
ГЕТЬМАНЩИНА, (ГЕТЬМАНСЬКА ДЕРЖАВА)
- 1) Усталена в науковій літературі назва української національної
держави, відновленої внаслідок національно-визвольної війни
українського народу під проводомБ. Хмельницького, що
існувала впродовж 1648–1782. Офіційна назва держави — Військо
Запорізьке. Царський уряд уникав вживання терміну Г. і в офіційних
документах називав її — Малоросією. Столицями Г. в різні часи були
м. Чигирин, Гадяч, Батурин, Глухів.
На початковому етапі існування Г. була номінально залежною від Речі
Посполитої, а її територія обмежувалась Київським, Чернігівським та
Брацлавським воєводствами. Однак фактично вона була незалежною, а влада
її глави —гетьмана
поширювалася на значно більшу територію (частина Волині та білоруських
земель). Державний устрій Г. на початковому етапі характеризувався
наявністю власного військово-адміністративного управління, виборністю
гетьмана, генеральної, полкової та сотенної старшини, єдиною
податковою, судовою, фінансовою, військовою системою, наявністю
дипломатичних зносин з іноземними дежавами тощо. Після
``Переяславської Ради`` і укладення
``Березневих статей 1654`` між
Україною і Росією, московський уряд розпочав систематичне обмеження
прав та привілеїв Г., звівши її до стану автономії, повноваження якої
постійно звужувалися (заборона у 1669 зносин з іноземними державами,
збір у 1666–1668 податків на Г. російськими чиновниками і відправка
грошей до Москви, з поч. 17 ст. — фактичне призначення гетьмана царем
та ін).
У 1663 Г. поділилася на лівобережну (під контролем Росії) та
правобережну (під контролем Речі Посполитої). Цей поділ був закріплений
умовами ``Андрусівського перемир'я 1667``.
В адміністративно-територіальному відношенні Г.
поділялася на ``полки`` та сотні. На Правобережжі козацький
полково-сотенний устрій проіснував до 1714 (з перервами). На
Лівобережжі він зберігся до 1782. Кількість полків та сотень часто
змінювалася — виникали одні полки, зникали ін. На Г. найбільш
тривалим був поділ на 10 полків: Київський, Чернігівський, Ніжинський,
Стародубський, Преяславський, Лубенський, Прилуцький, Гадяцький,
Миргородський, Полтавський. Складалися вони з 7–20 сотень.
Міста на Г. користувалися правами самоврядування, ними управляли
магістрати та ратуші. Суспільна структура Г. включала козацтво,
українську шляхту, міщанство, селянство. Провідна роль у державному
житті належала козацькій старшині та українській шляхті, з яких
формувалася ``рада старшин``,
що була дорадчим органом при гетьмані. Вони ж відігравали вирішальну
роль нагенеральних військових радах.
Проводячи політику, спрямовану на ліквідацію Г. царський уряд
намагався дедалі більше обмежити її автономію. У 1722–27 було створено
першу ``Малоросійську колегію``, що мала право контролювати дії гетьмана та уряду Г.
Впродовж 1734–50 гетьманство було скасоване тимчасово, указом ``Катерини II
10–(21).ХI.1764 — остаточно. Г. стала управляти друга
Малоросійська колегія, яку очолював
``П. Рум'янцев``. У 1782 з утворенням
Київського, Чернігівського та Новгород-Сіверського ``намісництв
полково-сотенний устрій було скасовано. Г. перестала існувати.
- ``2)``
Г. називають також державу, на чолі якої стояв гетьман
Павло Скоропадський
і яка існувала на Україні з 29.4.1918 до 14.12.1918 р.
(див.Українська Держава).