Українська мова. Енциклопедія
ЖЕЛЕХІВКА — укр. фонет. правопис у Зх. Україні в
ост. чв. 19 ст., який створив на основі
гражданського шрифту
й поширеної на той час в укр. мові фонет. орфографії (з деякими
змінами)
Є. Желехівський
для власного «Малорусько-німецького словаря» (1886). Особливості цього
правопису були зумовлені діал. рисами галиц. говірок: у зв'язку з
розрізненням у зх. укр. говірках (на відміну від східних) твердих і
м'яких зубних перед звуком ``і`` доповнювалася система йотованих в
укр. мові (літера ``ї`` писалася не тільки для позначення
йотованого ``і`` в словах типу ``їхав, мої``, але й звука ``і``
з ``ѣ`` та ``е`` після м'яких зубних приголосних ``д,
т, з, ц, с, л, н`` (д``ї``ло, т``ї``ло, ц``ї``на, с``ї``но,
л``ї``с, т``ї``к, прин``ї``с і т. д.). Після твердих зубних
вживалася літера ``і`` (ст``і``л, с``і``к). Звук ``і`` з ``о``
в новозакритих складах передавався через ``і`` (под``і``л).
Літери ``ъ``, ``ѣ``, ``ы`` були вилучені з
алфавіту. Йотоване ``е`` і м'якість поперед. приголосного перед ``е``
передавалися через ``є``, йотоване ``о`` — буквосполученням ``йо``,
а м'якість приголосного перед ``о`` — через ``ьо``. Згідно з
галиц. вимовою в іменниках с. р. не відбувалося подовження приголосних
і писалося закінчення ``є`` відповідно до наддніпр. ``я`` (зїл``є``,
жит``є``, знан``є``), прикм. суфікси ``-ський``, ``-цький``
не пом'якшувалися (україн``ский``, нїме``цкий``), але позначалася
м'якість ``с`` перед наст. м'яким приголосним (``сь``міх, ``сь``вято,
``сь``віт), частка ``-ся`` писалася окремо від дієслова (учить ``ся``,
являє ``ся``), як і допоміжні дієслова ``му``, ``меш``, ``ме``
від інфінітивів у формах майб. ч. недок. в. (робити ``ме``, ходити ``меш``);
апостроф ставився після префіксів на приголосний перед йотованим ``і`` й ``о``
(``з'явленє, з'їзд, під'їсти, з'орати``), за винятком губних (``мясо,
вязати, пє, бю``); вибухове ``g`` передавалося через ``ґ``;
іншомовні слова й різні форми окр. слів передавалися згідно з місц.
вимовою з урахуванням вимови деяких звуків у тих мовах, з яких ці слова
були запозичені, зокрема з позначенням м'якості ``л`` (``зоольогія,
блюза, кляса, Клавдия, генїй, єго, сказавбим`` тощо). Цей правопис
мав як істотні переваги перед попередніми правописами, так і значні
хиби, на що вказував
І. Франко:
немотивоване написання літери ``ї``
замість ``і`` в новозакритому складі і позначення знаком ``«``ь``»``
м'якості ``с`` у словах типу ``сьвято, сьміх.`` Східноукр. письменники
та вчені (Б. Грінченко,
А. Кримський та
ін.) поставилися до Ж. негативно. Проте західноукр. інтелігенція і
широка громадськість сприйняли цей правопис досить прихильно. 1893 Ж.
була надр. «Руська граматика»
С. Смаль-Стоцького
і
Т. Гартнера.
Ж. була затверджена австр. урядом для офіц. вжитку в
шкільному навчанні і безроздільно панувала в Зх. Україні аж до 1922, а
деякі твори друкувалися нею й пізніше.
Г.П.Півторак
Посилання на інші джерела на ту саму тему:
Вікіпедія: Желехівка.