XVI ст

Матеріал з Хронологія мовних подій в Україні: зовнішня історія української мови
Перейти до: навігація, пошук
Повернутися до: Вся таблиця

XVI сторіччя

 
Перші відомі спроби показати відмінності між слов'янською й українською мовами та їхнє місце серед інших мов (Розмовник XVI ст., що зберігається у Французькій національній бібліотеці в Парижі).
У Києві (1563), Заблудові (1567), Острогу, Володимирі (1572) та інших містах, а також на Запорожжі постають численні початкові школи при церквах, де вчителями були ченці київських монастирів. У цих школах здебільшого дотримувано традицій шкіл княжої доби. Окрім того, існували школи при судах.
У Польщі починають діяти католицькі катедральні та парафіяльні школи.
Протестанські громади социніян починають відкривати школи.
1509
Павло Русин з Кросна, магістр Краківського та Віденського університетів, видав у Відні збірку латиномовних поезій.
1510
Виникнення теоріїї Москва — третій Рим (ЮВ, УВ), що проголошувала право Москви на Візантійський (а відтак і Київський) спадок. В основу її лягла фраза псковського ченця Філофея з його послання до Василія III з приводу приєднання Пскова: Два Рими впали, третій стоїть, а четвертому не бувати.
1525
Король польський Жигмонт (Сигізмунд) I видав декрет про обмеження прав православних міщан. Іх позбавлено привілеїв, що мали міщани-католики, а ремісникам обмежено вступ до цехів.
1529
На соймі у Вільні ухвалено перший (старий) Литовський статут. Документ уклала спеціяльна комісія правників. Створено юридичну систему, прийнятну в усій величезній різноетнічній державі, що органічно поєднала поняття римського права, відгуки положень Руської правди, норми звичаєвого руського (білоруського та українського) і литовського права, низку пунктів чеських, польських і німецьких судебників. Статут написано українсько-білоруською літературною мовою (див. Яковенко).
1547
16 січня
Великий князь московський Іван IV Лютий був коронований за візантійським обрядом на царство Російською православною церквою та прийняв титул царь и великій князь всеа Русіи, Владимирскій, Московскій, Новгородцкій, Псковскій, Резанскій, Тверскій, Югорскій, Пермскій, Вятцкій, Болгарскій и иныхъ. 1561 року Іван IV отримав грамоту від константинопольського патріарха Іоасафа, в якій містилося визнання Івана IV царем, існують однак відомості про те, що ця грамота була сфальсифікована.
друга половина XVI сторіччя
Поширення на українських землях ідей Реформації, зокрема антитринітаризму, кальвінізму (ЕІУ, ЮЕ, УВ) та социніянства. Протестантські громади діяли на Волині (у Гощі, Черняхові, Киселині, Немирові тощо) та Поділлі (у Панівцях, Дубецьку). Вони започатковували друкарні, школи з викладанням семи вільних наук. Социніяни мали в Киселині свою академію, що діяла протягом 1638 – 1644 років.
близько 1552
Початок Запорозької Січі (ЕІУ, ЮЕ, УВ). Князь Дмитро Вишневецький (ЕІУ, УВ) збудував на острові Мала Хортиця фортецю й почав гуртувати козаків.
15 серпня 1556 – 29 серпня 1561
На Волині Михайло Василевич переклав українською мовою Євангеліє. Рукопис почато у Дворецькому монастирі, завершено в селі Пересопниця. Звідси походить його назва Пересопницьке Євангеліє. Перекладач зберіг чимало елементів слов'янської мови. Запис у Пересопницькому Євангелії свідчить, що його призначено до читання в церкві.
Зберігається в Інституті рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського. Транслітерований текст видано 2001 року в Києві.


1558–1583
Лівонська війна. Поразки Великого князівства Литовського спричинили зближення його з Польщею і зрештою привели до Люблинської унії.
1563
Король польський Жигмонт (Сигізмунд) I видав привілей, що урівнював права православної та римо-католицької шляхти.
1563–1572
Під впливом реформаційних ідей невідомий автор переклав українською книжною мовою Апостол (був подарований у XVII сторіччі Святомиколаївському Крехівському монастиреві, звідси його назва Крехівський апостол). Перекладач користувався кальвіністським виданням Біблії (Берестя, 1563), польським виданням Нового Заповіту (1556), Апостолом Франциска Скорини (1525), текстами слов'янською мовою.


