, що дійшли до нашого часу) друкарню в Україні. Після його смерти друкарнею опікувалося Львівське братство. Першодруком цієї друкарні був Апостол (1574).
У Римі папа Григорій XIII заснував Атанасієву колеґію, призначену давати освіту людям грецького обряду.

1574

Іван Федорович видав у Львові першого Букваря Текст. 1975 року в Києві видано репринт з його єдиного відомого примірника, що належить Гарвадському університетові.

1576

З ініціятиви князя Костянтина Острозького в Острогу створено науковий гурток. Спочатку його метою було підготувати першу друковану Біблію слов'янською мовою і таким чином утвердити її рівноправність із гебрайською, грекою та латиною. Проте сфера діяльности гуртка була значно ширшою. Фактично він займався історико-філологічними студіями: виправлянням зіпсованих переписувачами місць, текстологічними розшуками та порівняннями, перекладами з греки та коментуванням східнохристиянської класики. Очолював гурток Герасим Смотрицький; участь брали українські, білоруські, литовські, польські, грецькі науковці та друкар Іван Федорович. Сучасники називали Острозький науковий гурток академією. Див. (Яковенко, Ісаєвич Я. Глава Остріг на Волині: перша академія, перша "слов’янська" друкована Біблія).
Коштом князя Острозького засновано друкарню в Острогу (працювала до 20-х років XVII ст.). За часів князя Костянтина Острозького вона була науково-видавничим закладом, де друкували літургійну, патрологічну (тобто біографії й тексти творів батьків церкви) літературу та писання членів Острозького наукового гуртка. Полемічну літературу друковано простою, себто тодішньою українською літературною, мовою; із 28 відомих натепер книжок Острозького друку лише 14 церковнослов'янські. Див. (Яковенко, Ісаєвич Я. Глава Остріг на Волині: перша академія, перша "слов’янська" друкована Біблія, Ісаєвич Я. Глава Острозька академія: редагування і видання книг).
Крім Острозької друкарні, на Волині були друкарні в Дермані (1602–1605), Костянтинові, Почаєві (працювала з перервами від 1618 до 1918 р.), Рахманові (1625), Луцьку (1624), Крем'янці (1628), в селі Чорна (1629), у Житомирі (1783). Див. Огієнко.
Відкрито першу початкову січову школу (в межах сучасного міста Новомосковська Дніпропетровської обл.). Цим започатковано систему навчальних закладів, відкритих і утримуваних коштом Війська Запорозького Низового. Вихованці вчилися читати, писати, рахувати; вивчали Закон Божий. Були заняття з музики та співів і військових вправ.

1578

Перша письмова згадка про Острозьку школу, що її заснував князь К. Острозький (діяла до 1608 р). Курс навчання складався із семи вільних наук — тривіуму (граматика, риторика, діялектика) та квадривіуму (аритметика, геометрія, музика й астрономія). Провідним було вивчення слов'янської, грецької та латинської мов. Сучасники називали школу "тримовною гімназією", колеґіумом, пізніше академією. Першим ректором був Герасим Смотрицький (помер 1594 р.), після нього Кирило Лукарис. Учнями цієї школи були, зокрема, Максим (у чернецтві Мелетій) Смотрицький, Петро Конашевич-Сагайдачний. Див. (Яковенко, Ісаєвич Я. Глава Остріг на Волині: перша академія, перша "слов’янська" друкована Біблія, Ісаєвич Я. Глава Острозька академія: редагування і видання книг).
Острозька друкарня на потреби "дітищного училища" видає Азбуку (Текст) та перевидає львівського Букваря Івана Федоровича. Деякі автори вважають, що ці книжки становлять одне видання (Опис видань).
Азбуку виявлено в одному примірнику в Німеччині. У ній подано грецьку абетку та двомовний грецько-слов'янський паралельний. Факсимільно перевидано у Москві 1983 р.
До тексту львівського Букваря додано Сказаніє о письменах давньоболгарського письменника Чорноризця Храбра (див. Німчук). Відомо про два примірники цієї книжки: один у Данії, другий в Німеччині (зшитий разом з Азбукою), обидва примірники дефектні, але в значній мірі доповнюють один одного.

1580

Іван Федорович видав у Острогу Книгу Нового заповіту (Псалтир і Новий Заповіт). Видання містило абетковий покажчик та пояснення реалій Нового Заповіту під назвою Книжка собраніє віщей нужнійших, що їх уклав дяк школи і член літературно-наукового гуртка Тимофій Михайлович.
Надруковано український переклад Євангелія соціянина Василя Тяпинського. Текст у книжці подано у два стовпчикі — слов'янською мовою і переклад.

1581

В Острогу видано віршований твір українсько-білоруського поета Андрія Римші Хронологія Текст, де наведено назви місяців латинською, гебрайською та народною українською мовами й описано відповідні біблійні події та свята. Це перше окреме друковане видання поетичного твору книжною українською мовою.
Шляхтич Валентин Негалевський (соціянин) у с. Хорошеві на Волині переклав простою мовою Новий Заповіт з польського видання Мартина Чеховича (Краків, 1577). Рукопис зберігається в Інституті рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського.
12 серпня
Помилка створення мініатюри: /bin/bash: line 1: /usr/bin/convert: No such file or directory

Error code: 127
Сторінка з Острозької Біблії
Видано Острозьку Біблію. Текст Біблії перевірено за кількома канонічними списками, зібраними з монастирів, серед них грецький (з Ватикану) та слов'янський (з Москви). Книжка містить передмову князя Костянтина Острозького та вірші Герасима Смотрицького, що оспівують видавця та його герб. Це видання Івана Федоровича з поліграфічного погляду є шедевром слов'янського книгодрукування. Вона стала основою Синодальної (Єлізавєтінской) Біблії 1751 року. 1983 року на гроші української громади Канади здійснено фототипичне видання.


В одному з примірників Острозької Біблії було знайдено рукописний додаток на 7 аркушах — Лексисъ съ толкованіємъ словенскихъ словъ просто Текст, перший відомий слов'яно-український словник невідомого автора. Його матеріяли згодом увійшли до словників Лаврентія Зизанія та Памви Беринди.

1584

Декрет Стефана Баторія, що дозволив віленським міщанам утримувати училища.
Від 1585 р. декрет поширено й на всі православні братства Великого Литовського князівства та Галичини Це сприяло постанню братських шкіл. Братські школи протистояли римо-католицьким, зокрема єзуїтським; це зумовило зміст програм братських шкіл і навіть їхню назву — греко-слов'янські. Значне місце займало вивчення слов'янської мови; вивчення мови грецької було зумовлене належністю української церкви до грецької. У братських школах вчилися діти різних станів: у шкільних статутах зазначено, що багатії над убогими у школі нічим вищі не можуть бути, лише самою наукою, плоттю ж рівні усі. Поступово, під впливом европейськіх шкіл, у більшості братських шкіл почали викладати латину, а також сім вільних наук (граматику, діялектику, риторику, аритметику, геометрію, астрономію, музику). Див. Яковенко.

1585

1586

Помилка створення мініатюри: /bin/bash: line 1: /usr/bin/convert: No such file or directory

Error code: 127
Книга записів Ставропігійського братства. Статут братської школи. 1587 р.
Укладено статут братської школи Успенського братства у Львові (Порядок школьний), що правив за взірець статутів інших братських шкіл. Серед тих, хто підтримував школу — князь В.-К. Острозький, молдавський господар Єремія Могила, гетьман Петро Сагайдачний.
Текст на сайті "Ізборник".


У Вільні в друкарні Мамоничів вийшла перша друкована граматика слов'янської мови Кграматика словеньска языка. Вона була публікацією відомого рукопису О осми частѣхъ слова (див. Німчук), написаного ймовірно у Сербії в середині XIV ст. Видання підготували вчителі Острозької школи.
1 січня
Грамота про надання Успенському братству права Ставропігії
Патріярх Антіохійський Йоахим IV Доу надав Львівському братству право патріяршої ставропігії (незлежности від місцевої церковної влади) й затвердив його статут. 1593 року ці права підтвердив Константинопольський патріярх Єремія. Право ставропігії мали ще Віленське, Луцьке та Київське братства.

