
КОШОВИЙ ОТАМАН (кошовий) — виборна службова особа в Запорізькій Січі (16-18 ст.), яка
зосереджувала у своїх руках найвищу військову, адміністративну
і судову владу. Очолював Кіш Запорізької Січі. К.о. до сер. 17 ст.
часто називався гетьманом.
Під час воєнних походів влада
отамана була фактично необмеженою, але в мирний час
найважливіші питання військового і політичного характеру
виносив на розгляд ради старшин і військової ради. К.о. мав
чітко визначені обов'язки: відкривати військові ради (коло),
головувати на старшинських радах, вступати в дипломатичні
стосунки з іноземними державами, розподіляти військову здобич,
прибутки від мит, узаконювати поділ пасовищ, земель і угідь для
полювання і рибальства. К.о. затверджував обрану січовою радою
кошову старшину — військового писаря, військового суддю,
військового осавула, які були його найближчими радниками і
помічниками. Призначав паланкову і наказну старшину, інколи й
військових службовців — військового довбиша, військового
товмача, військового кантаржія, військового гармаша та ін.
К.о., виконуючи функції верховного судді, затверджував вироки,
винесені кошовим суддею, в т. ч. і смертні, К.о. приймав
духовних осіб з Києва і призначав священиків у січову і
паланкові церкви. На час своєї відсутності призначав свого
заступника — наказного отамана. Зовнішньою ознакою влади К.
була залізна булава (іноді тростяна). В церкві ставав в
окремому місці — бокуні (стасидії), різьбленій з дерева і
пофарбованій у зелений колір. Обирався на козацькій раді
строком на один рік, і тільки у виняткових випадках
переобирався на наступний термін. Декілька раз ставали К.о.
такі визначні українські військові діячі, як
``І. Сірко``,
К. Гордієнко,
І. Малашевич,
``П. Калнишевський``.
Після закінчення строку перебування на посаді складав звіт про свою діяльність
на військовій раді. К.о., не обраний на наступний рік,
повертався у курінь, до якого був приписаний. Останнім кошовим
Запорізької Січі був П. Калнишевський.