EU_1.png Василь Сімович

Сімович Василь (9.3.1880 — 13.3.1944), визначний

     укр. мовознавець, філолог і культ, діяч, д. чл. 

НТШ (з 1923),

     нар. у с. Гадинківцях Гусятинського пов. (Галичина). По
     закінченні 

ун-ту в Чернівцях (1904; учень С. Смаль-Стоцького) викладав там у вчительській

     семінарії; 1902-03 — співред. вид. 

РУП, що друкувалися в Чернівцях (ж. «Гасло», «Селянин» та ін.) та ред.

     «``Буковини``». (1902-03). 1914-18 — співр. 

Союзу Визволення України

     і організатор культ, праці в таборах
     для укр. военнополонених, яку продовжував від укр. урядової
     місії (1919 ред. газ. «Шлях»). З мовних курсів для полонених
     виросла його «Практична граматика укр. мови» (1918), що в
     другому вид. (1920) ввібрала елементи наук. граматики.
     1920-23 в Берліні — був ред. в 
     «Укр. накладні» Я. Оренштайна. 
     1923-33 — проф. 

Укр. Високого Пед. Ін-ту ім. Драгоманова у Празі

     (1926-30 його ректор); це і участь у
     праці чес.-рос. Празького лінгвістичного гуртка дали С. змогу
     зосередитися на наук. діяльності: скрипти з староболг. мови і
     «Хрестоматія старо-укр. літератури»; ст. з іст. морфології
     (походження займенника ``що``, історія іменників
     чоловічого роду на -``о``, морфологія прикметника), фонології
     (перехід ``е`` в ``о``) й історії укр. мовознавства і правопису (про
     граматику Лучкая, правописні системи Драгоманова, абеткові
     проекти Їречка). З 1933 у Львові, де працює у т-ві 

«Просвіта»

     як ред. її наук.-популярних вид., серед ін. ж. 

«Життя і Знання»,

     в якому містить мовні ст. пуристичного
     характеру; бере участь у ред. 

«Укр. Заг. Енциклопедії»

    (ред. відділу «Україна»), ж. 

«Назустріч», «Сьогочасне й Минуле»,

     творів Т. Шевченка, І. Франка. 1939-41 —
     проф. 
Львівського Ун-ту, 

1941-44 ред. «Укр. Видавництва».

     Праці львівського періоду присвячені проблемам сучасної й
     іст. фонології й морфології (укр. ненаголошене ``е``, гармонія
     складів у парадигмі, лябіялізація ``л``), історії
     правопису, а також практичним проблемам мовної норми. С. був
     першим найвизначнішим укр. фонологом празького напряму, але сполучав ідеї структуралізму з
     гумбольдтіянсько-потебніянським підходом до мови як вияву
     духовости нації (особливо виразно в ст. «Рідна мова й
     інтелектуальний розвиток дитини», 1934). С. видав з
     коментарем твори Т. Шевченка («Кобзар» з поясненнями,
     Ляйпціг, 1921), І. Франка (вид. творів у в-ві Оренштайна),
     Лесі Українки («Листування Лесі Українки з О. Маковеем», Л.
     1938). Часткова бібліографія праць С. е в брошурі П. Ковалева
     «Василь Сімович», Вінніпеі, 1953.
   

Ю. Ш. {Ю. Шевельов}

Посилання на інші джерела на ту саму тему:
Василь Сімович (ЕУМ).
Вікіпедія: Василь Сімович.