
ОСТРОЗЬКИЙ КОНСТЯНТИН-ВАСИЛЬ (1526 – 23.2.1608) — видатний
український політичний і культурний діяч, князь. Н. у Дубно (тепер
Рівненська обл.). Володів великими маєтностями на Волині, Київщині,
Поділлі та в Галичині. Був старостою володимир-волинським, маршалком
волинським (з 1550), воєводою київським (з 1559) і сенатором (з 1569).
О. — одна з найбільш впливових політичних постатей того часу. Був
претендентом на польський престол після смерті
Сигізмунда II Августа (1572) і
московський трон після смерті царя ``Федора Івановича`` (1598). О.,
послідовно захищаючи українські політичні права, став одним з лідерів
опозиції, яка не підтримувала укладення Люблінської унії 1569.
Виступав за те, щоб Україна увійшла на рівних правах з
Польщею і Литвою до нового федеративного державного об'єднання — Речі
Посполитої. Підтримував зв'язки з козаччиною, хоча брав участь у
боротьбі з козацьким повстанням під проводом К. Косинського і не підтримав
Наливайка
повстання 1594-96. О. відіграв значну роль у
національно-культурному житті України другої пол. 16 — поч. 17 ст.
Засновник шкіл у Турові (1572), Володимирі-Волинському (1577),
академії (бл.
1576-80) і ``друкарні`` (1578) в Острозі. З ініціативи О. в Острозі був
створений гурток визначних діячів української культури, членами якого
були
Г. Смотрицький,
Клирик Острозький,
``З. Тустанівський``,
``Д. Наливайко``
та ін. У 1581 на кошти О. був виданий перший повний текст Біблії
староукраїнською мовою (див.
Острозька Біблія).
Відігравав важливу роль у релігійному житті України. Не заперечуючи в
принципі проти об'єднання католицької і православної церков, виступав
за те, щоб справа унії розглядалася на церковному соборі, а не
вирішувалася тільки вищим духовенством. У 1596 під час Берестейського
церковного собору очолив опозицію і виступив проти укладення
Берестейської унії
1596. Помер у Острозі.