середина 1560-х
У Казанській історії, пам'ятці російської публіцистики, вперше виразно проголошено ідею спадковости держав: Москва — другий Київ, що на ній базовано патримоніяльне право московських князів на Київ. Воссия ныне стольный и преславный град Москва яко вторый Киев.


1565
Католицький єпіскопат закликав до Польщі єзуїтів.
1566
січень
Набув чинности Другий Литовський статут, що його ухвалено на Віленському сеймі 1565–1566 рр. Цей статут називають Волинським з огляду на особливу роль волинської шляхти в його укладанні. Законодавчо закріплено земські реформи; завершено формування Великого князівства Литовського як правової держави. Статут написано українсько-білоруською книжною мовою (див. Яковенко).
1568
У Заблудові, в маєтку литовського гетьмана Г. Ходкевича, Іван Федорович і Петро Мстиславець видали Псалтир з часословом та Учительне Євангеліє (спочатку подано канонічний текст, далі пояснення його), призначені до церковного вжитку. Євангелія написано книжною українською мовою, аби їх могли зрозуміти прості люди.
1569
Єзуїти заснували колеґіум у Вільні (від 1578 року — академія). Тут навчалися й студенти з українських земель.
5 червня
Король Жигмонт (Сигізмунд) II Август підписав акт Люблинської унії (угоди про об'єднання Польщі та Великого князівства Литовського в єдину федеративну державу — Річ Посполиту). В ньому, зокрема, записано:
На прохання всіх станів постановляємо, що по всяких їхніх судових справах, як позови, вписи до книг, акти й усякі їхні потреби, так і наших судів гродських і земських, як і з нашої коронної канцелярії наші декрети, і по всіх наших коронних потребах королівських і земських листи до них не яким іншим, а тільки руським письмом мають бути писані й проваджені на вічні часи.
Цитовано за Яковенко Н.М. Нарис історії України з найдавніших…, 106-108
1 липня
Актом Люблинської Унії династичний зв'язок, закладений Кревським актом, перетворено на реальну федерацію двох народів (польського та литовського) і таким чином створено одну з найбільших держав тогочасної Європи — поліетнічну Річ Посполиту, що проіснувала до кінця XVII ст. Платою за державну суверенність Великого князівства Литовського стало передання під юрисдикцію Корони Польської українських земель — Підляшшя, Волині, Київщини та Брацлавщини.
1570-і pp
Князь Костянтин Острозький заснував школи в Турові (1572), Володимирі Волинському (1577), Слуцьку(1580).
1573
Іван Федорович заснував у Львові першу відому (через книжки, що дійшли до нашого часу) друкарню в Україні. Після його смерти друкарнею опікувалося Львівське братство. Першодруком цієї друкарні був Апостол (1574).
У Римі папа Григорій XIII заснував Атанасієву колеґію, призначену давати освіту людям грецького обряду.
1574
Іван Федорович видав у Львові першого Букваря Текст. 1975 року в Києві видано репринт з його єдиного відомого примірника, що належить Гарвадському університетові.
1576
З ініціятиви князя Костянтина Острозького в Острогу створено науковий гурток. Спочатку його метою було підготувати першу друковану Біблію слов'янською мовою і таким чином утвердити її рівноправність із гебрайською, грекою та латиною. Проте сфера діяльности гуртка була значно ширшою. Фактично він займався історико-філологічними студіями: виправлянням зіпсованих переписувачами місць, текстологічними розшуками та порівняннями, перекладами з греки та коментуванням східнохристиянської класики. Очолював гурток Герасим Смотрицький; участь брали українські, білоруські, литовські, польські, грецькі науковці та друкар Іван Федорович. Сучасники називали Острозький науковий гурток академією.
Коштом князя Острозького засновано друкарню в Острогу (працювала до 20-х років XVII ст.). За часів князя Костянтина Острозького вона була науково-видавничим закладом, де друкували літургійну, патрологічну (тобто біографії й тексти творів батьків церкви) літературу та писання членів Острозького наукового гуртка. Полемічну літературу друковано простою, себто тодішньою українською літературною, мовою; із 28 відомих натепер книжок Острозького друку лише 14 церковнослов'янські.
