DIU.png

СУДЕБНИК 1468 (Судебник великого князя Казимира) — збірник норм

   права 15 ст., складений за великого князя литовського 
   Казимира IV Ягеллончика. В оригіналі мав загальноприйняту для тогочасних
   правових пам'яток назву «Лист». Інша назва — «Судебник» (так
   називалися підручники права, якими користувалися в судах під час
   розгляду кримінальних і цивільних справ). Дату видання судебника
   (29.2.1468) встановив протоієрей І. Григорович. Затверджений на
   Віленському сеймі. Діяв у 
Великому князівстві Литовському, 
   в українських землях, що входили до його складу, в Аукштайтії і Чорній
   Русі. Складався зі вступу і 28 артикулів (статей), в яких визначалася
   система судів, їхня компетенція, а також містилися норми цивільного,
   кримінального і процесуального права. С. 1468 встановлював порядок
   захисту маєткових прав, визначав порядок досудового провадження і
   судового розгляду кримінальних та земельних справ, окреслював види
   покарань. Згідно з С. кримінальна відповідальність наступала з
   досягненням 7-річного віку. У ст. 2–8 йдеться про крадіжку і
   співучасть, у ст. 13–19 — про покарання за крадіжку відповідно до
   розмірів і обтяжуючих обставин. Ст. 9–10 визначають компетенцію
   державного суду над княжими селянами, а ст. 11–12 — компетенцію
   державних судів над панськими селянами у випадку, коли пани не
   виконують своїх обов'язків як судді. С. 1468 розрізняв три види
   крадіжок: дрібні крадіжки (вартість вкраденого менше 1/2 рубля),
   середні — більше вартості 1/2 коня, великі крадіжки — вартість
   вкраденого становить вартість одного коня. За дрібну крадіжку, вчинену
   вперше, застосовувалось покарання у формі штрафу, за середню та
   велику — смертна кара через повішання. Крім крадіжки, С. називає такі
   види злочинів, як розбій, грабунок (ст. 22), чаклунство (ст. 19).
   Слідчі дії проводив сам потерпілий (т.зв. «право сліду»). Злочини,
   пов'язані з самовільною порубкою лісу, розбої, грабунки були підвідомчі
   королю. Провадити слідство міг воєвода (мав право застосовувати до
   підозрюваних запобіжний захід — утримання у в'язниці). Ст. 19
   допускає застосування тортур щодо осіб звинувачених у крадіжці та
   чаклунстві. С. містить таке поняття, як співучасть. Співучасниками
   найчастіше виступали близькі родичі — дружина, діти. Співучасники
   несли солідарну відповідальність. Вищою судовою інстанцією у всіх
   справах був король. Основні види покарань — смертна кара через
   повішання або спалення, штраф. Екзекуцію проводив суддя (тіун, воєвода)
   або потерпілий чи його близькі. 
   

С. Білостоцький (Львів).