DIU.png

ЛЬВІВСЬКЕ БРАТСТВО (Успенське ставропігійське братство у Львові,

   Львівська ставропігія) — національно-релігійна громадська організація
   православних, а згодом — греко-католицьких українських міщан Львова.
   Зародком братства було існуюче здавна об'єднання православних міщан —
   опікунів місцевої церкви Успення і Онуфріївського монастиря у
   львівському передмісті Підзамче. Не пізніше 1585 група українських
   міщан (Ю. та І. Рогатинці,
   І. Красовський, Д. Красовський, Л. Маленький та
   ін.) розробила статут Л.б. і подала його в січні 1586 на затвердження
   Антіохійському Патріарху Йоакиму IV Доу. Статут Л.б. встановлював за
   братством право зверхності над іншими братствами та контроль за
   духівництвом, у т.ч. єпископами. Незабаром Л.б. домоглося права
   ставропігії — непідлеглості місцевим православним єпископам. Згодом
   статут Л.б, став зразком для ряду православних братств Західної й
   Правобережної України. Активну участь у громадському житті Л.б. брали
   С. Зизаній, 
   Л. Зизаній, 
   ``К. Ставровецький``, 
   ``П. Беринда``, 
   ``Й. Борецький`` та інші
   українські діячі культури і освіти. Боротьбу Л.б. проти
   національно-релігійних утисків підтримували деякі православні магнати
   К. Острозький
   та ін.). Прагнення Л.б. до збільшення участі мирян у
   громадському і культурному житті була одним з проявів реформації на
   Україні. Л.б. протягом тривалого часу брало діяльну участь в боротьбі
   проти насильного запровадженя 
   Берестейської церковної унії 1596,
   виступало на захист політичних прав українських міщан. Підтримувало
   тісні зв'язки з релігійними і культурними осередками в православних
   країнах. Братство намагалося створити у Львові міське самоврядування,
   незалежне від магістрату і польської влади. Йому належала 
   Львівська братська друкарня, 
   коштом Л.б. утримувалася 
   Львівська братська школа. Л.б. спорудило визначну пам'ятку архітектури у
   Львові — Успенську церкву. Значну увагу воно приділяло розвиткові
   українського образотворчого мистецтва. Братство організувало у Львові
   шпиталь — притулок для непрацездатних, подавало матеріальну допомогу
   своїм незаможним членам. З серед. 17 ст. керівництво Л.б. перейшло до
   багатих купців. Насильства з боку польсько-шляхетської влади, а також
   розорення Л.б. 1704 шведськими військами привели до занепаду і
   зменшення ролі братства в суспільно-політичному, громадському і
   культурному житті України. В 1708 Л.б. прийняло унію. Незважаючи на це,
   переважна більшість членів братства продовжувала виступати за
   збереження і зміцнення традиційних обрядів і звичаїв, підтримувала
   культурні та релігійні зв'язки, з Наддніпрянською Україною. В 1788
   австрійський уряд ліквідував Л.б. 
   

Я. Ісаєвич (Львів).