Крім Острозької друкарні, на Волині були друкарні в Дермані (1602–1605), Костянтинові, Почаєві (працювала з перервами від 1618 до 1918 р.), Рахманові (1625), Луцьку (1624), Крем'янці (1628), в селі Чорна (1629), у Житомирі (1783).
Відкрито першу початкову січову школу (в межах сучасного міста Новомосковська Дніпропетровської обл.). Цим започатковано систему навчальних закладів, відкритих і утримуваних коштом Війська Запорозького Низового. Вихованці вчилися читати, писати, рахувати; вивчали Закон Божий. Були заняття з музики та співів і військових вправ.
1578
Перша письмова згадка про Острозьку школу, що її заснував князь К. Острозький (діяла до 1608 р). Курс навчання складався із семи вільних наук — тривіуму (граматика, риторика, діялектика) та квадривіуму (аритметика, геометрія, музика й астрономія). Провідним було вивчення слов'янської, грецької та латинської мов. Сучасники називали школу "тримовною гімназією", колеґіумом, пізніше академією. Першим ректором був Герасим Смотрицький (помер 1594 р.), після нього Кирило Лукарис. Учнями цієї школи були, зокрема, Максим (у чернецтві Мелетій) Смотрицький, Петро Конашевич-Сагайдачний. Див. (Яковенко, Ісаєвич Я. Глава Остріг на Волині: перша академія, перша "слов’янська" друкована Біблія, Ісаєвич Я. Глава Острозька академія: редагування і видання книг).
Острозька друкарня на потреби "дітищного училища" видає Азбуку (Текст) та перевидає львівського Букваря Івана Федоровича. Деякі автори вважають, що ці книжки становлять одне видання (Опис видань).
Азбуку виявлено в одному примірнику в Німеччині. У ній подано грецьку абетку та двомовний грецько-слов'янський паралельний. Факсимільно перевидано у Москві 1983 р.
До тексту львівського Букваря додано Сказаніє о письменах давньоболгарського письменника Чорноризця Храбра (див. Німчук). Відомо про два примірники цієї книжки: один у Данії, другий в Німеччині (зшитий разом з Азбукою), обидва примірники дефектні, але в значній мірі доповнюють один одного.
1580
Іван Федорович видав у Острогу Книгу Нового заповіту (Псалтир і Новий Заповіт). Видання містило абетковий покажчик та пояснення реалій Нового Заповіту під назвою Книжка собраніє віщей нужнійших, що їх уклав дяк школи і член літературно-наукового гуртка Тимофій Михайлович.
Надруковано український переклад Євангелія соціянина Василя Тяпинського. Текст у книжці подано у два стовпчикі — слов'янською мовою і переклад.
1581
В Острогу видано віршований твір українсько-білоруського поета Андрія Римші Хронологія Текст, де наведено назви місяців латинською, гебрайською та народною українською мовами й описано відповідні біблійні події та свята. Це перше окреме друковане видання поетичного твору книжною українською мовою.
Шляхтич Валентин Негалевський (соціянин) у с. Хорошеві на Волині переклав простою мовою Новий Заповіт з польського видання Мартина Чеховича (Краків, 1577). Рукопис зберігається в Інституті рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського.
12 серпня
Видано Острозьку Біблію. Текст Біблії перевірено за кількома канонічними списками, зібраними з монастирів, серед них грецький (з Ватикану) та слов'янський (з Москви). Книжка містить передмову князя Костянтина Острозького та вірші Герасима Смотрицького, що оспівують видавця та його герб. Це видання Івана Федоровича з поліграфічного погляду є шедевром слов'янського книгодрукування. Вона стала основою Синодальної (Єлізавєтінской) Біблії 1751 року. 1983 року на гроші української громади Канади здійснено фототипичне видання.
В одному з примірників Острозької Біблії було знайдено рукописний додаток на 7 аркушах — Лексисъ съ толкованіємъ словенскихъ словъ просто Текст, перший відомий слов'яно-український словник невідомого автора. Його матеріяли згодом увійшли до словників Лаврентія Зизанія та Памви Беринди.
1584
Декрет Стефана Баторія, що дозволив віленським міщанам утримувати училища.
