DIU.png

КАЗИМИР IV ЯГЕЛЛОНЧИК (Kazimierz IV Jagielloczyk; 30.11.1427

     – 7.6.1492) — Великий князь Литовський (з 1440) і король
     Польщі (з 1447). Н. у м. Кракові. Син 
     Ягайла і української княжни Марії
     Гольшанської. В 1447 К. IV Я., намагаючись зміцнити
     королівську владу шляхом послаблення політичної ролі
     магнатів, видав загальноземський привілей, який значно
     розширював права шляхти, у т.ч. української (Нешавські
     статути 1454). Проводив політику остаточної ліквідації
     залишків автономії українських земель. У 1452 скасував
     Волинське, а в 1470 (фактично — 1471) — Київське князівство і
     перетворив їх на литовські провінції. За правління К. IV Я.
     зусиллями київського князя Семена Олельковича (див. 
     Олельковичі) та митрополита Григорія II
     Болгариновича був здійснений остаточний поділ 
     Київської митрополії 
     (з осідком у Москві) на Київську (з осідком у
     Києві; охоплювала 10 українсько-білоруських єпархій та
     існувала до 1686) та Московську (з 1589 — патріархія). За 
     К. IV Я. було укладено в 1468 збірник тогочасних законів — 
     Судебник великого князя Казимира. В 1454–66 відвоював у
     Тевтонського ордену Східне Помор'я з Гданськом та поставив у
     васальну залежність Східну Прусію з її столицею Кенігсбергом
     (тепер Калінінград, Росія). К. IV Я., проводячи активну
     зовнішню політику, домігся утвердження свого сина Владислава
     на чеському (1471) та угорському (1490) престолах. У 1481 
     К. IV Я. викрив спробу підготовки повстання проти його влади з
     боку українських князів М. Олельковича, І. Гольшанського та
     Ф. Більського. Війська К. IV Я. жорстоко придушили Мухи
     повстання 1490–92.
   

М. Ерстенюк (Львів).