Кошовий отаман

КОШОВИЙ ОТАМАН (кошовий) — виборна службова особа в Запорізькій Січі (16-18 ст.), яка зосереджувала у своїх руках найвищу військову, адміністративну і судову владу. Очолював Кіш Запорізької Січі. К.о. до сер. 17 ст. часто називався гетьманом. Під час воєнних походів влада отамана була фактично необмеженою, але в мирний час найважливіші питання військового і політичного характеру виносив на розгляд ради старшин і військової ради. К.о. мав чітко визначені обов'язки: відкривати військові ради (коло), головувати на старшинських радах, вступати в дипломатичні стосунки з іноземними державами, розподіляти військову здобич, прибутки від мит, узаконювати поділ пасовищ, земель і угідь для полювання і рибальства. К.о. затверджував обрану січовою радою кошову старшину — військового писаря, військового суддю, військового осавула, які були його найближчими радниками і помічниками. Призначав паланкову і наказну старшину, інколи й військових службовців — військового довбиша, військового товмача, військового кантаржія, військового гармаша та ін. К.о., виконуючи функції верховного судді, затверджував вироки, винесені кошовим суддею, в т. ч. і смертні, К.о. приймав духовних осіб з Києва і призначав священиків у січову і паланкові церкви. На час своєї відсутності призначав свого заступника — наказного отамана. Зовнішньою ознакою влади К. була залізна булава (іноді тростяна). В церкві ставав в окремому місці — бокуні (стасидії), різьбленій з дерева і пофарбованій у зелений колір. Обирався на козацькій раді строком на один рік, і тільки у виняткових випадках переобирався на наступний термін. Декілька раз ставали К.о. такі визначні українські військові діячі, як І. Сірко, К. Гордієнко, І. Малашевич, П. Калнишевський. Після закінчення строку перебування на посаді складав звіт про свою діяльність на військовій раді. К.о., не обраний на наступний рік, повертався у курінь, до якого був приписаний. Останнім кошовим Запорізької Січі був П. Калнишевський.