Інститут Української Наукової Мови

Українська мова. Енциклопедія

ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ НАУКОВОЇ МОВИ — н.-д. установа. Засн. 1921 на базі Правописно-термінол. комісії при Істор.-філол. відділі ВУАН і Термінол. комісії Укр. наук. т-ва у Києві. Очолив установу (був керівничим) акад. А. Кримський. Спочатку тут діяло 4 секції (правова, природничо-матем., тех. і філос.), в яких працювали переважно нештатні співробітники. В кін. 1925 на їхній базі було утв. 6 відділів: природничий (з секціями: ботанічною, геол., геогр., зоол., матем., мед., метеорол., фіз., хім.), технічний (з секціями: шляхів та мостів, гідротехнічною, мех., буд., електротех., гірничою, сільськогосп. машинознавства, автомобілів, авіації), сільськогосподарський, соціально-історичний (з секціями: соціологічною, екон., пед., психол., філол., філософською, діловодства), правовий, мистецький (з секціями: археологічною, архіт., маляр., різьбярською, худож. промисловості, музичною, театральною). Ін-т мав філіал у Харкові. Кожна секція збирала і впорядковувала відповідну термінологію. Кореспонденцію дописувачів опрацьовувало бюро нар. термінол. матеріалів. У 1926 картковий матеріал ін-ту становив понад 2 млн. од., здійснювалось укладання 34 термінол. словників (вид. 16). 1928-30 вийшло 2 випуски «Вісника Інституту української наукової мови». В ін-ті плідно працювали відомі діячі науки і культури — П. Тутковський, Л. Ревуцький, Ф. Кричевський, М. Садовський та ін. У зв'язку із сфабрикованим процесом у «справі СВУ» (1929) багато працівників І. у. н. м. зазнали репресій і переслідувань. Їхня діяльність, а згодом і значна частина термінол. праць були схарактеризовані як «націоналістично-шкідницькі». У 1930 ін-т разом з ін. мовозн. установами ВУАН було реорганізовано в Інститут мовознавства АН УРСР.

Б. М. Ажнюк.