Українська мова. Енциклопедія

НАУМЕНКО Володимир Павлович [7(19).VII 1852,

     м. Новгород-Сіверський, тепер Черніг. обл.  —  3.VII 1919, Київ]  —
     укр. педагог, філолог, журналіст, етнограф, громад.-політ,
     діяч, д. чл. 
     Пд.-Зх. відділу Рос. геогр. т-ва, 
     НТШ (Львів).
     Закін. 1873 істор.-філол. ф-т 
     Київ. ун-ту. 
     Викладав у гімназіях Києва, з 1893  —  у кадет. корпусі, 1906-14 був
     директором гімназії, знаної як 
     «Гімназія В. П. Науменка»
     (вважалась найпрогресивнішою в Києві), 1874 став членом
     «Старої громади», 
     в кін. 19  —  на поч. 20 ст.  —  її факт.
     керівник, ініціатор і акт. учасник ряду громад, та культур.
     акцій (створення фондів для видання укр. книжок і поширення
     освіти серед народу, організація заходів щодо скасування
     заборони укр. друкованого слова, заснування укр. періодичних
     видань тощо). В 1897-1906  —  редактор, а 1902-06 і видавець журн. 
     «Киевская старина», 
     з 1907  —  редактор-видавець журн.
     «Україна». 
     Був одним із засновників 
     Укр. наук. т-ва (з 1907),
     його головою (1914-17), видавав 
     «``Записки Українського наукового товариства в Києві``». 
     Редактор-видавець газети кадет. партії 
     «``Свобода і право``» 
     (1906, разом з 
     І. Лучицьким).
     Один з фундаторів, а потім і голова 
     Укр. федерат.-дем. партії, 
     програму якої він склав. Був членом 
     Центр. Ради, в
     1918  —  міністр освіти в уряді гетьмана 
     П. Скоропадського. 
     З поч. 1919 працював в 
     УАН. 
     У роки громадян, війни розстріляний більшовиками.
   

     Н.  —  автор численних статей з питань укр. мови й л-ри,
     опублікованих, зокрема, в «Киевской старине»: «Книжна мова у
     малоросів і русинів» (1899, №1, рос. мовою). У кн. «Огляд
     фонетичних особливостей малоруської мови» (1889, рос. мовою)
     подав опис вокалізму, консонантизму та звукових змін укр.
     мови, у брошурі «Загальні принципи українського правопису»
     (1917)  —  огляд проблем укр. правопису. Видав «Керівництво для
     вивчення української мови в російських школах» (1918, рос.
     мовою). Провів значну роботу щодо збирання, обробки і
     впорядкування матеріалів та здійснив першу редакцію чотирьох
     літер (А-Г) «Словаря української мови» 
     Б. Грінченка. 
     Опубл.  ряд пам'яток з історії укр. мови та л-ри, зокрема епістолярну спадщину 
     М. Максимовича. 
     Розшукав зб. нар. пісень, зібраних
     З. Доленгою-Ходаковським. Зберігав «захалявні книжечки»
     Т. Шевченка, 
     його портрет роботи І. Рєпіна, архів М. Максимовича. 
     Окр. пам'ятки передав до Церк.-археол. музею при
     Київ. духовній академії 
     і до 
     Київ. худож.-пром. та наук. музею. 
     Після смерті Н. збірки перейшли до УАН, 
     Всенар. б-ки України (тепер Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського).
   

     Літ.: 

     С. І. Білокінь, П. М. Федченко.