DIU.png

«СТАТТІ ДЛЯ ЗАСПОКОЄННЯ РУСЬКОГО НАРОДУ» — державно-політичний

   акт, виданий королем Владиславом IV Вазою
   (затверджений польським сеймом у січні 1633), що
   узаконював існування православної церкви в Україні. Після смерті
   польського короля Сигізмунда III Вази
   (квітень 1632) козацька старшина  вислала на 
   конвокаційний сейм своїх представників 
   із вимогою дозволити
   брати участь у виборах нового короля й послабити національно-релігійні
   утиски. На провінційних сеймиках в Україні обговорювалося питання про
   необхідність повернення православним віруючим їхніх прав, яких вони
   були позбавлені після укладення 
   Берестейської унії 1596. 
   Так, на сеймику в Прилуках запорозькі козаки склали для своїх делегатів
   інструкцію, в якій вимагали позитивного вирішення на сеймі питання про
   відновлення прав православної церкви. Подібні вимоги висували і
   братства, зокрема, Львівське та Віденське. Останнє навіть виготовило
   спеціальну брошуру для конвокаційного сейму під назвою «Синопсис» —
   «Короткий опис прав, свобод і вольностей...». Вимоги українського
   населення підтримала і православна духовна ієрархія на чолі з
   архімандритом Києво-Печерської лаври П. Могилою.
   Оскільки повернення відібраних у них прав вимагали і протестанти,
   П. Могила знайшов підтримку в литовського гетьмана князя Христофора
   Радзивілла. На конвокаційному сеймі 22.6.1632 у Варшаві православні та
   протестанти спільно подали свої вимоги, сформульовані у 14 пунктах. Під
   час роботи комісії (входили від православних — П. Могила, від уніатів —
   В. Рутський), яку очолював королевич Владислав укладено проект угоди
   між представниками православного і католицького духовенства (містив 9
   пунктів). У вересні 1632 на елекційному сеймі під тиском православних
   делегатів (серед них і А. Кисіль), що вимагали негайно визнати свободу
   віровизнання і права православної церкви, створено нову комісію і
   підготовлено «Статті». Згідно з цим документом православна церква в
   Україні офіційно діставала право мати свою ієрархію на чолі з
   митрополитом і 4 єпископами (львівським, луцьким, перемиським,
   мстиславським), вільно відправляти богослужіння, мати церкви,
   монастирі, друкарні, школи, братства. Православній церкві поверталися
   церкви і монастирі у Києві (крім Видубицького монастиря). Київським
   православним митрополитом обрано П. Могилу. «Статті» мали компромісний
   характер і не могли остаточно врегулювати релігійне питання в Україні.
   Крім того, після обрання королем Владислав IV під тиском польської
   шляхти анулював деякі пункти цього акту. Утиски щодо православної
   церкви стали однією з причин національно-визвольних повстань 1630 років
   та національно-визвольної війни українського народу під проводом 
   Б. Хмельницького. 
   

Г. Швидько (Дніпропетровськ).