Громади

Громади, осередки укр. інтелігенції, що провадили нац.-культ. і гром.-політ. працю в другій пол. 19 й на поч. 20 в. в межах Рос. Імперії. Г. стали виникати з кін. 50-их pp., коли тимчасовий ліберальний курс рос. уряду сприяв пожвавленню суспільного життя. Перша Громада виникла в Петербурзі: М. Костомаров, П. Куліш, Т. Шевченко, В. Білозерський, В. Коховський, О. Кістяковський, Г Вашкевич, Ф. Черненко, Д. Каменецький, М. Стороженко, С. Глушановський, М., Ф. і О. Лазаревські, Г. Честахівський. В. Менчиц та ін. За підтримкою поміщиків-українофілів В. Тарновського й Г. Ґалаґана було організоване вид. творів укр. письменників і 1861–62 виходив ж. «Основа», що став осередком тодішнього нац. руху. 1861 р. виникла Громада в Києві, де вона складалася з студентів-українців, що працювали в «недільних школах», між ними П. Чубинський. О. Стоянов, В. Торський, В. та Є. Синегуби, П. Житецький, В. Антонович, Т. Рильський, К. Михальчук, Б. Познанський і ін. (1862 понад 200 членів). Київська Громада нав'язала контакт із петербурзькою. Одночасно виникли Г. у Харкові: П. Лобко, О. Потебня, А. Шиманов, В. Гнилосиров, В. Мова, Ф. Павловський, І. Бницький, Д. Оробченко та ін.; в Полтаві — спершу Д. Пильчиків, В. Кулик, О. Кониський, М. Жученко, Є. Милорадович, Трунов; у Чернігові, де 1861–63 виходив «Черниговский Листок» і діяли О. Тищинський, О. Маркович, Л. Глібов, С. Ніс, Д. Лавріненко, П. Борсук і ін. Увага громадянства була зосереджена на сел. реформі, але праця могла виявлятися лише в культ, ділянці: недільні школи із спробами викладання укр. мовою, вид. підручників і творів красного письменства, укр. концерти і вистави і т. д. Організована кампанія в рос. пресі, циркуляр Валуева (1863), адміністративні вислання (П. Чубинського, П. Єфименка, О. Кониського, С. Носа й ін.), закриття недільних шкіл загальмували на деякий час діяльність Г., яка відновилася на поч. 70-их pp.

Осередком нац.-культ. роботи в 70–90-их pp. стала київська — згодом т. зв. Стара Громада, до якої входили визначні наук. й культ, діячі:В. Антонович, що був від поч. провідником Громади, М. Драгоманов, К. Михальчук, М. Зібер, Ф. Вовк, П. Чубинський, Т. Рильський, П. Житецький, Л. Ільницький, О. Кониський, |М. Лисенко, М. Старицький, П. Косач], С. Подолинський, О. Русов, В. Вовк-Карачевський, М. Левченко, М. Ковалевський, В. Рубінштейн, Я. Шульгин, В. Беренштам, С. Левицький, І. Левицький (Нечуй), Є. Трегубов, В. Науменко, І. Рудченко (Білик), Ф. Панченко, О. Лоначевський та ін. (в 1872–73 бл. 70 чл., крім молоді, що брала участь у роботі). Громада не мала усталеної програми й орг. форм.

На відміну від чисто культурницького курсу 60-их pp., коли громадяни вважали, що гол. завданням інтелігенції е ширення просвіти, щоб піднести нац. і гром. свідомість народу («Відгук з Києва» 1882 з засудженням рев. пропаґанди і сепаратизму), на поч. 70-их pp. члени Громади дебатували актуальні суспільні проблеми в газ. «Киевский Телеграф» (1875 — фактично орган Громади). В Києві видано ряд творів красного письменства й популярних брошур, але діяльність виявлялася перев. в наук. українознавчій праці Південно-Західнього Відділу Російського Географічного Товариства (1873–75), яке було засноване з ініціятиви членів Громади з метою наук. уґрунтування укр. нац. відрубности.

