
ЛЬВІВСЬКЕ БРАТСТВО (Успенське ставропігійське братство у Львові,
Львівська ставропігія) — національно-релігійна громадська організація
православних, а згодом — греко-католицьких українських міщан Львова.
Зародком братства було існуюче здавна об'єднання православних міщан —
опікунів місцевої церкви Успення і Онуфріївського монастиря у
львівському передмісті Підзамче. Не пізніше 1585 група українських
міщан (Ю. та І. Рогатинці,
І. Красовський, Д. Красовський, Л. Маленький та
ін.) розробила статут Л.б. і подала його в січні 1586 на затвердження
Антіохійському Патріарху Йоакиму IV Доу. Статут Л.б. встановлював за
братством право зверхності над іншими братствами та контроль за
духівництвом, у т.ч. єпископами. Незабаром Л.б. домоглося права
ставропігії — непідлеглості місцевим православним єпископам. Згодом
статут Л.б, став зразком для ряду православних братств Західної й
Правобережної України. Активну участь у громадському житті Л.б. брали
С. Зизаній,
Л. Зизаній,
``К. Ставровецький``,
``П. Беринда``,
``Й. Борецький`` та інші
українські діячі культури і освіти. Боротьбу Л.б. проти
національно-релігійних утисків підтримували деякі православні магнати
К. Острозький
та ін.). Прагнення Л.б. до збільшення участі мирян у
громадському і культурному житті була одним з проявів реформації на
Україні. Л.б. протягом тривалого часу брало діяльну участь в боротьбі
проти насильного запровадженя
Берестейської церковної унії 1596,
виступало на захист політичних прав українських міщан. Підтримувало
тісні зв'язки з релігійними і культурними осередками в православних
країнах. Братство намагалося створити у Львові міське самоврядування,
незалежне від магістрату і польської влади. Йому належала
Львівська братська друкарня,
коштом Л.б. утримувалася
Львівська братська школа. Л.б. спорудило визначну пам'ятку архітектури у
Львові — Успенську церкву. Значну увагу воно приділяло розвиткові
українського образотворчого мистецтва. Братство організувало у Львові
шпиталь — притулок для непрацездатних, подавало матеріальну допомогу
своїм незаможним членам. З серед. 17 ст. керівництво Л.б. перейшло до
багатих купців. Насильства з боку польсько-шляхетської влади, а також
розорення Л.б. 1704 шведськими військами привели до занепаду і
зменшення ролі братства в суспільно-політичному, громадському і
культурному житті України. В 1708 Л.б. прийняло унію. Незважаючи на це,
переважна більшість членів братства продовжувала виступати за
збереження і зміцнення традиційних обрядів і звичаїв, підтримувала
культурні та релігійні зв'язки, з Наддніпрянською Україною. В 1788
австрійський уряд ліквідував Л.б.
Я. Ісаєвич (Львів).