Інститут мовознавства
Українська мова. Енциклопедія
ІНСТИТУТ МОВОЗНАВСТВА імені О. О. Потебні HAH України — н.-д. установа у Києві. Утв. 1930 як н.-д. ін-т мовознавства на базі мовозн. установ ВУАН: Інституту української наукової мови, Комісії для складання словника української живої мови, Комісії для складання історичного словника української мови, Комісії етимол. словника укр. мови, Комісії нормативної граматики укр. мови, Діалектологічної комісії ВУАН, Комісії історії укр. мови. У 1934 до І. м. увійшла його харків. філія, що існувала з 1930, 1939 — Київ. та Харків, кафедри мовознавства і секція мови Дніпроп. кафедри українознавства.
Першим директором був Г. Ткаченко. Згодом Ін-т очолювали Н. Каганович, М. Калинович, Л. Булаховський, І. Білодід, В. Русанівський, з 1996 — В. Скляренко. 1939 у Львові ств. відділ І. м. на чолі з проф. І. Свєнціцьким. На початку Вел. Вітчизн. війни ін-т було евакуйовано в Уфу, де співробітників включено до Ін-ту сусп. наук, а з 1942 — до Ін-ту мови і л-ри. У липні 1944 І. м. (з лютого 1945 — імені О. О. Потебні) відновив свою роботу в Києві, того ж року став функціонувати відділ мовознавства в складі Ін-ту сусп. наук АН УРСР у Львові (тепер відділ укр. мови Ін-ту українознавства ім. І. Крип'якевича у Львові).
1991 на базі відділів теорії та історії укр. мови, лексикології та лексикографії, культури укр. мови, діалектології й ономастики утв. Інститут української мови НАН України.
Наук. б-ка І. м. налічує понад 100 000 од. зберігання. В І. м. працюють академік В. Русанівський, члени-кореспонденти НАН України А. Непокупний, В. Скляренко, Г. Півторак, О. Ткаченко. Діють відділи: заг. мовознавства, загальнославіст. проблематики і східнослов'ян. мов, західно- і південнослов'ян. мов, відділ рос. мови, відділ роман., герм. і балт. мов, відділ структур.-матем. лінгвістики. З 1967 І. м. видає журн. «Мовознавство» (з 1991 — разом з Ін-том укр. мови НАН України). У доробку Ін-ту ряд фундам. праць: «Українсько-російський словник» (т. 1-6, 1953-63); «Словник мови Т. Г. Шевченка» (т. 1-2, 1964); «Вступ до порівняльно-історичного вивчення слов'янських мов» (1966); «Русско-украинский словарь» (т. 1-3, 1968; Держ. премія УРСР ім. Т. Г. Шевченка, 1971); «Сучасна українська літературна мова» в 5 книгах (1969-73); «Словник української мови» (т. 1-11, 1970-80; Держ. премія СРСР, 1983); «Історія української мови» (т. 1-4, 1978-83); «Словарь языка русских произведений Шевченко» (т. 1-2, 1985-86); діалектол. «Атлас української мови» у 3 томах (т. 1, 1984; т. 2, 1988); «Чесько-український словник» (т. 1-2, 1988) та ін. Опубл. понад 20 книг із серії «Пам'ятки української мови». У 2000 видано енциклопедію «Українська мова» (разом з Ін-том укр. мови НАН України та видавництвом «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана). Здійснюється видання «Етимологічного словника української мови» в 7 томах (вийшли т. 1-3, 1982-89).
Б. М. Ажнюк.
