
«СТАТТІ ДЛЯ ЗАСПОКОЄННЯ РУСЬКОГО НАРОДУ» — державно-політичний
акт, виданий королем Владиславом IV Вазою
(затверджений польським сеймом у січні 1633), що
узаконював існування православної церкви в Україні. Після смерті
польського короля Сигізмунда III Вази
(квітень 1632) козацька старшина вислала на
конвокаційний сейм своїх представників
із вимогою дозволити
брати участь у виборах нового короля й послабити національно-релігійні
утиски. На провінційних сеймиках в Україні обговорювалося питання про
необхідність повернення православним віруючим їхніх прав, яких вони
були позбавлені після укладення
Берестейської унії 1596.
Так, на сеймику в Прилуках запорозькі козаки склали для своїх делегатів
інструкцію, в якій вимагали позитивного вирішення на сеймі питання про
відновлення прав православної церкви. Подібні вимоги висували і
братства, зокрема, Львівське та Віденське. Останнє навіть виготовило
спеціальну брошуру для конвокаційного сейму під назвою «Синопсис» —
«Короткий опис прав, свобод і вольностей...». Вимоги українського
населення підтримала і православна духовна ієрархія на чолі з
архімандритом Києво-Печерської лаври П. Могилою.
Оскільки повернення відібраних у них прав вимагали і протестанти,
П. Могила знайшов підтримку в литовського гетьмана князя Христофора
Радзивілла. На конвокаційному сеймі 22.6.1632 у Варшаві православні та
протестанти спільно подали свої вимоги, сформульовані у 14 пунктах. Під
час роботи комісії (входили від православних — П. Могила, від уніатів —
В. Рутський), яку очолював королевич Владислав укладено проект угоди
між представниками православного і католицького духовенства (містив 9
пунктів). У вересні 1632 на елекційному сеймі під тиском православних
делегатів (серед них і А. Кисіль), що вимагали негайно визнати свободу
віровизнання і права православної церкви, створено нову комісію і
підготовлено «Статті». Згідно з цим документом православна церква в
Україні офіційно діставала право мати свою ієрархію на чолі з
митрополитом і 4 єпископами (львівським, луцьким, перемиським,
мстиславським), вільно відправляти богослужіння, мати церкви,
монастирі, друкарні, школи, братства. Православній церкві поверталися
церкви і монастирі у Києві (крім Видубицького монастиря). Київським
православним митрополитом обрано П. Могилу. «Статті» мали компромісний
характер і не могли остаточно врегулювати релігійне питання в Україні.
Крім того, після обрання королем Владислав IV під тиском польської
шляхти анулював деякі пункти цього акту. Утиски щодо православної
церкви стали однією з причин національно-визвольних повстань 1630 років
та національно-визвольної війни українського народу під проводом
Б. Хмельницького.
Г. Швидько (Дніпропетровськ).