1588

Помилка створення мініатюри: /bin/bash: line 1: /usr/bin/convert: No such file or directory

Error code: 127
Обкладинка Литовського статуту 1588 року
Король польський та Великий князь Литовський Жигмонт (Сигізмунд) ІІІ Ваза затвердили Третій (новий) Литовський статут. Його, подібно до попередніх, написано тогочасною українсько-білоруською літературною мовою.
Текст на сaйті: Гісторыя Беларусі IX-XVIII стагоддзяў. Першакрыніцы

1589

Константинопольський патріярх Єремія проголосив автокефалію Московського патріярхату. Він приїхав до Москви по субсидії на відновлення Константинопольської резиденції. Борис Годунов майже рік протримав паріярха під домашнім арештом, доки той не погодився рукоположити митрополита Іова на патріярха Московського. Після цього Єремію відпустили з багатими дарами.
По проголошенні Іова патріярхом Московським і всієї Русі влада склала утверждающую грамоту про його обрання. В ній йшлося про роль Московської держави, оплоту православної церкви: … великое российское царствие — третий Рим — благочестием всех превзыде, и вся благочестивая царствие в твое едино собрана, и ты един под небесем, христианский царь, именуешись в всей вселенной, во всех христианах … Теорія Москва — третій Рим (ЮЕ, УВ) стала офіційною ідеологією Москви. Це підштовхнуло українських єпископів до унії з католицькою церквою і зробило прихильниками унійної ідеї короля Польщі та політичні верхи Речі Посполитої.

1590

Українські посли на Варшавському сеймі провели постанову: Поправа прав Воєводств Волинського, Брацлавського й Київського. Щоб статути для тих Воєводств, за їхнім правом, писалися руським язиком і письмом, не мішаючи слів латинських.
Volumina Legum, том ІІ, с. 1340. Цит. за Огієнко І. Історія української літературної мови, 150. </span>
Відкрито кальвіністську школу в с. Панівцях на Поділлі. В протестантських школах вивчали мови — латинську, грецьку, слов'янську; філософію (діялектику й етику). Діяла до 1611 р.


20 червня
Четверо владик руських єпархій (луцький — Кирило Терлецький, львівський — Ґедеон Балабан, пінський — Лев Пелчицький, холмський — Діонісій Збируйський) на синоді в Бересті склали лист-проєкт, де висловили згоду визнати зверхність папи за умови збереження церковного устрою і чину богослужіння Східного обряду.

1591

Відновила роботу братська друкарня у Львові.
Титульна сторінка Граматики.
У Львові надруковано граматику грецької мови Адельфотес. Грамматіка доброглаголиваго еллино-словенскаго языка (факсимільно перевидав Олекса Горбач 1988 року в Мюнхені), що її склали студенти ставропігійної школи під проводом Арсенія Грека. Ця граматика є компіляцією граматик Ласкаріса, почасти Крузія, Кленарда, Мелянхтона, проте важлива тим, що дає поряд із грецьким матеріялом слов'янські паралелі й спричинилася до розвитку граматичної термінології в Україні. Ця книжка була одночасно й підручником грецької мови (див. Німчук). Перший ректор Києво-братської школи Іов Борецький замовив у Львівського братства граматіки грецкіє друку лвовського.


Братська друкарня у Львові видала Просфониму (гр. привітання) — перший відомий надрукований панегірик українською мовою. Невідомий автор створив Просфониму з нагоди приїзду київського митрополита Михайла Рагози до Львова.

1592

15 жовтня
Король Жигмонт (Сигізмунд) III надав львівскому Успенському братству привілей, що визнавав братську школу вільних наук, себто школа дістала право ввести до програми латинську мову.


1594

Наприкінці року владики луцький — Кирило Терлецький та володимиро-берестейський — Іпатій Потій, за участю луцького католицького єпископа Бернарда Мацейовського, склали так звані Торчинські артикули, що на їхній підставі невдовзі було проголошено унію. Головний їхній зміст такий: 1) Форми таїнств, обрядів і свят Руської церкви лишаються незмінними; 2) кандидатів на найвищі духовні пости обирають, згідно з традицією, духовні особи лише з-поміж людей руської та грецької нації; владик посвячує митрополит, а митрополита — владики, однак підтвердження він мусить дістати від папи, як раніше діставав із Константинополя; 3) владики отримують обов'язкові місця в сенаті нарівні з католицькими єпископами (всупереч наполяганням Рима, цей пункт не було реалізовано аж до 1790 р.); 4) усі монастирі, церкви й церковні братства перебувають під контролем владик без втручання світських осіб; 5) людей грецького обряду заборонено вихрещувати в латинство; 6) Руська церква нарівні з Римською може закладати школи та семінарії грецької і слов'янської мови, а також влаштовувати друкарні під контролем церковних влад; 7) Юрисдикція патріярхату Східної церкви на території Руси втрачає чинність.

1595

Ян Замойський (ЕІУ, УВ) заснував Замостську Академію, польську високу школу. Фундатор академї виключив з її програми богословіє як предмет, що вносить з собою полемічний елемент виховання. Бідних студентів звільняли від плати за навчання й утримували в бурсі коштом фундатора. Студентів поділено за національністю на п'ять груп: пoльску, литовську, руську, пруську, та чужоземну. :В Академії студіювали, зокрема, Касіян Сакович, Сильвестр Косів, Ісая Трофимович-Козловський. Вона, як писав Петро Могила в присвяті до книжки Т. Замойському, так много народові нашому пожитку й утіхи принесла, іж не мало з неї людей учоних, росторопних і поважних, а церкві нашій православній велце потрібних вишло.
25 липня
Князь Костянтин Острозький видає Оповіщення — універсал проти унії, надрукований в Острозький друкарні, де закликав православну Русь стати на захист благочестя (православія).
лютий
Владика луцький Кирило Терлецький вручив Торчинські артикули, із підписами тодішнього митрополита Михайла Рагози та сімох владик, папському нунцієві у Польщі Маласпіні, а той передав їх до Рима.
23 грудня
В залі Константина у Ватикані, після офіційних слухань і перемовин, у присутності 33 кардиналів відбулася урочиста церемонія адаптації Руської церкви до союзу з Римською. Тим же днем датовано папську буллу Magnus Dominus (Великий Господь), що проголосила унію завершеною.

1596

Друкарня Віленського братства (Вільно-Вільнюс) видала три книжки Лаврентія Зизанія-Тустановського: Наука ку читаню і розуміню писма словенскаго (Буквар), граматику слов'янської мови Грамматіка словенска ( див. Німчук, текст) та Лексисъ сирѣчъ реченія вкратцѣ собранны и из словенскаго языка на простый рускій діялектъ истолкованы (текст). Цього словника широко вживано в Україні аж поки 1627 року в Києві вийшов Лексикон Памви Беринди.
16–20 жовтня
Берестейська унія. У Бересті відбувся собор задля урочистого проголошення унії православної церкви з католицькою. Утворено Українську греко-католицьку церкву. Проти унії виступили деякі православні єпископи на чолі з князем Костянтином Острозьким. Вони провели свій собор, де засудили унію. Із інструменту порозуміння унія перетворилася на символ розбрату і протистояння; конфлікт і досі не подолано остаточно.

1597

Київський біскуп Йосип Верещинський заснував у місті Фастові першу на Київщині друкарню. Див. Огієнко.

початок сторіччя

Час масового постання братств. Створено Рогатинське, Кам’янець-Подільське, Красноставське, Самбірське, Київське, Луцьке, Шаргородське, Немирівське, Вінницьке та інші братства.
Братства засновували друкарні, відкривали школи, забезпечували їх підручниками, утримували свом коштом вчителів та найбідніших учнів, надавали їм допомогу на навчання у високих школах, підтримували зв’язки з громадськими та політичними діячами, науковцями, письменниками. Наприкінці XVI та в перший половині XVII ст. існувало 30 великих братств і стільки ж братських шкіл.
Навколо архимандрита Києво-Печерського монастиря Єлісея Плетенецького, як колись в Острогу, збирається гурт інтелектуалів. Серед них Памво Беринда, Лаврентій Зизаній, Захарія Копистенський, Тарасій Земка, Кальнофойський, Касіян Сакович. Саме вони зініціювали практично одночасне заснування друкарні при монастирі й створення у Києві братства та школи при ньому.

 

Перша сторінка розмовника
Перша відома спроба показати відмінності між слов'янською й українською мовами та їхнє місце серед інших мов (Розмовник Івана Ужевича "Розмова — Бєсѣда", що зберігається у Французькій Національній бібліотеці в Парижі).
Текст оприлюднили Гельмут Кайперт та Даніель Бунчич 2005 року у Мюнхені.

1602

Відкрито січову школу при Самарському монастирі.


1604–1606

У Стрятині (Галичина) працює друкарня Федора та Гедеона Балабанів. Видано Служебник (1604), Требник (1606). 1606 року друкарню перенесено до Крилоса, де завершено друкування Євангелія Учительного. Щоб підготувати й видати ці книжки, зібрано гурт культурних діячів, серед них редактор, колишній вчитель Львівської братської школи Федір Касіянович, гравер і лексикограф Памво Беринда. У виданні Требника брав участь Федір Балабан. Про нього в передмові до книжки сказано, що він вчився в Італії, але не зрікся православної віри.


