
КОЗАЦЬКЕ ПРАВО — сукупність звичаєвих норм (приписів),
переважна більшість яких виникла в Запорізькій Січі. Запорізька Січ, як
військово-політичне утворення, розвивалася на підставі
своєрідних традицій і звичаїв, що склалися серед козаків
протягом десятиліть. Вона мала свій військовий та
адміністративно-територіальний поділ: 38 військових куренів і
5-8 територіальних паланок, а також оригінальну систему
органів управління їх трьох ступенів: військові начальники,
військові чиновники, похідні та поланкові начальники. Вся
військова старшина обиралася
Генеральною Військовою Радою на один рік кожного 1-го січня. На
підставі тих же звичаїв і традицій чітко регламентувалися
права і обов'язки старшин. У Запорізькій Січі склалася своя
правова система, в основі якої лежало звичаєве К.п. Норми
К.п. стверджували ті суспільні відносини, що склалися серед
козацтва, закріплювали військово-адміністративну організацію
Січі, встановлювали правила військових дій, діяльність
судових органів, порядок землекористування, укладання
договорів, визначали види злочинів і покарань. К.п.
визнавалося іноземними державами, а козаки всіляко захищали
його, побоюючись, що писане право може обмежити козацькі
вольності. Із Запорізької Січі звичаєві норми в 16–17 ст.
поширювались по всій Україні. Великого значення К.п. набуло
після укладення ``Березневих статей`` 1654, за якими царський
уряд офіційно визнав силу «попередніх прав». Гетьман і
старшина, виносячи ті чи інші рішення або даючи вказівки
судам, посилалися на практику, що склалася. Суди ж, ухвалюючи
вироки, нерідко посилалися на давні права і звичаї козацького
війська. Норми звичаєвого права є в
«Правах, за якими судиться малоросійський народ» (1743),
«Екстракті малоросійських прав» (1767) та ін. законодавчих збірниках.
Архівні матеріали 18 — першої пол. 19 ст. свідчать, що
протягом цього часу в Лівобережній Україні ще діяли окремі
норми звичаєвого права, в тому числі К.п. Звичаєве право
Запорізької Січі, доповнене правовими актами місцевої
військово-адміністративної влади, вважалося народним правом,
користувалося великим авторитетом, охоронялося державою та
народними традиціями і навіть одержало своєрідну назву — К.п.
Норми К.п. складали основу правової системи Гетьманщини, що
проіснувала до 1840 42.
В. Кульчицький (Львів).