
СУДЕБНИК 1468 (Судебник великого князя Казимира) — збірник норм
права 15 ст., складений за великого князя литовського
Казимира IV Ягеллончика. В оригіналі мав загальноприйняту для тогочасних
правових пам'яток назву «Лист». Інша назва — «Судебник» (так
називалися підручники права, якими користувалися в судах під час
розгляду кримінальних і цивільних справ). Дату видання судебника
(29.2.1468) встановив протоієрей І. Григорович. Затверджений на
Віленському сеймі. Діяв у
Великому князівстві Литовському,
в українських землях, що входили до його складу, в Аукштайтії і Чорній
Русі. Складався зі вступу і 28 артикулів (статей), в яких визначалася
система судів, їхня компетенція, а також містилися норми цивільного,
кримінального і процесуального права. С. 1468 встановлював порядок
захисту маєткових прав, визначав порядок досудового провадження і
судового розгляду кримінальних та земельних справ, окреслював види
покарань. Згідно з С. кримінальна відповідальність наступала з
досягненням 7-річного віку. У ст. 2–8 йдеться про крадіжку і
співучасть, у ст. 13–19 — про покарання за крадіжку відповідно до
розмірів і обтяжуючих обставин. Ст. 9–10 визначають компетенцію
державного суду над княжими селянами, а ст. 11–12 — компетенцію
державних судів над панськими селянами у випадку, коли пани не
виконують своїх обов'язків як судді. С. 1468 розрізняв три види
крадіжок: дрібні крадіжки (вартість вкраденого менше 1/2 рубля),
середні — більше вартості 1/2 коня, великі крадіжки — вартість
вкраденого становить вартість одного коня. За дрібну крадіжку, вчинену
вперше, застосовувалось покарання у формі штрафу, за середню та
велику — смертна кара через повішання. Крім крадіжки, С. називає такі
види злочинів, як розбій, грабунок (ст. 22), чаклунство (ст. 19).
Слідчі дії проводив сам потерпілий (т.зв. «право сліду»). Злочини,
пов'язані з самовільною порубкою лісу, розбої, грабунки були підвідомчі
королю. Провадити слідство міг воєвода (мав право застосовувати до
підозрюваних запобіжний захід — утримання у в'язниці). Ст. 19
допускає застосування тортур щодо осіб звинувачених у крадіжці та
чаклунстві. С. містить таке поняття, як співучасть. Співучасниками
найчастіше виступали близькі родичі — дружина, діти. Співучасники
несли солідарну відповідальність. Вищою судовою інстанцією у всіх
справах був король. Основні види покарань — смертна кара через
повішання або спалення, штраф. Екзекуцію проводив суддя (тіун, воєвода)
або потерпілий чи його близькі.
С. Білостоцький (Львів).