Українська мова. Енциклопедія

МОГИЛЬНИЦЬКИЙ Іван (1777 — 24. VI 1831, м. Перемишль,

     тепер Польща)  —  укр. культур.-осв. і церк. діяч. Закін. теол.
     ф-т Віден. ун-ту. Був священиком у с. Дроздовичі (тепер
     Старосамбірського р-ну Львів, обл.), деканом у Нижанковичах
     (тепер смт того самого р-ну). З 1816 —  ректор
     дяко-вчительського ін-ту в Перемишлі, 
     заснованого за його ініціативою; з 1817 — каноник і (одночасно) 
     інспектор шкіл Перемиської єпархії. Виступав за повернення укр. мови в 
     нар. школи та проти духовних утисків укр. народу. Заснував 1815 у
     Перемишлі першу в Галичині просвітню орг-цію  —  «Товариство
     галицьких священиків греко-католицького обряду» для видання
     укр. загальноосв. і реліг. книжок (проіснувало до серед.
     1817). В трактаті «Відомість о руском языці» стверджував
     самостійність укр. мови, яка своїм віком, рівнем розвитку та
     істор. значенням не поступається жодній із слов'ян, мов і вже
     тому не може розглядатися як якась мішанина, що виникла з
     польс., великорус, та ін. слов'ян. мов, як це зумисне робили
     деякі польс. та рос. вчені. Написав першу в Галичині
     граматику укр. мови  —  «Граматыку языка славено-руского»
     (прибл. 1823), яка разом з повним текстом «Відомості о руском
     язьщі» вперше була опубл. лише 1910. У 1815-27 М. підготував
     і видав ряд підручників для укр. нар. шкіл, зокрема «Букварь
     славено-руского языка».

Тв.: Філол. праці. Л., 1910.

Літ.:

     М. Т. Демський   

Посилання на інші джерела на ту саму тему:
Вікіпедія: Іван Могильницький.