Українська мова. Енциклопедія

ГРАЖДАНСЬКИЙ ШРИФТ, «гражданка» — шрифт, який почали застосовувати в

   Росії у книжках світського друку після проведеної 1708-10 реформи
   замість давньорус. шрифту, засн. на кирилиці (див.
   Реформи алфавіту і графіки). 
   Запровадження Г. ш. було природним наслідком розвитку освіти
   й культури Росії на поч. 18 ст. Громіздкий і застарілий кирилич. друк.
   півустав з його складним правописом і численними титлами став
   непридатним для друкування наук. видань, навч. посібників, худож. л-ри
   тощо. Тому на основі нового скорописного почерку моск. кирилич. письма
   кін. 17 — поч. 18 ст., яким велося дип. листування і писалися грамоти,
   а також на основі нових шрифтів у гравюрах на металі (зокрема, на
   титульних листах і картах) та лат. шрифту «антиква» було ств. новий
   шрифт з простішим і заокругленішим накресленням літер. Перші зображення
   32 літер Г. ш. виготували у м. Жовкві (тепер Львів, обл.) у січні 1707
   і 21 додаткової літери у м. Могилеві (тепер Білорусь) у квітні-липні
   1708 військ. інженер і кресляр Куленбах та білорус. просвітник і
   книговидавець Ілля Капієвич на замовлення рос. царя. Перша книжка,
   надр. новим шрифтом, — «Геометриа славенски землемерие» (1708). Г. ш.
   став першоджерелом сучас. рос. шрифту. Його було покладено в основу
   алфавітів багатьох народів кол. CPCP, a також болг., серб. і
   монгольської писемності. З 18 ст. Г. ш. поширився у Сх. Україні, яка
   входила до складу Рос. імперії: його пристосовували до звукового складу
   укр. літ. мови. Зокрема, літера ``и`` разом з ``ы`` стала
   позначати голосний передньо-серед. ряду середньо-верхнього піднятгя,
   літера ``є`` позначала як звук ``е`` після м'якого
   приголосного, так і звукосполучення ``йе``, літеру ``ѣ``
   писали на місці ``і`` < ``ѣ``. У 2-й пол. 19 ст. з
   Г. ш. у Сх. Україні випали літери ``ѣ``, ``ъ``,
   намітилася чіткіша диференціація у вживанні літер ``ы``, і, зам.
   літери ё стали послідовно вживати сполучення ``йо``, ``ьо``. Ці
   традиції збереглися і в сучас. укр. правописі. В Зх. Україні, яка з
   кін. 18 ст. опинилася у складі Австро-Угорщини, Г. ш. вперше
   використала «Руська трійця» 
   (М.Шашкевич, І. Вагилевич, 
   Я. Головацький) у літ. альм. 
   «Русалка Днѣстровая» 
   (Будапешт, 1837). Але цей почин
   потім було забуто, і в Галичині, на Буковині та Закарпатті майже до
   кін. 19 ст. послідовно вживалася кирилиця. Лише з 70-х pp. Г. ш. стали
   користуватися «москвофіли», а
   згодом він поширився і в ін. виданнях. Велике загальнокультурне
   значення мав вихід 1886 «Малоруско-німецького словаря»  
   Є. Желехівського,
   надр. Г. ш. на основі фонет. принципу правопису, названого желехівкою.
   На кін. 19 ст. кирилиця вийшла з видавничої практики в світській сфері,
   і «Руський правопис» (1895), вид. галицькою Шкільною крайовою радою для
   вжитку в шкіл. навчанні, офіційно закріпив Г. ш. і фонет. правопис. 
   

Літ.:

Г.П. Півторак

Посилання на інші джерела на ту саму тему:
Вікіпедія: Гражданський шрифт.