DIU.png

ОСТРОЗЬКИЙ КОНСТЯНТИН-ВАСИЛЬ (1526 – 23.2.1608) — видатний

   український політичний і культурний діяч, князь. Н. у Дубно (тепер
   Рівненська обл.). Володів великими маєтностями на Волині, Київщині,
   Поділлі та в Галичині. Був старостою володимир-волинським, маршалком
   волинським (з 1550), воєводою київським (з 1559) і сенатором (з 1569).
   О. — одна з найбільш впливових політичних постатей того часу. Був
   претендентом на польський престол після смерті 
   Сигізмунда II Августа (1572) і
   московський трон після смерті царя ``Федора Івановича`` (1598). О.,
   послідовно захищаючи українські політичні права, став одним з лідерів
   опозиції, яка не підтримувала укладення Люблінської унії 1569. 
       Виступав за те, щоб Україна увійшла на рівних правах з
   Польщею і Литвою до нового федеративного державного об'єднання — Речі
   Посполитої. Підтримував зв'язки з козаччиною, хоча брав участь у
   боротьбі з козацьким повстанням під проводом К. Косинського і не підтримав 
   Наливайка 
   повстання 1594-96. О. відіграв значну роль у
   національно-культурному житті України другої пол. 16 — поч. 17 ст.
   Засновник шкіл у Турові (1572), Володимирі-Волинському (1577), 
   академії (бл.
   1576-80) і ``друкарні`` (1578) в Острозі. З ініціативи О. в Острозі був
   створений гурток визначних діячів української культури, членами якого
   були 
   Г. Смотрицький, 
   Клирик Острозький, 
   ``З. Тустанівський``, 
   ``Д. Наливайко`` 
   та ін. У 1581 на кошти О. був виданий перший повний текст Біблії
   староукраїнською мовою (див. 
   Острозька Біблія).
   Відігравав важливу роль у релігійному житті України. Не заперечуючи в
   принципі проти об'єднання католицької і православної церков, виступав
   за те, щоб справа унії розглядалася на церковному соборі, а не
   вирішувалася тільки вищим духовенством. У 1596 під час Берестейського
   церковного собору очолив опозицію і виступив проти укладення 
   Берестейської унії
   1596. Помер у Острозі.