Відмінності між версіями «Сабалдир Григорій»

Матеріал з Хронологія мовних подій в Україні: зовнішня історія української мови
Перейти до: навігація, пошук
Рядок 2: Рядок 2:
 
<div style="background-color:#EEE5DE">
 
<div style="background-color:#EEE5DE">
  
<b>САБАЛДИР Григорій Олексійович</b> [13.Х 1883, с.&nbsp;Покровська Багачка, тепер Хорольського р-ну Полтав. обл.&nbsp;&mdash; 3.IV 1957, Київ] &nbsp;&mdash; укр. мовознавець, канд. філол. наук з 1956. Закін. 1913 Глухівський учит. ін-т та 1922&nbsp;&mdash; [[КІНО|Київ. ІНО]]. У 1925-31&nbsp;&mdash; викладач, доцент, згодом професор Київ. пед. ін-ту. З 1927 &nbsp;&mdash; наук. співробітник [[ІУНМ|Ін-ту наук. мови ВУАН]], з 1931 &nbsp;&mdash; ст. наук. співробітник [[ІМ|Ін-ту мовознавства ВУАН]]. 1935 незаконно репресований. У 1938 звільнений з табору без права жити в Україні. Протягом 1938-40 вчителював у м.&nbsp;Дубнівці теперішньої Волгогр. обл., далі (до 1956) &nbsp;&mdash; ст. викладач Вольського учит. ін-ту Саратов. обл. До Києва повернувся 1956. С. належить ряд мовозн. та метод, статей, підручників з укр. мови. У співавт. з акад. [[Микола Грунський|M.&nbsp;Грунським]] видав «Правила українського правопису (Практичний порадник)», до якого було додано «Словник найнеобхідніших в діловодстві слів та виразів» (1925) та посібник «Українська мова. Фонетика. Морфологія. Синтакса. Фразеологічний словник. Порадник для самонавчання» (1926). Ці ж автори підготували «Український правопис», який був долучений до першого в Україні «Практичного російсько-українського словника ділової мови (конторської та рахівничої)» (1926). С. уклав «Практичний російсько-український словник» (1926), а в 1930 у співавт. з О.&nbsp;Коломацькою публікує «Правописний словник та правила правопису й розділових знаків» (25&nbsp;000 слів).  
+
<b>САБАЛДИР Григорій Олексійович</b> [13.Х 1883, с.&nbsp;Покровська Багачка, тепер Хорольського р-ну Полтав. обл.&nbsp;&mdash; 3.IV 1957, Київ] &nbsp;&mdash; укр. мовознавець, канд. філол. наук з 1956. Закін. 1913 Глухівський учит. ін-т та 1922&nbsp;&mdash; [[КІНО|Київ. ІНО]]. У 1925-31&nbsp;&mdash; викладач, доцент, згодом професор Київ. пед. ін-ту. З 1927 &nbsp;&mdash; наук. співробітник [[ІУНМ|Ін-ту наук. мови ВУАН]], з 1931 &nbsp;&mdash; ст. наук. співробітник [[ІМ|Ін-ту мовознавства ВУАН]]. 1935 незаконно репресований. У 1938 звільнений з табору без права жити в Україні. Протягом 1938-40 вчителював у м.&nbsp;Дубнівці теперішньої Волгогр. обл., далі (до 1956) &nbsp;&mdash; ст. викладач Вольського учит. ін-ту Саратов. обл. До Києва повернувся 1956. С. належить ряд мовозн. та метод. статей, підручників з укр. мови. У співавт. з акад. [[Микола Грунський|M.&nbsp;Грунським]] видав «Правила українського правопису (Практичний порадник)», до якого було додано «Словник найнеобхідніших в діловодстві слів та виразів» (1925) та посібник «Українська мова. Фонетика. Морфологія. Синтакса. Фразеологічний словник. Порадник для самонавчання» (1926). Ці ж автори підготували «Український правопис», який був долучений до першого в Україні «Практичного російсько-українського словника ділової мови (конторської та рахівничої)» (1926). С. уклав «Практичний російсько-український словник» (1926), а в 1930 у співавт. з О.&nbsp;Коломацькою публікує «Правописний словник та правила правопису й розділових знаків» (25&nbsp;000 слів).  
  
Є. С. Регушевський
+
Є. С. Регушевський</div>
 +
 
 +
[[Категорія:Персоналії]]
 +
[[Категорія:Мовознавці]]
 +
[[Категорія:Автори правописів]]
 +
[[Категорія:Лексикографи]]
 +
[[Категорія:Інститут Української Наукової Мови]]
 +
[[Категорія:Інститут Мовознавства]]

Версія за 16:00, 26 квітня 2010

Українська мова. Енциклопедія

САБАЛДИР Григорій Олексійович [13.Х 1883, с. Покровська Багачка, тепер Хорольського р-ну Полтав. обл. — 3.IV 1957, Київ]  — укр. мовознавець, канд. філол. наук з 1956. Закін. 1913 Глухівський учит. ін-т та 1922 — Київ. ІНО. У 1925-31 — викладач, доцент, згодом професор Київ. пед. ін-ту. З 1927  — наук. співробітник Ін-ту наук. мови ВУАН, з 1931  — ст. наук. співробітник Ін-ту мовознавства ВУАН. 1935 незаконно репресований. У 1938 звільнений з табору без права жити в Україні. Протягом 1938-40 вчителював у м. Дубнівці теперішньої Волгогр. обл., далі (до 1956)  — ст. викладач Вольського учит. ін-ту Саратов. обл. До Києва повернувся 1956. С. належить ряд мовозн. та метод. статей, підручників з укр. мови. У співавт. з акад. M. Грунським видав «Правила українського правопису (Практичний порадник)», до якого було додано «Словник найнеобхідніших в діловодстві слів та виразів» (1925) та посібник «Українська мова. Фонетика. Морфологія. Синтакса. Фразеологічний словник. Порадник для самонавчання» (1926). Ці ж автори підготували «Український правопис», який був долучений до першого в Україні «Практичного російсько-українського словника ділової мови (конторської та рахівничої)» (1926). С. уклав «Практичний російсько-український словник» (1926), а в 1930 у співавт. з О. Коломацькою публікує «Правописний словник та правила правопису й розділових знаків» (25 000 слів).

Є. С. Регушевський