1606–1611

У Панівцях на Поділлі працює кальвіністська друкарня, що видавала антикатолицькі твори протестантів І. Зигровіуса, Я. Хоцимовського, П. Гилевського.


1608

Засновано єзуїтський колеґіум у Львові. Відкрито колеґіуми також в Ярославі (1575), Кам’янці (1611), Луцьку (1614), Перемишлі (1617), Острогу (1624), Києві (1647). Тут навчали латинської, польської, слов’янської мов, поетики, риторики, діялектики (логіки). В цих (і пізніших) колеґіумах вчилася не лише римо-католицька, а й православна молодь.


1614

Видано Литовський статут польською мовою.


1615

Відкрито єзуїтський колеґіум у с. Гуменному на Закарпатті. Навчання велося латинською мовою, тільки викладання релігії для українських учнів — русько-слов’янською. 1646 року колеґіум перенесено до Ужгорода, а 1649 року перетворено на Ужгородську гімназію.


15 жовтня
Засновано Kиївське Богоявленськe братствo та школу. Галшка (Єлизавета) Василівна Гулевичівна вписала в київські гродські книги свій фундуш (дарчу), за яким її спадкову землю на Подолі в Києві передано у власність київському братству за умови, що на цій землі буде збудовано монастир і школа дітям, як шляхетським, так і міщанським. Новий храм Богоявлення Господнього на свої кошти збудував гетьман Петро Сагайдачний. Новозаснований Богоявленський монастир став патрональним братським; при ньому створено школу на взірець львівської. Першими ректорами були Іов Борецький, Мелетій Смотрицький та Касіян Сакович. Загальний навчальний патронат здійснювали науковці Києво-Печерського кола.


1616

Архимандритом військового запорозького Трахтемирівського монастиря стає князь Єзекіл Булига-Курцевич. Людина впливова, рішуча, освічена (закінчив Падуанський університет). Завдяки йому монастир стає посередником між Січчю та Києвом. Починається залучення козаків до культурного життя України.
Єлісей Плетенецький перевозить до Києва відкуплену від львівського владики Гедеона Балабана друкарню й засновує Києво-Печерську друкарню, що аж до середини XVII ст. була найбільшою в Україні. Її першодрук — Часослов; книжку призначено й до шкільного вжитку.
Мелетій Смотрицький надрукував у м.Єв’є (Вевіс біля Вільнюса) український переклад Учительного Євангелія, що його автором вважали константинопольського патріярха Калиста. 1637 року книжку без змін перевидано в друкарні Києво-Печерської Лаври. Завдяки цьому перекладові ще на початку XVII ст. українською літературною мовою надруковано більшу частину тексту Нового Заповіту.


1619

Титульна сторінка Граматики
Друкарня Віленського братства в Єв’є (тепер — Вевіс біля Вільнюса) видала Грамматіки Славенскиѧ правилноє Сѵнтаґма Мелетія Смотрицького — перший в історії української лінгвістики повний курс слов’янської мови, що аж до першої чверти XIX ст. був провідним підручником слов’янської мови в Україні (див. Німчук). Книжка Смотрицького вплинула на граматики української, білоруської та російської мов та на розвиток граматичної думки в Сербії, Болгарії, Румунії. Факсимільне перевидання вийшло друком у Києві 1972 року (Текст).

1620

До складу Київського братства записався гетьман запорозьких козаків Петро Конашевич-Сагайдачний з усім військом. Записавшися до братства, Військо Запорозьке отримувало формальне право на опіку над ним. Сам гетьман став ктитором Києво-Братського училищного монастиря і постійно дбав про його школу. Коли помирав від ран, отриманих у Хотинській битві, то майже всі свої кошти заповів Київській, Львівській та Луцькій школам. Його поховано 10 квітня 1622 р. на території Братського монастиря. Над його могилою 20 вихованців братської школи виголосили Вірші на жалісний погреб славного рицаря Петра Конашевича Сагайдачного (Текст), що написав Касіян Сакович. Могилу зруйновано у 30-х роках XX ст., разом з усім цвинтарем. На місці цвинтаря створено плац військово-морського училища.
Видано Номоканон (гр. законоправило) — переклад візантійської збірки церковних і державних законів із індексом заборонених книжок (наступні видання 1624, 1629).


жовтень
У Братський церкві Єрусалимський патріярх Теофан, що повертався з московської подорожі, висвятив Іова Борецького на митрополита, Мелетія Смотрицького — на архиєпископа Полоцького, Ісайю Копистенського — на владику Перемишльського. Через кілька днів у Трахтемирові він висвятив решту владик. Православний єпископат було цілком відновлено. Королівського затвердження довелося чекати двадцять років, до смерти короля Жигмонта (Сигізмунда) III.


16 грудня
Собор Російської православної церкви на чолі з патріярхом Філаретом постановив перехрещувати вихідців з Литви та Польщі.

1621

28 квітня
Польською мовою написанo Протестацію (Protestacija). Твір має форму послання новопоставленних ієрархів до короля з обґрунтуванням правочинности їхніх дій та законности права руського народу на православ’я.


1624

В Острогу онука князя К. Острозького Анна Алоїза Хоткевичева заснувала єзуїтський колеґіум.


1624–1627

Укладено Густинський літопис — перший узагальнювальний твір з історії України-Руси XVII ст. (автор, гіпотетично, Захарія Копистeнський). Літопис поєднує світську та агіографічну історію Руси. (Текст літопису).


1625–1630


1626

Кирило Транквіліон Ставровецький привіз до Чернігова свою мандрівну друкарню, що вже видала низку книжок (серед них Учительноє Євангеліє 1619 року). Працювала до 1646 р. (Огієнко).
Лаврентій Зизаній-Тустановський виявив бажання надрукувати у Москві свій Катехизисъ. У диспуті з московськими справщиками він мусив пожертвувати своїми думками та мовою, аби його працю було видано.

1627

Помилка створення мініатюри: /bin/bash: line 1: /usr/bin/convert: No such file or directory

Error code: 127
right
У Києві видано Лексиконъ славенорωсскій и имeнъ тлъкованіє Памви Беринди (перевидано 1653 р. у друкарні Кутеїнського монастиря (Білорусь) з новою передмовою), що послідовно виокремлює слов’янську і тодішню українську народну розмовну мову. Факсимільне перевидання першодруку 1627 р. вийшло в Києві 1961 р. (Текст).Це перший справжній словник книжної української мови.

У Києві у типографії Тимофія Вербицького видано Буквар (див. Буквар…). Факсимільне перевидання першодруку 1627 р. вийшло в Києві 1995 р. (текст).


Після смерти Захарії Копистeнського архимандритом Києво-Печерської лаври став Петро Могила.
right
1 грудня
Учительноє Євангеліє Кирила Транквіліона Ставровецького засуджено в Москві (і за зміст, і за слог его еретический). Цар Михайло Федорович та патріярх Філарет наказали всі його твори собрати и на пожарех сжечь… Далі наказано: чтобы впредь никто никаких книг литовския печати и письменных литовских не покупали.
Текст Окружной грамоты царя Михаила Федоровича от 1 декабря 1627 г.

1631

осінь
Архимандрит Києво-Печерської лаври Петро Могила заснував Лаврську школу. Він запросив досвідчених викладачів — у школі працювали професори, що закінчили латинські академії у Польщі, Литві, Відні. Лаврську школу створено за взірцем польських високих шкіл — колеґій. Складалася вона з підготовчих класів, де вивчали мови (слов’янську, латинську, грецьку й польську), середніх класів піїтики й риторики, та вищих класів, філософського й теологічного.


1632

Петро Могила об’єднує Братську та Лаврську школи. Об’єднана школа працювала на території Братського монастиря. Вона отримала назву Колеґії, або Києво-Братської колеґії. П. Могила за згодою братства став старшим братом і опікуном (довічним охоронцем і наставником) Колеґії й Братського училищного монастиря.
Помираючи, П. Могила заповів Колеґії все своє майно. По смерти Петра Могили Колеґію стали називати Києво-Могилянською (пізніше, від 1704 до 1709 р. — Могилянсько-Мазепинською, ще згодом, від 6 січня 1735 р. — Могилянсько-Заборовською).
вересень
На елекційному сеймі під тиском православних делегатів підготовано Пункти про заспокоєння руського народу грецької релігії. За ними православна церква в Україні офіційно діставала право на ієрархію на чолі з митрополитом і чотирма єпископами (львівським, луцьким, перемишльським, мстиславським), вільно відправляти богослужіння, мати церкви, монастирі, друкарні, школи, братства. Православним повернуто частину монастирів та маєтностей, проголошено право добровільного вибору православної чи уніятської церкви.
листопад
Першим провідником офіційно відновленої Руської православної церкви став Петро Могила.

