Шевельов Юрій

Українська мова. Енциклопедія

ШЕВЕЛЬОВ Юрій Володимирович (псевд. і крипт.  — Григорій Шевчук, Шерех, Serech, Sherekh, Sher; Гр. Ш., Ю. Ш. та ін.; 17.ХІІ 1908, м. Ломжа, тепер Білостоцького воєв., Польща)  — укр. мовознавець і літературознавець, славіст у США, доктор філософії з 1949, професор з 1958, д. чл. УВАН з 1945, д. чл. НТШ з 1949, академік HAH України з 1990, почес. доктор Альберт. (Едмонтон, Канада, І983), Лунд. (Швеція, 1984) і Харків, (з 1999) ун-тів. У 1910 переїхав з батьками до Харкова, де 1931 закін. Ін-т професійної освіти. 1939 захистив канд. дис. Працював викладачем, згодом доцентом Укр. ін-ту журналістики (1933-39) та Харків. ун-ту</a> (1939-43, з 1941  — зав. кафедри укр. філології). 1943 виїхав до Львова, 1944  — до Німеччини: доцент Укр. вільного ун-ту (Мюнхен, 1946-49), лектор укр. і рос. мов у Лунд. (1950-52), а після переїзду 1952 до США  — в Гарвард, (м. Кембридж, 1952-54) ун-тах. Протягом 1954-58 — доцент, а 1958-77  — професор кафедри слов'ян. філології Колумб, ун-ту (Нью-Йорк). Був заст. голови об'єднання «Мистецький український рух» («МУР», 1945-49, Мюнхен). У 1959-61 і 1981-86  — президент УВАН. Засновник Об'єднання укр. письменників «Слово».

Ш. — мовознавець багатопрофільного плану. Його перша ґрунтовна праця «Граматика української мови» (ч 1-2, 1934, у співавт.) двічі (1935, 1936) перевидавалася. Він розвинув поняттєві та історіогр. основи укр. мовознавства. У своїх працях синтезував діахронічний і синхронічний підходи до вивчення укр. мови, глибоко досліджував синтаксис простого речення (монографія «Синтаксис сучасної української літературної мови. Просте речення», 1951; англ. мовою  — 1963). В англомов. монографіях «Передісторія слов'янської мови. Історична фонологія загальнослов'янської мови» (1964) та «Історична фонологія української мови» (1979) Ш., показавши розвиток фонол. системи укр. мови від праслов'ян. основи аж донині на широкому істор., діал., міжмов. і текстуальному ґрунті, з установленням глибинних системно-причинових зв'язків між окр. фонет. змінами, дав панорамну картину розвитку укр. мови в її істор. розрізі, обгрунтував її початки бл. 7 ст., а завершення формування  — прибл. в 16 ст. Заперечивши концепції східно-слов'ян. прамови та трьох східнослов'ян. мов у доістор. часи, вчений розвинув концепцію конфігурації і перегрупування діалектних груп (київсько-поліського, галицько-подільського, полоцько-смоленського, новгородсько-тверського, муромо-рязанського діалектів), що з них розвинулися укр., рос. та білорус, мови. Ряд праць  — з проблем укр. літ. мови («Нарис сучасної української літературної мови», 1951), її взаємодії з діалектами, передусім Чернігівщини і Галичини (німецькомовна монографія «Українська письмова мова, 1798-1965. Її розвиток під впливом діалектів», 1966), розмежування укр. і польс. мов (ст. «Проблема українсько-польських лінгвістичних відносин від 10-го до 14-го ст.», 1952, англ. мовою), укр. і білорус, мов (розвідка «Щодо проблеми утворення білоруської мови», 1953, англ. мовою) та ін., соціолінгвістики (англомовна монографія «Українська мова в першій половині двадцятого сторіччя, 1900-1941», 1989; укр. перекл. О. Соловей, 1987). Досліджував окремі мовні пам'ятки (Ізборник Святослава 1076, «Кодекс Ганкенштейна» та ін.). Автор статей з істор. морфології, лексикології, лінгвостилістики, антропонімії укр. мови, питань укр. правопису. Ш. належать праці про укр. мовознавців О. Павловського, В. Ганцова, О. Курило, К. Михальчука та ін. Чимало досліджень присвятив іншим слов'ян, мовам. Редактор багатьох лінга. та літературозн. журналів, зокрема журн. «Сучасність» (1978-81), серії істор. фонологій слов'ян, мов (Гейдельберг, 1973-83), збірок праць В. Сімовича (1981, 1984) та О. Потебні (1992). З 1992 — чл. редколегії журн. «Мовознавство» (Київ). Лауреат Нац. премії України імені Тараса Шевченка (2000).

Тв.:

• Покоління двадцятих років в укр. мовознавстві. ЗНТШ (Париж, Чикаго), 1962, т. 173.
• A Historical Phonology of the Ukrainian Language. Heidelberg, 1979.
• Укр. мова в першій пол. двадцятого століття (1900-1941). Стан і статус. Мюнхен, 1987.
• Чому общерус. язык, а не вібчоруська мова? - З проблем східнослов'ян. глотогонії: Дві статті про постання укр. мови. К.. 1994.
• Спірантизація «G». «Мовознавство», 1994, №1.
• Про критерії в питаннях укр. офіц. правопису.«Мовознавство». 1995, №2-3.
• Uр or out? З проблематики формування укр. числівника як частини мови. В кн.: Мовознавство: Тези та повідомлення. Третій Міжнар. конгрес україністів. (Харків, 26-29 серпня 1996). X., 1996
• Внесок Галичини у формування укр. літ. мови. Л. — Н.-Й., 1996.
• Пороги і Запоріжжя: Література. Мистецтво. Ідеології, т. 1-3. X., 1998.

Літ.:

• Ковалів П. Здобутки укр. мовознавства на еміграції. ЗНТШ, 1969, т. 185; Збірник на пошану проф. д-ра Юрія Шевельова.

Р. Зорівчак

Посилання на інші джерела на ту саму тему:
Вікіпедія: Шевельов Юрій Володимирович.