DIU.png

КОЗАЦЬКЕ ПРАВО — сукупність звичаєвих норм (приписів),

     переважна більшість яких виникла в Запорізькій Січі. Запорізька Січ, як
     військово-політичне утворення, розвивалася на підставі
     своєрідних традицій і звичаїв, що склалися серед козаків
     протягом десятиліть. Вона мала свій військовий та
     адміністративно-територіальний поділ: 38 військових куренів і
     5-8 територіальних паланок, а також оригінальну систему
     органів управління їх трьох ступенів: військові начальники,
     військові чиновники, похідні та поланкові начальники. Вся
     військова старшина обиралася 
     Генеральною Військовою Радою на один рік кожного 1-го січня. На
     підставі тих же звичаїв і традицій чітко регламентувалися
     права і обов'язки старшин. У Запорізькій Січі склалася своя
     правова система, в основі якої лежало звичаєве К.п. Норми
     К.п. стверджували ті суспільні відносини, що склалися серед
     козацтва, закріплювали військово-адміністративну організацію
     Січі, встановлювали правила військових дій, діяльність
     судових органів, порядок землекористування, укладання
     договорів, визначали види злочинів і покарань. К.п.
     визнавалося іноземними державами, а козаки всіляко захищали
     його, побоюючись, що писане право може обмежити козацькі
     вольності. Із Запорізької Січі звичаєві норми в 16–17 ст.
     поширювались по всій Україні. Великого значення К.п. набуло
     після укладення ``Березневих статей`` 1654, за якими царський
     уряд офіційно визнав силу «попередніх прав». Гетьман і
     старшина, виносячи ті чи інші рішення або даючи вказівки
     судам, посилалися на практику, що склалася. Суди ж, ухвалюючи
     вироки, нерідко посилалися на давні права і звичаї козацького
     війська. Норми звичаєвого права є в 
     «Правах, за якими судиться малоросійський народ» (1743), 
     «Екстракті малоросійських прав» (1767) та ін. законодавчих збірниках.
     Архівні матеріали 18 — першої пол. 19 ст. свідчать, що
     протягом цього часу в Лівобережній Україні ще діяли окремі
     норми звичаєвого права, в тому числі К.п. Звичаєве право
     Запорізької Січі, доповнене правовими актами місцевої
     військово-адміністративної влади, вважалося народним правом,
     користувалося великим авторитетом, охоронялося державою та
     народними традиціями і навіть одержало своєрідну назву — К.п.
     Норми К.п. складали основу правової системи Гетьманщини, що
     проіснувала до 1840 42.
   

В. Кульчицький (Львів).