1633

14 березня
Король Владислав IV Ваза затверджує прийняті на елекційному сеймі Пункти про заспокоєння руського народу грецької релігії, і, отже, визнає акт відновлення православної єрархії.


1635

18 березня
Король Владислав IV Ваза відповів відмовою на клопотання Петра Могили про перетворення Києвської колеґії на Академію і дав привілей, що дозволяв викладати в ній науки не далі діялектики й логіки, тобто курсу філософії.

1636

Петро Могила, митрополит Київський, благословив новостворене Кременецьке братство і школу при ньому, за умови, щоб у ній були порядки шкіл Київських, до того ж — визнано зверхність ректора тих же шкіл Київських, і науки визволенії різними мовами трактовано.
Школи такого самого типу, підлеглі Києво-Могилянській колеґії, відкрито у Вінниці (1638) та в Гощі на Волині (1639). Гощанська (Гойська) колегія діяла до кінця XVII ст.

1638

У Киселині соцініяни створили академію, що діяла протягом 1638 – 1644 років.
У Кременці видано Грамматіки или писненница языка Словенъского (Кременецька граматика), скорочений виклад Граматики Мелетія Смотрицького (Німчук). Вона була навчальним посібником для учнів Кременецької братської школи. Aвторство приписують луцькому єпископові Атанасію Пузині. Збереглося шість примірників книжки: три у Москві, двa у Львові та один у Києві.

1639

1640

8-18 вересня
Митрополит Петро Могила скликав у Києві синод, де обговорено перший православний Катехизис — Православне сповідання віри, що його уклали Петро Могила та його найближчий сподвижник Ісая Трохимович-Козловський. 1642 року його обговорено на соборі в Ясах, а після схвалення чотирьох патріярхів грецького обряду Катехизис видрукувано 1645 року в Києві.


1642

Єпіфаній Славинецький уклав Лексиконъ латинській (27 000 статей). Словника видано у Києві 1973 р.


1643

Іван Ужевич, український студент теології Сорбонського університету в Парижі, уклав латинською мовою граматику книжної української мови (див. Німчук, текст). Відомо два варіянти рукопису — паризький (1643) і арраський (1647). Твір видано в Києві 1970 р.

1645

Київський воєвода Ян Тишкевич ввів до Києва єзуїтів; вони відкрили в Києві костел і колеґіум, що 1646 р. отримав королівський привілей.


1648

Початок Хмельниччини, козацької революції 1648–1657 років.

1649

24 травня
У грамоті царя Олексія Михайловича до київського митрополита Сильвестра Косова висловлено прохання направити до Москви Арсенія Корецького-Сатановського та Дамаскіна Птицького, щоб вони взяли участь у перекладі Біблії з грецької мови.
8 червня
Ігумен Братського монастиря Інокентій Гізель повідомляє у листі до царя Олексія Михайловича, що до Москви відряджено Арсенія Корецького-Сатановського та Єпіфанія Славинецького.

1650

У Москві Єпіфаній Славинецький та Арсеній Корецький-Сатановський завершили укладання рукописного словника Лексиконъ словено-латинській (близько 7 500 статей). Словника видано у Києві 1973 р.

друга половина сторіччя

Створено анонімний рукопис першого відомого українського активного словника (тобто з українським реєстром) — Синоніма славеноросская (Текст). Це зворотна версія Лексикона… Памви Беринди.
Чернечий чин василіян засновує свої школи у Правобережній Україні. Ці школи побудовано за взірецем єзуїтських шкіл. Наприкінці XVIII ст. відомі шестикласні василіянські школи у Барі, Любарі, Умані, Каневі, Острогу, Овручі, Володимирі.
Відкривали школи і ченці чину піярів (з’явилися у Польщі 1641 р.). Піярські школи були в Холмі, Львові, Межиріччі, Золочеві та інших містах. Піярські школи успішно конкурували з єзуїтськими, особливо після реформи 1740 року, що її провів Станіслав Косарський.
У василіянських і піярських школах вчилися діти і греко-католиків, і православних.


1654

Переяславська Рада.


1654 та 1657

Подорожі антіохійського патріярха Макарія до Москви. Племінник (за ішими даними - син) патріярха Павло Алепський у спогадах про цю мандрівку написав про високий рівень освіти у тогочасній Україні. Уривки тексту див. Подорож патріарха Макарія.

1656

20 жовтня
Віленське замирення. Перемовини у Вільні почалися 22 серпня. На вимогу московської сторони українську делегацію не допущено до переговорів, а пропозиції Б. Хмельницького відкинуто. Серед вимог царя Олексія Михайловича був пункт щодо друкування книжок: всe тe, в которых мeстностях книги печатаны и их слагатели или печатники или друкари, смертью казнены и книги собрав сожжены были и впредь чтобы крeпкий заказ был безчестных воровских книг никому с наших королевскаго величества подданых нигдe не печатати под страхом смертной казни.

1658

Початок Руїни (1658–1686). Україну поділено уздовж Дніпра на Лівобережну та Правобережну, що ворогували між собою. Постійна братовбивча війна, напади сусідніх держав перетворили землю Правобережжя, що її недавно називали краєм, що плине молоком і медом, на пустку.
16 жовтня
На козацькій раді під Гадячем складено Гадяцькі пакти (Текст).Головнюю ідеєю було перетворення Речі Посполитої на федерацію Корони Польської, Великого князівства Литовського і Великого князівства Руського, тобто Козацької держави. Усі три частини федерації мала об’єднувати особа спільно обраного короля та спільний виборний сейм. Найвищим органом влади у Великому князівстві Руському мали бути Національні Збори (парламент), а виконавча влада мала належати пожиттєво обраному і затвердженому королем гетьманові. Князівству належала власна скарбниця, свій найвищий судовий трибунал та підпорядкована гетьманові армія. Православну церкву урівнювано у правах з католицькою (у спільному сенаті митрополит та владики отримували постійні місця сенаторів). Унію в Князівстві мали скасувати.
Саме у Гадяцькому трактаті вперше сказано про академічний статус Києво-Могилянського колеґіуму й дано дозвіл відкрити ще одну академію (див.). Дозволено заводити колеґіуми без обмеження числа та вільно заводити друкарні й писати про справи віри.

1659

Відкрито січову школу на Чортомлицький Січі. Вона мала назву Січова центральна.
22 травня
На Гадяцьких пактах урочисто присягли король, уряд та козацькі посланці — пакти прийнято.

1661

20 січня
Засновано Львівський університет. Грамотою Яна II Казимира Львівській єзуїтській колеґії надано гідність академії і титул університету з правом викладання всіх тодішніх університетських дисциплін, присудження вчених ступенів бакалавра, ліценціата, магістра і доктора.

1662

31 грудня
В Москві створено державну установу Приказ Малыя России (Малоросійський Приказ), що визначала стосунки царського уряду з Гетьманщиною. Новий приказ офіційно підлягав Посольському приказові (міністерству зовнішніх стосунків), хоча фактично керував його діяльністю сам цар. Приказ ліквідували 1722 року, створивши Малоросійську колеґію, що перебувала в Глухові й була центральним органом колоніяльної адміністрації в Лівобережній Україні.


1663

В Московії силами Єпіфанія Славинецького та його Чудовської школи вперше видано Біблію, докладно перевірену за грецьким текстом. Виконати цю роботу в Москві тоді не було змоги, тож використали готовий переклад — Острозьку біблію. Як сказано у передмові до неї: с готового перевода, князя Константина Острозского печати, неизменно, кроме орфографии и неких вмале имен и речений нужднейших, явственных погрешений. Змінено і наголоси з українських на російські. Передруковано не лише текст, а й передмову князя Костянтина, з єдиною заміною — вираз народ Русскій на народ Великороссійскій. Лише 1751 року, за цариці Єлізавєти, було видано значно виправлену Біблію, що нею користуються й сьогодні.

1667

13 січня
Андрусівське замирення. Поділ України між Польщею та Московським царством (див. Величко).

1669

На сеймі ухвалено постанову, що король давніх привілеїв дотримуватися не буде і всю документацію видаватиме лише польською та латинською мовами. Постанову підтверджено і на Варшавському сеймі 1696 р.