Репресії 1875–73 спричинили втрату газ. «Киевский Телеграф», закриття Півд.-Зах. Відділу, усунення з Київського Ун-ту M. Драгоманова й М. Зібера, виїзд їх (1876), а також Ф. Вовка й С. Подолинського за кордон. Видавання книжок також довелося перенести за кордон; члени Громади доручили Драгоманову вести укр. пропаганду друкованим словом, однак політ, напрям вид. не був усталений. Під тиском репресій праця Громади набуває аполітичного культурницького характеру; це призводить до розходжень, а пізніше і до розриву з Драгомановим (1886) Старої Громади, більшість якої не співчувала його політ, поглядам. Важливим здобутком Старої Громади була наук. українознавча праця, очолена В. Антоновичем і зосереджена перев. навколо ж. «Киевская старина» (1882–1906), матеріяльно підтримуваного В. Симиренком, В. Тарновським і Є. Чикаленком. Стара Громада була доповнена на поч. 1900-их pp. молодшими діячами, як Є. Тимченко, С. Єфремов, M. Левицький, Є. Чикаленко, І. Стеціенко, Л. Жебуньов та ін. Вона увесь час перебувала в зв'язку з особливо активною тоді Громадою в Одесі, де в 70–90-их pp. діяли В. Мальований, О. Андріевський, Є. Борисов, Л. Смоленський, М. Климович, M. Боровський, А. Крижанівський, Ф. Щербина, М. Комаров (Уманець), пізніше — І. Луценко, Ф. Шульга. Далеко слабше і з перервами виявлялася діяльність Громади у Харкові: у 80–90-их pp. Д. Пильчиків, В. Александров, П. і О. Єфименки, М. Лободовський, Ц. Вілиловський та ін.; з кін. 1890-их pp. активізувалися Г. в Чернігові: І. Шраг, М. Коцюбинський, І. Коновал, Б. Грінченко та ін., і в Полтаві — з М. Дмитрієвим на чолі. Стали виникати Г. й по ін. містах. Дуже жвавою була діяльність укр. Громади в Петербурзі (1896–1917). на чолі якої були П. Стебницький та О. Лотоцький.

У 1870–80-их pp. аполітичність Г. спричинила те, що чимало активної укр. молоді йшло в рос. рев. партії. Однак о тоді існували, хоч і нечисленні й позбавлені сталих орг. форм, нелегальні укр. гуртки й Г. студентів та учнів сер. шкіл, напр., у Київській Духовній Семінарії, що працювала майже 25 pp. На Зах. Укр. Землях аналогічну ролю виконували легальні студентські т-ва, як віденська «Січ» (з 1868), Академічна Бесіда (1870–71), Акад. Кружок (з 1870), «Дружеский Лихвар» (з 1871) і т. п.; в ряді гал. середніх шкіл існували нелегальні учнівські гуртки й Г., що провадили самоосвітню й суспільну діяльність («Молода Україна» в бережанській гімназії, гурток в Акад. Гімназії у Львові та ін.).

В 90-их і на поч. 1900-их pp. діяльність Г. молоді пожвавилася, зокрема в гімназіях у Києві,— Полтаві, Прилуці, Лубнях та ін. Особливо активізуються в цей час студентська Громада в Києві (на чолі В. Доманицький, А. Лівицький), що в 1904–06 була під впливом УСДРП — однак брала активну участь у легальній роботі «Просвіт» та укр. клюбів, в Одесі (керівники І. Бондаренко, В. Пащенко, М. Слабченко), а також у Петербурзі (що існувала ще з пол. 1880-их pp., часом занепадаючи), Москві, Томську, Варшаві, Дорпаті (Тарту) й ін. містах, де були укр. студенти (про пізніші студентські Г. див. Студентство).

Студентські групи давали початок чисто політ, орг-ціям. 1891–93 при активній участі студентів у Полтаві діяло Братство Тарасівців із філіями в більших містах України. Заснована 1897 харківська студентська Громада (Д. Антонович, Ю. Коллард, М. Русов, Л. Мацієвич, Б. Мартос, О. Коваленко, Б. Камінський, Д. Познанський) створила Революційну Українську Партію (РУП).

В кін. 19 в. почалася координація діяльности розсіяних «старих» і нових Г. 1897 в Києві з ініціятиви В. Антоновича й О. Кониського відбувся з'їзд членів Г., що заснував Загальну Українську Безпартійну Демократичну Організацію, яка незабаром об'єднала укр. Г. Г. (бл. 20) продовжували свою діяльність, перев. в гром. клюбах і «Просвітах», до революції 1917 р. Донині традиційна назва Г. подекуди вживається на означення скупчення українців на еміграції, зокрема студентських.

Література:

• Чикаленко Є. Спогади 1861–1907, І–III. Л. 1926, перевид. Нью-Йорк 1955; {Перевидання: К. Темпора, 2003. — ВК}
• За сто літ, І. К. 1927 (ст. Житецького І. і Рябініна-Скляревського О.);
• Житецький І. Київська Громада за 60-их pp. Україна, І. 1928;
• Лотоцький О. Сторінки минулого, І–III. В. 1932–34;
• 3 минулого. 36., II. Праці Укр. Наук. Ін-ту, XLIX. В. 1939 ;
• Дорошенко Д. Володимир Антонович. Прага 1942.

М. Глобенко

Додаткова література:

• Шип Н.А. Український національно-культурний рух в умовах антиукраїнської політики російського царизму. В кн.: Нариси з історії українського національного руху. К., 1994;
• Катренко А.М. Український національний рух XIX ст., ч. 2. К., 1999;
• Катренко А.М. Національно-культурна та політична діяльність Київської громади (60–90-ті рр. XIX ст.). К., 2003.
• Терлецький О. Галицько-руське письменство 1848–1865 рр. на тлі тогочасних суспільно-політичних змагань галицько-руської інтелігенції. Львів, 1903.

Посилання на інші джерела на ту саму тему:
e-Енциклопедія історії України: Громади та Громади в Галичині.