DIU.png

ЛЕВ ДАНИЛОВИЧ (бл. 1228 – бл. 1301) — галицько-волинський князь,

   син Данила Романовича Галицького. 
   В 1247 (за ін. дан., 1251-52) Л.Д. для
   зміцнення союзу з Угорським королівством одружився з дочкою
   Бели IV — Констанцією. В 1252 допомагав батькові воювати з
   монголо-татарськими ордами на чолі з Куремсою. Після смерті
   Данила Галицького (1264) успадкував Перемишльське князівство і
   Львів (ім'ям Л. названо місто), а після смерті брата Шварна
   Даниловича (бл. 1269) — Перемиське, Холмське, Волзьке,
   Дорогочинське князівства і Галич. В 1272 переніс столицю 
   Галицько-Волинської держави 
   до Львова. Підтримував жваві дипломатичні зв'язки з
   Чехією, Угорщиною, Литвою, Тевтонським орденом. Після смерті
   краківського князя Болеслава Соромливого (1279) Л.Д. в союзі з
   чеським королем Вацлавом II намагався здобути Краків.
   Підтримуючи в боротьбі за краківський престол Болеслава
   Мазовєцького (сина сетри Предслави), вів тривалу війну з
   польським князем Лєшком Чорним. Приєднав до
   Галицько-Волинського князівства частину Закарпаття з Мукачевом
   (бл. 1280) і Люблінську землю (бл. 1292).