1670

25 квітня
Король польський Міхал-Корибут Вишневецький видав грамоту, якою повертав Київському Братському монастиреві всі маєтки. Це дало змогу відбудувати Київську колеґію, що сильно постраждала через війну.


22 грудня
Король польський Міхал-Корибут Вишневецький підписав договір, що підготувала Острозька комісія на підставі значно обмеженого Гадяцького трактату ( Величко С.В. Літопис, 132-139). Згідно з ним, Київська колеґія дістала підтвердження отриманого за Гадяцьким трактатом статусу академії ( Величко С.В. Літопис, 136). Невдовзі було запроваджено курс богослов’я. Це завершило кількість курсів, що їх належало читати в академії (Аскоченский В. Киев с древнейшим…, 212).

1671

Архиєпископ Лазар Баранович заснував друкарню у Новгороді Сіверському. Згодом (1679р.) він перевів друкарню до Чернігова.


1672

У Великому князівстві Московському заборонено тримати вдома українські книжки польського та литовського друку — їх треба було віддавати воєводі.

1676

Ректор Київської колеґії Теофан Прокопович (дядько Феофана Прокоповича) відкрив клас богослов’я, таким чином перетворивши її на академію.


1677

Початок цензури українських книжок у Московській державі. Патріярх Іоаким наказав видирати з українських книжок листки, бо вони несходны с книгами московскими.


1685

Українську Православну Церкву фактично перепідпорядковано із юрисдикції Константинопольського патріярха до Московського патріярха.
Використано сфальшовану версію Московських березневих статей 1654 року, де серед інших змін на користь Москви додано статтю про бажану зверхність патріярха Московського над митрополитом Київським та його церквою. Московський патріярх без згоди Царгорода призначив митрополитом Київським єпископа Гедеона Святополка Четвертинського. За настольною грамотою (Архив Юго-Западной России,ч.1, 5, 239) Київська митрополія не підлягала Московському патріярхові, а лише була під його благословенням. Дальша історія митрополії є історією поступового нищення її особливостей у системі загальноросійської церковної структури. Цей процес особливо прискорився від 1721 року, коли київського митрополіта, замість обирати з місцевих ієрархів, почав призначати Синод.

1686

6 травня
Підписано складений за Андрусівським замиренням договір (Вечный мир). Він остаточно затвердив поділ України між Польщею та Московським царством. За ним Московське царство отримувало Лівобережну Україну та Київ. Київщина, Волинь і Галичина відходили Польщі. Поділля залишалося під владою Туреччини (1699 року приєднано до Польщі).
травень
Константинопольський патріярх Досифей віддає київську митрополію Московському патріярхові.


1687

Прихильники греко-візантійських традицій, греки брати Іоанікій та Софроній Ліхуди на базі Заіконоспаської школи Симеона Полоцького заснували у Москві першу в Московській державі високу школу — Елліно-грецьку академію. 1701 року, наказом Пєтра I, її реорганізовано за взірецем Київської академії і переіменовано на Слав’яно-латинську, 1775 — Слов’яно-греко-латинську, 1814 — реорганізовано у Московську духовну академію і переведено до Троїце-Сергієвої лаври. На Академію, за її Уставом, було покладено, окрім навчальних, цензурні й навіть полицейскі функції та юрисдикция трибунала у справах віри.
липень
Іван Мазепа підписує Коломацькі статті, де вперше в історії московсько-українських стосунків висловлено вимогу, щоб на майбутнє Українська та Московська держави злилися в єдину самодержавну царську державу, і започаковано русифікацію українців.

1689–1690

Боротьба московського патріярха Іоакима з друкуванням у Києво-Печерській лаврі книжок без предварительного разрешения от патриарха и содержащия еретическия мнения.


1690

Собор Російської православної церкви засудив киевския новыя книги Петра Могили, Кирила Ставровецького, Іоаникія Галятовського, Сильвестра Косова, Лазаря Барановича та інших, наклавши на них проклятство й анафему, не точию сугубо й трегубо, но й многогубо. Елліно-грецькій академії, з Ліхудами на чолі, надано широкі права щодо цензури в освіті. Зокрема, заборонено тримати вдома вчителів чужих мов, латинські, польські та німецькі книжки. Академія повинна була наглядати за чистотою православної віри в країні й судила за звинуваченням в образі релігії.

1692

Боротьба московського патріярха Адріана проти вільного друкування церковних книжок у друкарні Києво-Печерської лаври.

1694

11 січня
Московський царський уряд надає посольству на чолі з ректором Києво-Могилянської академії Йоасафом Кроковським грамоту, що підтвердила право академії на привілеї — приймати та навчати дітей усіх станів з України, Московського князівства и иных стран приходящих. Дозволено читати курс богослов’я й чинити власний суд над викладачами й студентами, тобто надано право самоврядування.

1696

Варшавський сейм прийняв постанову про мову українських канцелярій: Писар повинен по-польськи, а не по-руськи писати.

1700

Колишній вихованець Києво-Могилянської академії, чернігівський архиєпископ Іван Максимович за сприяння Івана Мазепи заснував Чернігівську колеґію, яка постала на базі архиєрейської школи, що її Баранович перевів з Новгород-Сіверського.

перша чверть XVIII сторіччя

1701

За наказом Пєтра І московську Елліно-грецьку академію, рівень навчання в якій не відповідав вимогам часу, реорганізовано на взірець Київської академії у Слов'яно-латинську академію. Реорганізацію втілювали професори Києво-Могилянської академії на чолі зі Стефаном Яворським, що їх Пьотр І викликав до Москви.
Щоб налагодити навчальний процес, почали викликати викладачів з Києво-Могилянської академії. Указами синоду, що виходили майже щороку від 1701 до 1762, до московської академії було забрано 95 професорів і студентів Києво-Могилянської академії (1777–24, 1778–22, 1779–29, і так щороку). До того ж, за наказом Синоду Академія від 1754 до 1768 р відправила до Росії 300 студентів вивчати медико-хірургію й фaрмацію. Вихованців Києво-Могилянської академії викликали до Росії, де вони засновували школи і залишалися, бо їх позбавили змоги вертатися в Україну.
26 вересня
Пьотр І видає грамоту, що ще раз підтверджує Києво-Могилянській академії статус високої школи: Академии их Киево-Могилянской, что от прежнего своего основания имеет равные привилегии как обыкновенно иные Академии во всех государствах иноземческих, право свободности иметь подтвеждено.

1708

Пьотр І наказав використовувати у друкарнях нову абетку — гражданку. Кирилицю залишено лише на друкування церковних книжок.
13 листопада
За наказом Пєтра І зруйновано гетьманську столицю Батурин. З винятковою жорстокістю замордовано всіх його мешканців.

1709

8 липня
Полтавська катастрофа.

1714

Створено анонімний рукопис Семимовний лексикон (Гептаглосон). До латинського реєстру на 22–25 тисяч слів подано відповідники грецькою, турецькою, вірменською, українською та румунською мовами. Українська лексика цього словника не пов'язана з роботами П. Беринди чи Л. Зізанія. Рукопис зберігається у Боделянський бібліотеці (Англія).

1718

ніч 21–22 квітня
Пожежа у Києво-Печерській лаврі. Згоріла й … многочисленная и найдревнейшая, библіотека … В ней содержались великія тысячи книг рукописных и разных драгоценных манускриптов, писаных на разных языках, … а особливо все записки и документы, до исторіи правленія Славянских племен и царств и до их законов и устройств касающіесь.

1720

5 жовтня
Указ Пєтра І про підпорядкування усіх вільних друкарень цензурі Духовної колегії та заборону друкувати в Малоросії будь-які книжки, крім церковних, слов'янською мовою; тексти мали бути індентичними друкованим в Росії, дабы никакой розни и особого наречия не было.
20 грудня
Указ Сената, як наслідок Іменного указу «О присылкѣ изъ монастырей Россійскаго Государства жалованныхъ грамотъ» за яким во всѣхъ эпархіяхъ и монастыряхъ и соборах прежнія жалованныя грамоты и другія куріозныя письма оригинальныя, такодже и историческія рукописныя и печатныя книги пересмотрѣть, и переписать Губернаторамъ и Вице-Губернаторамъ и Воеводамъ, и тѣ переписныя книги пріслать въ Сенатъ.

