Ганцов Всеволод

Українська мова. Енциклопедія

ГАНЦОВ Всеволод Михайлович [25.ХІ (7 .XII) 1892, Чернігів — 5.Х 1979, там же] — укр. мовознавець. Закін. 1916 Петерб. ун-т. Учень О. О. Шахматова. У 1919-29 — наук. співробітник ВУАН. Досліджував питання діалектології, історії укр. мови, укр. правопису, лексикографії. У праці «Діалектологічна класифікація українських говорів» (1923) розробив наук. засади діал. членування укр. мови. Досліджував поліські дифтонги («Характеристика поліських дифтонгів і шляхи їх фонетичного розвитку»,1923; «Діалектологічні межі на Чернігівщині», 1925). Праця «Особливості мови Радзивилівського (Кенігсберзького) списку літопису» (1927, рос. мовою) — зразок аналізу мови писем, пам'яток. Член правописної комісії та автор розділу «Фонетика» у проекті укр. правопису (1926), редактор академ. «Російсько-українського словника» (1925-29). Дослідник автографів Т. Шевченка. Незаконно репресований за т. з. справою СВУ 1929-46, 1949-56. Реабілітований 1989.

Літ.:

• Життєпис В. М. Ганцова. ЗІФВ ВУАН, 1920-23, кн. 2-3
• Шерех Ю. Всеволод Ганцов. Олена Курило. Вінніпег, 1954. {Книжку перевидано в: Юрій Шевельов Портрети українських мовознавців. К.: Видавничий дім «КМ Академія», 2002. — ВК }
• Железняк М. Мовозн. спадщина Всеволода Михайловича Ганцова. «Мовознавство», 1990, №3

М.Г.Железняк

Посилання на інші джерела на ту саму тему:
Стаття Ю. Шевельова з ЕУ: Всеволод Ганцов
Вікіпедія: Всеволод Ганцов.

Додаток.

За кн.: Репресоване "відродження". К.: В-тво "Україна", 1993, с. 115.

Народився 1892 р. у м. Чернігові. Українець, мав вищу освіту. До арешту — 28 серпня 1929 р. — працював на посаді професора Київського інституту народної освіти, був науковим співробітником Всеукраїнської академії наук. Мешкав у Києві.

Засуджений до восьми років позбавлення волі з пораженням у правах строком на три роки. 15 квітня 1938 р. особливою нарадою НКВС СРСР знову засуджений до восьми років. Особливою нарадою МДБ СРСР 19 квітня 1950 р. засланий на спецпоселення у Красноярський край. Відбувши майже двадцятирічне ув'язнення, 1956 р. звільнений. Усі його наукові праці були заборонені й не підлягали реабілітації. Помер в середині 80-х років.

Пленум Верховного суду УРСР II вересня 1989 р. скасував вирок по справі, припинивши її за відсутністю складу злочину.