Тимченко Євген

Українська мова. Енциклопедія

ТИМЧЕНКО Євген Костянтинович (27.Х 1866, Полтава — 22.V 1948, Київ) — укр. філолог, педагог, перекладач, професор з 1915, академік УАН з 1919, чл.-кор. АН СРСР з 1929. Навч. 1889-90 у Петерб. ун-ті (вільний слухач). Закін. 1910 Київ. ун-т. Протягом 1891-93 працював у держ. установах Києва і Чернігова (службовець київ. удільної контори, черніг. земської управи), згодом  — у ред. журн. «Киевская старина» (опрацьовував тут матеріали для укр.-рос. словника), бібліотеці Київ. ун-ту, з 1910 викладав у навч. закладах Варшави (приват-доцент, доцент місц. ун-ту, з 1915  — професор Варшав. ун-ту, у 1918-32  — Київ. ун-ту. Один з організаторів УАН (1918), був керівником Пост. комісії з підготовки істор. словника укр. мови. Зазнав переслідувань. З 1944  — ст. наук. співробітник Ін-ту мовознавства АН УРСР.

Т.  — різнобічний мовознавець. Значні його заслуги як лексикографа: уклав «Русско-мало-росский словарь» (т. 1-2, 1897-99), співавтор і ред. «Історичного словника українського язика» (в. 1, 1930; в. 2, 1932; перевид. 1985 у Мюнхені; в. З не надр.). Цей словник, хоч і мав певні недоліки (не враховано багато пам'яток, недостатня семант. і стилістична розробки реєстрових слів тощо), проте своє наук. значення не втратив. Картотека словника зберігається в Ін-ті українознавства НАН України (Львів). Т. брав діяльну участь у підготовці «Словаря української мови» за ред. Б. Грінченка (1907-09). Займався питаннями літ. укр. мови: «Українська граматика» (1907, 2-е доп. вид. — 1917), у якій за чіткою системою із залученням багатого фактажу грунтовно опрацьовані фонетика та морфологія укр. мови, особливої уваги заслуговує виклад афікс. словотвору; «Українська граматика для шкіл середніх» (1918); вузів. посібник «Курс історії українського язика. Вступ і фонетика» (1927, 2-е доп. вид.  — 1930), де при широкому залученні порівн. матеріалу слов'янських та ін. індоєвроп. мов, а також діал. даних докладно викладено історію укр. мови (продовження цієї праці, присвячене істор. морфології, залишилося незавершеним). Досліджував синтаксис відмінків укр. мови: «Функції генітива в південноруській мовній області» (1913, магістер. дисертація рос. мовою), «Льокатив в українській мові» (1924), «Номінатив і датив в українській мові» (1925), «Вокатив і інструменталь в українській мові» (1926), «Акузатив в українській мові» (1928). Ці праці виконані на матеріалі писаних пам'яток та мови фольклору і лише частково — худож. л-ри.

Важливою частиною наук. доробку Т. є його праці з діалектології: «Причинки до української діалектології» (1908), «Програма до збирання діалектичних одмін української мови» (1910, у співавт. з К. Михальчуком), «Вказівки, як записувати діалектичні матеріали на українському язиковому обширі» (1925), «Одна діалектна особливість вживання морфеми ся» (1948) та ін. Переклав укр. мовою карело-фін. нар. епос «Калевала» (1901), шосту пісню ест. нар. епосу «Калевіпоег» (1945) та ін. Залишив значну рукописну спадщину.

Літ.:

• Булаховський Л. А. Євген Костянтинович Тимченко. «Мовознавство», 1948, т. 6
• Булахов М. Г. Тимченко Евгений Константинович. В кн.: Булахов М. Г. Восточнославян. языковеды. Биобиблиогр, словарь, т. 3. Минск, 1978

Й. О. Дзендзелівський

Посилання на інші джерела на ту саму тему:
Вікіпедія: Євген Тимченко.