1721

25 січня
Маніфест Пєтра I про підпорядкування церкви монархові і ліквідацію патріяршества. Керувати церковним життям поставлено новостворену Духовну колегію (згодом Святейший Правительствующий Синод). Разом з маніфестом видано Регламент Духовной колегії. Згідно з ним, належало обов'язково відкрити архиєрейські школи в усіх єпархіях Росії. В усій Російській Імперії введено попередню цензуру богословських творів: Аще кто о чем богословское письмо сочинит, и тое б не печатать, но первое презентовать в Колегиум. А Колегиум расмотреть должно, нет ли каковаго в письме оном прегрешения, учению православному противного.
22 лютого
Розпорядження Синоду ввести мовну цензуру. Усі книжки исправления ради и согласия с великороссийскими треба було надсилати до Синодальної контори, а доглядати за друкарнями поставлено цензора. Він мав переглядати українські видання, порівнюючи їх з великоросійськими, і лише ті з них дозволяти до друку, що нічим не відрізнялися від московських.
22 жовтня
Сенат проголосив Пєтра I імператорм, а Московська держава дістала назву Російської имперії.

1722

16 травня
Під час реорганізації загальноімперських органів, замість Малоросійського посольського приказу Пьотр I створив Малоросійську колеґію, підпорядковану не Колеґії іноземних справ (що заступила Посольський приказ), а Сенатові. Розташована у гетьманській столиці Глухові, вона стала центральним органом російської колоніяльної адміністрації в Лівобережній Україні. Її членами були шість російських штаб-офіцерів із розквартированих в Україні полків з президентом-бригадиром Стєпаном Вєльяміновим на чолі. У військових справах вона підлгала головнокомандувачу російських військ в Україні М. Голіцину. Колеґія мала право переглядати ухвали всіх місцевих судів. Таким чином покладено початок руйнації віковічного судового устрою і звичаєвого права.
Київську митрополію перетворено на архиєпископію, ієрарха мав призначати Петербург.

1723

квітень
Після арешту в Петербургу наказного гетьмана Павла Полуботка українське козацтво підпорядковано російському чиновникові — князеві М. Голіцину. Новою інструкцією Малоросійської колеґії дозволено давати накази полковникам без згоди генеральної старшини.

1726

У Харкові єпископ білгородський Єпіфаній Тихорський, колишній випускник Києво-Могилянської академії, відкрив на базі Білгородської духовної семінарії, Слов'яно-греко-латинську школу, що її 1731 року перетворено на Харківський колеґіум. Після відкриття Харківського університету втратила своє значення і 1817 року її перетворено на Харківську Духовну Семінарію.
24 серпня
Синод видав розпорядження «О вмѣненіи архимандриту Кіево-Печерскаго монастиря въ обязанность наблюдать, чтобъ въ печатаемыхъ въ Кіевопечерской типографіи церковныхъ книгахъ правописаніе, въ шрифтъ и просодіи, было тоже самое какъ въ книгахъ, напечатанныхъ въ великороссійскихъ типографіяхъ, и о воспрещеніи той же типографіи печататъ безъ вѣдома Святѣйшаго Сνнода какія либо новыя изданія, кромѣ церковныхъ книгъ, напечатанныхъ въ Санктпетербургской и Московской типографіяхъ», тобто дозволено видавати книжки лише московським варіантом церковнослов'янської мови. Текст розпорядження.

1727

2 вересня
Найвища Таємна Рада, опікунський орган при царі-дитині Пєтрі II, з огляду на перспективу російсько-турецької війни змінила політику щодо України з метою приласкания тамошнего народа. Указом Пєтра ІІ ліквідовано Малоросійську колеґію і контроль над Гетьманатом знову передано до Колеґії закордонних справ.
1 жовтня
У Глухові на гетьмана обрано Данила Апостола.

1728

28 серпня
Титульний аркуш рукописного кодексу.
Глухов 1743 р.
Указ Пєтра ІІ про скликання Кодифікаційної комісії. Гетьман Данило Апостол створив спеціяльну комісію з дванадцяти осіб під головуванням генерального судді Івана Борзни, що мала скласти єдиний судовий кодекс України.
Кодекс українського права (Права, за якими судиться малоросійський народ, рукопис у 460 сторінок) завершено 1743 року, однак сенат його не затверджував доти, доки на Україну не поширили загальноросійське законодавство. Проте de facto малоросійські права діяли навіть після ліквідації Гетьманщини, позаяк українські суди в поточній практиці спиралися на друковані праці місцевих юристів. Кодекса вперше оприлюднив професор Київського університету О. Кистяковський 1879 року.

1731

Імператриця Анна Іоановна наказала забрати з українських церков книжки старого українського друку і замінити їх книжками московських видань та ввести викладання у колеґіумах російською мовою.

1734

Митрополит Рафаїл Заборовський склав Інструкцію, що окреслювала правила внутрішнього життя Києво-Могилянської Академії. Перший пункт наголошує всестановий характер Академії: В Академію приймається кожна вільна людина, відкіль вона не прибула б, аби тільки визнавала східню християнську віру та була б здібна до навчання.
31 січня
Імператриця Анна Іоановна своєю грамотою заборонила вибори гетьмана і створила нову колеґію, Правління гетьманского уряду, що до нього входили троє росіян з-поміж найвищих чинів дислокованої на території Гетьманату армії і троє українців — генеральний суддя, генеральний осавул та генеральний підскарбій. Реально Україною правили керівники російської трійки: спочатку — князь О. Шаховской, далі — князь Баратинскій та інш.
Шаховской отримав від імператриці секретний указ про заохочення шлюбів між українцями та росіянами.
березень
Після отримання в серпні 1733 р. жалуваної грамоти імператриці Анни Іоановни з дозволом повернутися, запорожці закладають Нову Січ. За Січчю визнано право на споконвічну козацьку територію, відому як Вольності Війська Запорозького, де тривало козацьке самоврядування.

1738

Єпископ Арсеній Берло заснував Переяславський колеґіум та співацьку школу в Глухові.
В Київській Академії введено вивчення німецької та гебрайської мов.
16 вересня
Св. Синод видав наказ про збереження вольности студентів Київської Академії по прежнему обыкновению.
26 грудня
Указ Імператриці Анни Іоановни генерал-губернаторові Лєонтьєву про конфіскацію і спалення всіх привезених зі Львова календарів на 1739 рік, бо там є некоторые злоумышленные и непристойные пассажи … а вместо тех календарей могут в Киеве и во всей Украине употреблять Российские календари…

1744

Імператриця Єлізавєта Пєтровна відвідала Україну, батьківщину свого чоловіка — графа Олексія Розумовського (графський титул родині Розумів надано 1744 р.).

1745

Поновлено скасовану 1722 року Київську митрополію.

1747

22 січня
Св. Синод наказав київському митрополитові выслать в С.Петербург без всяких отмен и отлагательств в самой скорости и неотменно професорів Київської Академії Варлаама Лащевського та Гедеона Сломинського, що мали підготувати нове видання Біблії.

1748

Перша письмова згадка про Канцелярський курінь — спеціяльний навчальний заклад напіввійськового типу, заснований при Генеральній військовій канцелярії. Готував службовців до державних, адміністративно-судових і фінансових органів Гетьманщини. Кандидати на навчання повинні були добре знати граматику, риторику, основи філософії, логіку. У тих, хто успішно склав вступні іспити, брали присягу та вводили їх до списку військових канцеляристів. Слухачі вивчали чужі мови, юриспруденцію, камеральні (фінансово-економічні) науки, військову справу. Також навчали співів, музики (гри на скрипці, флейті, басах). Канцелярський курінь працював у гетьманських столицях — Батурині та Глухові.

1750

24 квітня
У Глухові обрано на гетьмана Кирила Розумовського. З цієї нагоди імператриця надала йому чин генерал-фельдмаршала і вручила гетьманські клейноди: прапор, бунчук, військову печатку та срібні литаври.

1751

В Москві видано Біблію (Синодальная або Елизаветинская Библія), що її підготували професори Київської Академії Варлаам Лащевський та Гедеон Сломинський. За цим виданням друкують книжки Св. Письма і тепер. Саме тому і в теперішній слов'янській Біблії можна побачити старі українські форми чи старий український наголос.
Почато так звану сербську колонізацію верхів'їв Інгулу та Інгульця. Збудована 1754 р. фортеця св. Єлізавети (тепер Кіровоград) стала центром викраяної із земель Бугогардівської та Інгулецької паланок провінції Нова Сербія.

1753

Почато створення другої округи сербських колоністів — Слов'яно-Сербії на лівому березі Дніпра.
В Київській Академії введено вивчення французської мови.

1754

На Січі відкрито спеціяльну школу. В ній готували полкову старшину, тлумачів, військових канцеляристів для паланок.
17 квітня
Цариця Єлізавєта видає Синодові Височайший наказ, згідно з яким на вільні архиєрейські місця можна призначати великоросів.
Св. Синод відрапортував цариці про заходи, що їх вжито заради виконання її наказу.