Від 1585 р. декрет поширено й на всі православні братства Великого Литовського князівства та Галичини Це сприяло постанню братських шкіл. Братські школи протистояли римо-католицьким, зокрема єзуїтським; це зумовило зміст програм братських шкіл і навіть їхню назву — греко-слов'янські. Значне місце займало вивчення слов'янської мови; вивчення мови грецької було зумовлене належністю української церкви до грецької. У братських школах вчилися діти різних станів: у шкільних статутах зазначено, що багатії над убогими у школі нічим вищі не можуть бути, лише самою наукою, плоттю ж рівні усі. Поступово, під впливом европейськіх шкіл, у більшості братських шкіл почали викладати латину, а також сім вільних наук (граматику, діялектику, риторику, аритметику, геометрію, астрономію, музику). Див. Яковенко.
1585
1586
Укладено статут братської школи Успенського братства у Львові (Порядок школьний), що правив за взірець статутів інших братських шкіл. Серед тих, хто підтримував школу — князь В.-К. Острозький, молдавський господар Єремія Могила, гетьман Петро Сагайдачний.
У Вільні в друкарні Мамоничів вийшла перша друкована граматика слов'янської мови Кграматика словеньска языка. Вона була публікацією відомого рукопису О осми частѣхъ слова (див. Німчук), написаного ймовірно у Сербії в середині XIV ст. Видання підготували вчителі Острозької школи.
1 січня
Патріярх Антіохійський Йоахим IV Доу надав Львівському братству право патріяршої ставропігії (незлежности від місцевої церковної влади) й затвердив його статут. 1593 року ці права підтвердив Константинопольський патріярх Єремія. Право ставропігії мали ще Віленське, Луцьке та Київське братства.
1588
Король польський та Великий князь Литовський Жигмонт (Сигізмунд) ІІІ Ваза затвердили Третій (новий) Литовський статут. Його, подібно до попередніх, написано тогочасною українсько-білоруською літературною мовою.


1589
Константинопольський патріярх Єремія проголосив автокефалію Московського патріярхату. Він приїхав до Москви по субсидії на відновлення Константинопольської резиденції. Борис Годунов майже рік протримав паріярха під домашнім арештом, доки той не погодився рукоположити митрополита Іова на патріярха Московського. Після цього Єремію відпустили з багатими дарами.
По проголошенні Іова патріярхом Московським і всієї Русі влада склала утверждающую грамоту про його обрання. В ній йшлося про роль Московської держави, оплоту православної церкви: … великое российское царствие — третий Рим — благочестием всех превзыде, и вся благочестивая царствие в твое едино собрана, и ты един под небесем, христианский царь, именуешись в всей вселенной, во всех христианах … Теорія Москва — третій Рим (ЮВ, УВ) стала офіційною ідеологією Москви. Це підштовхнуло українських єпископів до унії з католицькою церквою і зробило прихильниками унійної ідеї короля Польщі та політичні верхи Речі Посполитої.
1590
Українські посли на Варшавському сеймі провели постанову: Поправа прав Воєводств Волинського, Брацлавського й Київського. Щоб статути для тих Воєводств, за їхнім правом, писалися руським язиком і письмом, не мішаючи слів латинських.
Volumina Legum, том ІІ, с. 1340. Цит. за Огієнко І. Історія української літературної мови, 150.
Відкрито кальвіністську школу в с. Панівцях на Поділлі. В протестантських школах вивчали мови — латинську, грецьку, слов'янську; філософію (діялектику й етику). Діяла до 1611 р.


20 червня
Четверо владик руських єпархій (луцький — Кирило Терлецький, львівський — Ґедеон Балабан, пінський — Лев Пелчицький, холмський — Діонісій Збируйський) на синоді в Бересті склали лист-проєкт, де висловили згоду визнати зверхність папи за умови збереження церковного устрою і чину богослужіння Східного обряду.
1591
Відновила роботу братська друкарня у Львові.
У Львові надруковано граматику грецької мови Адельфотес. Грамматіка доброглаголиваго еллино-словенскаго языка (факсимільно перевидав Олекса Горбач 1988 року в Мюнхені), що її склали студенти ставропігійної школи під проводом Арсенія Грека. Ця граматика є компіляцією граматик Ласкаріса, почасти Крузія, Кленарда, Мелянхтона, проте важлива тим, що дає поряд із грецьким матеріялом слов'янські паралелі й спричинилася до розвитку граматичної термінології в Україні. Ця книжка була одночасно й підручником грецької мови (див. Німчук). Перший ректор Києво-братської школи Іов Борецький замовив у Львівського братства граматіки грецкіє друку лвовського.
