
ЛЕВ ДАНИЛОВИЧ (бл. 1228 – бл. 1301) — галицько-волинський князь,
син Данила Романовича Галицького.
В 1247 (за ін. дан., 1251-52) Л.Д. для
зміцнення союзу з Угорським королівством одружився з дочкою
Бели IV — Констанцією. В 1252 допомагав батькові воювати з
монголо-татарськими ордами на чолі з Куремсою. Після смерті
Данила Галицького (1264) успадкував Перемишльське князівство і
Львів (ім'ям Л. названо місто), а після смерті брата Шварна
Даниловича (бл. 1269) — Перемиське, Холмське, Волзьке,
Дорогочинське князівства і Галич. В 1272 переніс столицю
Галицько-Волинської держави
до Львова. Підтримував жваві дипломатичні зв'язки з
Чехією, Угорщиною, Литвою, Тевтонським орденом. Після смерті
краківського князя Болеслава Соромливого (1279) Л.Д. в союзі з
чеським королем Вацлавом II намагався здобути Краків.
Підтримуючи в боротьбі за краківський престол Болеслава
Мазовєцького (сина сетри Предслави), вів тривалу війну з
польським князем Лєшком Чорним. Приєднав до
Галицько-Волинського князівства частину Закарпаття з Мукачевом
(бл. 1280) і Люблінську землю (бл. 1292).