1755

21 вересня
Св. Синод наказав переробити Четьи-Минеи св. Д. Ростовського (Дмитро Туптало) та Печерський Патерик на російський правопис.

1757–1770

Освітня діяльність лубенського полковника Івана Кулябка. Він реалізує свій, схвалений гетьманом, проєкт примноження освічених людей в полку. По сотнях переписано хлопців від 12 до 15 років, найздібніших до науки віддавали до школи тамтешніх приходів, а тих, що не надаються до навчання, збирали щонеділі і в свята в одне місце на військові вправи. 1760 року по сотнях лубенського полку вчилися грамоти 1642 хлопці.

1759

Синод видав розпорядження вилучити зі шкіл українські букварі.
січень
Указ Переяславської консисторії про заборону мандрівних дяків, що сторіччями тримали нижчу освіту в Україні. Таких учителів священикам заборонили приймати й тримати у школах. Остаточно мандрівних дяків було знищено 1782 року.

1763

Вересень
У Глухові відбулася старшинська рада, де вироблено пункти чолобитної до імператриці Єкатєріни ІІ про відновлення договірних взаємин між царем та Україною на підставі Статей Хмельницького. За цими пунктами Гетьманщина перетворювалася на цивільну шляхетську державу зі спадковими гетьманами — родом Розумовських. У пункті 19 цього документу йшлося про заснування двох університетів (у Києві та Глухові) та кількох гімназій та облаштування при них друкарень.
Про Глухівську раду донесли цариці, це її стурбувало. Гетьмана викликано до Петербурга. Одночасно секретар цариці, колишній вихователь Розумовського Григорій Теплов подав Записку о непорядках в Малороссии, що після неї почато ліквідацію гетьманства та повне підпорядкування України.
При Києво-Печерській лаврі на основі іконописних майстерень створено Малярську школу на чолі з італійським малярем Веньяміном Фредеріче. Проіснувала до революції 1917 року.
10 грудня
Указ Єкатєріни II про заборону вільного переходу селян від пана до пана.

1764

Усі землі, заселені колоністами, об'єднано у Новоросійську губернію. Адміністрація губернії трактувала запорозькі землі як порожні. Почалося привласнення січових земель.
лютий
Секретна настанова Єкатєріни ІІ щойно призначеному генерал-прокурору Вяземському. У пункті 9 написано таке:
Малая Россія, Лифляндія и Финляндія суть провннціи, которыя правятся конфирмованными имъ привиллегіями, нарушить оныя отрѣшеніемъ всѣхъ вдругь весьма непристойно бъ было, однакожъ и называть ихъ чужестранными и обходиться съ ними на такомъ же основаніи єсть больше, нежели ошибка, а можно назвать съ достовѣрностію глупостію. Сіи провннціи, также и смоленскую, надлежитъ легчайшими способами привести къ тому, чтобъ онѣ обрусѣли и перестали бы глядѣть какъ волки къ лѣсу. Къ тому приступъ весьма легкій, естьли разумные люди избраны будуть начальниками въ тѣхъ провинціяхъ; когда же въ Малороссіи гетмана не будеть, то должно стараться, чтобъ вѣкъ и имя гетмановъ исчезло, не токмо бъ персона какая была произведена въ оное достоинство.
Повний текст настанови
10 листопада
Указ Єкатєріни ІІ про ліквідацію посади гетьмана й підпорядкування України Малоросійській колеґії (її традиційно називають другою Малоросійською колеґією). До складу колеґії мали входити 4 вищі російські офіцери та 4 представники генеральної старшини, а президентом і одночасно генерал-губернатором призначено графа Пєтра Румянцева.
Указ Екатерины II об учреждении Малороссийской коллегии Повний текст з ПСЗРИ, серія 1, т.16, №12.277.
Наставленіе графу Румянцеву (1764) Повний текст.

1765

Наказ Єкатєріни ІІ присвоить немедленно Академии Киевской образ учения, для всех училищ в империи всероссийской узаконенный.
17 лютого
Видано закон про заборону українським ченцям без особливого дозволу наїжджати до Московщини та про заборону місцевим архиєреям висвячувати архимандритів без дозволу Св. Синоду. Цей закон призвів до того, що вже у 1770-х роках у монастирях Київської єпархії майже половина настоятелів (архимандритів та ігуменів, хоча ігуменів закон зовсім не торкався) були росіяни.
28 липня
Маніфестом Єкатєріни ІІ замість п'яти полкових адміністративних округ у Слобожанщині створено Слобідсько-Українську губернію з загальноімперськими керівними органами. Замість козацьких полків належало сформувати п'ять гусарських полків.

1766

6 листопада
Указ Св. Синоду з вимогою Київській та Чернігівській друкарням подавати на розгляд нoві книжки, позаяк від 1728 р. вони никаких книг для усмотрения их исправности более уже в Святейший Синод не присылали и позволения о печатании оных не требовано.
9 листопада
Св. Синод наказує Києво-Печерській лаврі: чтобы впредь в типографии тоя Лавры печатать и на продажу употреблять одни те книги, который в Московской типографии с апробации Св Синода печатаются….
14 грудня
Оприлюднено маніфест Єкатєріни II про скликання депутатів до Комиссии для сочинения проекта нового уложенияи для советов о способах к достижению общенародного благоденствия. Комісія працювала від 1767 до 1774 р. Від Малоросії було обрано 34 депутати: 11 — від шляхетства та козацтва, 10 — від міщан, 2 — від Запорожжя. Комісія не досягла жодних практичних результатів її ліквідовано указом від 4 грудня 1774 р.
Низка наказів українським депутатам: домагатися відкриття двох університетів, військових шкіл, привілеїв для духовних шкіл (завести, крім грецької та німецької мов, французьку мову та математику), заснування друкарні при Київській митрополії.

1769 p.

Синод Російської православної церкви заборонив друкувати та використовувати український Буквар.

1770–1790 pр.

Почаївська друкарня випускає порадники, господарські та богослужебні книжки, написані живою українською мовою.

1772

5 серпня
Перший поділ Польщі. Східну Білорусію приєднано до Російської імперії, а Галичину — до Австрійської.

1773

травень 1773 - березень 1775
Польський сейм ухвалив повернути все майно єзуїтів у Польщі на потреби народної освіти; опікуватися тим майном і керувати народною освітою доручено Едукаційній комісії з вісьмох членів та Товариству для видання підручників (утворено 7 березня 1776 р.)

Значну частину єзуїтських шкіл на українських та білоруських землях Едукаційна комісія передала василіянам.

1774

Марія-Терезія заснувала у Відні при церкві св.Варвари греко-католицьку семинарію Барбареум (Barbareum), шо давала студентам із Західної України не лише систематичну богословську освіту, а й змогу контактувати із західною культурою. Існувала до 1784 р.
Під проводом відомого педагога Фельбігера в Австрії проведено реформу народного шкільництва. Встановлено три типи шкіл: нормальна (шестикласна, що готувала вчителів для головних шкіл), головна (чотирикласна, мала бути в кожнім окружнім та більших містах), тривіяльна (дво- або трикласна школа в менших містах, містечках та великих селах). Населення мало право утримувати власним коштом парафіяльні школи, так звані дяківки.

1775

7 травня
Наказ Св. Синоду Київському митрополитові Гавриїлові Кременецькому відіслати нововидані у лаврській друкарні книжки в Московскую типографию для освидетельствования, сходственно ли оные напечатаны против книг Московской типографии.
4 червня
Російське військо на чолі з генерал-поручиком Пєтром Тєкєлієм (10 піхотних, 8 кавалерійських та 13 донських полків) знищило Запорозьку Січ.
3 серпня

Оприлюднено Маніфест Єкатєріни ІІ Об уничтожении Запорожской Сечи, и о причислении оной к Новороссийской Губернии.

1776

15 лютого
Видано закон Російської імперії, що забороняв будь-кому з податного стану постригатися у ченці. Це унеможливлювало втечу кріпаків до монастирів.

1776–1783

Шкільна реформа в Галичині з поділом шкіл на нормальні, головні та тривіяльні. 1786 року в Галичині було 47 шкіл німецького типу: нормальна школа у Львові, 15 окружних, 2 головних, 29 тривіяльних.

1779

В Полтаві відкрито Словенську семінарію.

1780

Пожежа у Братському монастирі. В бібліотеці Київської академії згоріло близько 9 тис. томів із 12 тис.