Братська друкарня у Львові видала Просфониму (гр. привітання) — перший відомий надрукований панегірик українською мовою. Невідомий автор створив Просфониму з нагоди приїзду київського митрополита Михайла Рагози до Львова.
1592
15 жовтня
Король Жигмонт (Сигізмунд) III надав львівскому Успенському братству привілей, що визнавав братську школу вільних наук, себто школа дістала право ввести до програми латинську мову.
1594
Наприкінці року владики луцький — Кирило Терлецький та володимиро-берестейський — Іпатій Потій, за участю луцького католицького єпископа Бернарда Мацейовського, склали так звані Торчинські артикули, що на їхній підставі невдовзі було проголошено унію. Головний їхній зміст такий: 1) Форми таїнств, обрядів і свят Руської церкви лишаються незмінними; 2) кандидатів на найвищі духовні пости обирають, згідно з традицією, духовні особи лише з-поміж людей руської та грецької нації; владик посвячує митрополит, а митрополита — владики, однак підтвердження він мусить дістати від папи, як раніше діставав із Константинополя; 3) владики отримують обов'язкові місця в сенаті нарівні з католицькими єпископами (всупереч наполяганням Рима, цей пункт не було реалізовано аж до 1790 р.); 4) усі монастирі, церкви й церковні братства перебувають під контролем владик без втручання світських осіб; 5) людей грецького обряду заборонено вихрещувати в латинство; 6) Руська церква нарівні з Римською може закладати школи та семінарії грецької і слов'янської мови, а також влаштовувати друкарні під контролем церковних влад; 7) Юрисдикція патріярхату Східної церкви на території Руси втрачає чинність.
1595
Ян Замойський (ЕІУ, УВ) заснував Замостську Академію, польську високу школу. Фундатор академї виключив з її програми богословіє як предмет, що вносить з собою полемічний елемент виховання. Бідних студентів звільняли від плати за навчання й утримували в бурсі коштом фундатора. Студентів поділено за національністю на п'ять груп: пoльску, литовську, руську, пруську, та чужоземну. :В Академії студіювали, зокрема, Касіян Сакович, Сильвестр Косів, Ісая Трофимович-Козловський. Вона, як писав Петро Могила в присвяті до книжки Т. Замойському, так много народові нашому пожитку й утіхи принесла, іж не мало з неї людей учоних, росторопних і поважних, а церкві нашій православній велце потрібних вишло.
25 липня
Князь Костянтин Острозький видає Оповіщення — універсал проти унії, надрукований в Острозький друкарні, де закликав православну Русь стати на захист благочестя (православія).
лютий
Владика луцький Кирило Терлецький вручив Торчинські артикули, із підписами тодішнього митрополита Михайла Рагози та сімох владик, папському нунцієві у Польщі Маласпіні, а той передав їх до Рима.
23 грудня
В залі Константина у Ватикані, після офіційних слухань і перемовин, у присутності 33 кардиналів відбулася урочиста церемонія адаптації Руської церкви до союзу з Римською. Тим же днем датовано папську буллу Magnus Dominus (Великий Господь), що проголосила унію завершеною.
1596
Друкарня Віленського братства (Вільно-Вільнюс) видала три книжки Лаврентія Зизанія-Тустановського: Наука ку читаню і розуміню писма словенскаго (Буквар), граматику слов'янської мови Грамматіка словенска ( див. Німчук, текст) та Лексисъ сирѣчъ реченія вкратцѣ собранны и из словенскаго языка на простый рускій діялектъ истолкованы (текст). Цього словника широко вживано в Україні аж поки 1627 року в Києві вийшов Лексикон Памви Беринди.
16–20 жовтня
Берестейська унія. У Бересті відбувся собор задля урочистого проголошення унії православної церкви з католицькою. Утворено Українську греко-католицьку церкву. Проти унії виступили деякі православні єпископи на чолі з князем Костянтином Острозьким. Вони провели свій собор, де засудили унію. Із інструменту порозуміння унія перетворилася на символ розбрату і протистояння; конфлікт і досі не подолано остаточно.
1597
Київський біскуп Йосип Верещинський заснував у місті Фастові першу на Київщині друкарню.
Отримано з http://movahistory.org.ua/index.php?title=XVI_ст&oldid=3074