1781

В Галичині заведено обов'язкове загальне навчання. Відкрито школи в усіх населених пунктах, де було 90–100 дітей шкільного віку.
Імператор Йосиф ІІ здійснює політичні реформи, спрямовані на скасування кріпацтва. Селяни отримують статус, подібний до орендарів, що передають свою землю у спадщину; їхні стосунки з землевласниками врегульовано законодавчо.
16 вересня
Указом Єкатєріни ІІ на території Гетьманщини замість полків запроваджено Малоросійське генерал-губернаторство, що складалося з трьох намісництв: Київського, Чернігівського та Новгород-Сіверського, влаштованих за приписом загальноімперського Установлення про губернії.

1782

Після перепису 1782 року, що прив'язав усіх до певного місця, нікому не вільно було перебувати в ролі мандрівного дяка. Отже дяківські школи мусили закриватися через брак вчителів і освіта в Україні почала занепадати.
7 вересня
Указ Єкатєріни ІІ про створення Комиссии для заведения в России народных училищ. Головою її від початку до 1799 р. був граф П. Завадовський.

1783

Едукаційна комісія Польського сейму встановила нову систему шкільництва. Краківська та Віленська академії ставали головними школами, кожна з чотирма факультетами: богословським, філософічним, медичним і правничим. Всю Польщу поділено на 10 округ. Зокрема: Волинська з окружним містом Крем'янцем, Українська з окружним містом Вінницею та Піярська, що керувала всіма школами піярів у Польщі. В кожній окрузі мали бути окружні школи — шестикласні з семирічним навчанням та декілька підокружних шкіл з трьома класами (дворічний курс у кожному класі). У кожній парафії мала бути парафіяльна школа, вищі — у містах, нижчі — в селах.
15 січня
Указ Єкатєріни ІІ про дозвіл приватним особам заводити друкарні з тим, що кожну світську книжку треба подавати на цензуру управам благочиния. Скасовано 16 вересня 1796 року.
3 травня
Указ Єкатєріни ІІ, що поширив закони Російської імперії на селян Лівобережної України й Слобожанщини. Українських селян позбавлено права полишати панів, тобто закріпачено.
28 червня
Указ Єкатєріни ІІ про створення замість козацьких полків 10 кінних (карабінерських) полків регулярної армії з 6-річним терміном служби.

1784

Імператор Йосиф ІІ засновує Львівський університет — перший в Україні.
26 жовтня
Наказом київського митрополита Самуїла Миславського, українця, що більшу частину життя прожив у Росії, викладання в Києво-Могилянській академії переведено на російську мову, до того ж неодмінно з такою самою вимовою, як у Великоросії, та аби в усіх церквах дяки та священики читали молитви і правили службу Божу голосом, свойственным российскому наречию.
В Академії з'являється новий предмет — российское красноречие. Цей курс читали колишні випускники Академії, яких м. Самуїл відряджав до московського університету для изучения словесных наук и для усвоения великороссийского говора и произношения.

1785

21 квітня
Оголошено імператорський маніфест Грамота на права, вольности и преимущества благородного росийского дворянства, яким Єкатєріна ІІ практично зрівняла українську шляхту в правах з російськими дворянами і долучила її до кіл верноподданого российского дворянства.

1786

жовтень
Указ Єкатєріни ІІ, за яким усі книжки, не свидетельствованные в синоде, підлягали конфіскації на всій теріторії імперії. Знищення українського книговидавання.
13 лютого
Наказом митрополита Самуїла Миславського, російська мова стає єдиною мовою викладання в Києво-Могилянській академії.
10 квітня
Указ Єкатєріни ІІ про поширення секуляризації монастирських земель на Україну. Сконфісковано всі монастирські землі та маєтки, чим завдано ще одного удару по українських школах, бо їхніми засновниками були представники високого духовенства, а утримували їх монастирі.
5 серпня
Єкатєріна II ухвалила Статут народних шкіл. За ним заведено школи трьох типів: головні — чотирикласні, середні — трикласні та малі — двокласні. Утримання їх покладено на місцеві кошти. Щоб запровадити цей статут, були потрібні народні учителі. Отож на духовні семінарії покладено завдання готувати своїх учнів до праці у народних школах. Дістала таке завдання й Київська Академія. Вона перетворилася на школу потрійного типу — нижчу, середню й високу, бо довелося відкрити нижчі класи народної школи, де учнів Академії практично готували до учительської праці.
29 жовтня
Наказ Синоду митрополитові Київському Самуїлові Миславському про обов'язкову цензуру усіх перекладених книжок, що їх друкували в Лаврі для Академії: Святейший Синод на печатание в Киевопечерской типографии вышеупоминаемых новых переводов, без надлежащего их освидетельствования, дозволения дать не может. А естьли Ваше Преосвященство какие для той Академии переводы находите нужными, об оных с приложением с каждого перевода екземпляра, представлять Святейшему Синоду о каждом особо.
16 листопада
Наказ Синоду митрополитові Київському Самуїлові Миславському, щоб у книжках, що їх друкували у Лаврі, никаких несходств с печатаемыми в Московской Синодальной типографии книгами произойти не могло.

1787

В друкарні Києво-Печерської лаври почато друкування гражданським шрифтом.
15 березня
Засновано Студіюм Рутенум (Руський інститут) при Львівському Університі. Викладали тут штучним язичієм, що поєднувало слов'янську мову з місцевою українською говіркою. Закрито 1809 р.
22 березня
Австрійський шкільний статут визнав руську (українську) мову в Галичині за крайову. Відтоді русини почали домагатися від уряду заснування тривіяльних шкіл з українською мовою викладання.

1788

Початок діяльности Ставропігійного Інституту у Львові, заснованого на підвалинах Львівського Успенського Братства. Він видавав шкільні підручники та утримував школу з бурсою. Проіснував до 1939 року.

1789

Розпорядження Едукаційної комісі Польського сейму про закриття руських (українських) церковних шкіл та усунення з усіх інших шкіл руської мови.
1 травня
В Києві на Подолі відкрито головну школу. Того самого року відкрито головну школу й у Чернігові. Протягом 1798–1799 років на Київщині була лише одна головна школа, на Полтавщині — три, на Чернігівщині — шість, а малих, тобто сільських, шкіл не було зовсім. Більшість дітей далі вчилися у дяківських школах, наприклад, у Ніжині у дяків вчилося вдвічі більше дітей, ніж в урядовій школі.

1790

У Почаєві надруковано збірку духовних поезій Богогласникъ з нотами, що відіграла виняткову роль у поширенні книжної української мови та духовному єднанні українців. Багато колядок і церковних пісень із Богогласника звучать і нині.

1792

Цісарський патент наказував учити українських дітей в Галичині їхньою рідною мовою бодай двічі на тиждень: вівторок і четвер. Запроваджено шкільну повинність (скасовано 1812 року).
Переселення Чорноморського козацького війська на так званий чорноморський кордон. Після з'єднання з західною частиною Лінійного війська (1880 р.) дістало назву на Кубанське козацьке військо.

1793

Видано Летописец Малыя России, де в додатку Федора Туманського під назвою Изъяснение малороссийских речений подано тлумачення 333 українських народних слів.
27 березня
Другий поділ Польщі. До складу Російської імперії долучено Правобережну Україну.

1795

3 січня
Третій поділ Польщі. До складу Російської імперії увійшли Західна Волинь, Західна Білорусія, Литва та Курляндія.

1796

16 вересня
Указ Єкатєріни ІІ Об ограничении свободы книгопечатания и ввозе иностранних книг, об учреждении ценсур. Цим указом заборонено вільні друкарні, крім тих, що містяться при урядових установах, або таких, що мають царський дозвіл. За вказівкою цариці всі такі друкарні в Україні опечатали. Засновано особливу цензуру з однієї духовної і двох світських осіб, у столицях — у віданні сенату, в інших місцях — під наглядом губернської влади. Для іноземних книжок засновано особливу митну цензуру.

1797

грудень
В Україні запроваджено рекрутську повинність: призов до царської армії на 25 років. Більшість українських рекрутів закінчували службу цілковито зрусифікованими.

1798

Видано Енеїду Котляревського. До неї додано словничок Собрание малороссийских слов (972 слова). До третього видання 1809 р. додано словничок із 153 слів.

1799

14 березня
Указом Павла I створено духовну цензуру, що їй підлягали рукописи та книжки духовного змісту.
1800
18 квітня
Указ Павла I, що вимагав церковныя книги прежних изданий для совершенного согласия с великороссийскими такими церковными книгами справлять прежде, дабы никакой розни и особливого наречия в них не было. Заборонено ввозити через кордон всякого рода книг, на каком бы языке оные ни были без изъятия… равномерно и музыку.
Отримано з http://movahistory.org.ua/index.php?title=Зведена_таблиця&oldid=5983