Українська мова. Енциклопедія
КРИМСЬКИЙ Агатангел Юхимович [псевд. і крипт. — А. Хванько,
Хванько Кримський, Їв-химець, Панько Рогач,
Мирза-Джафар, А. Е. К., А. К., А. Кр. та ін.; 3(15).1 1871,
м. Володимир-Волинський, тепер Волин. обл. — 25.1 1942,
м. Кустанай, Росія] — укр. сходознавець, мовознавець, славіст,
літературознавець, фольклорист, етнограф, педагог, історик,
письменник, перекладач, академік
УАН
з 1918. Закін. 1889
Колегію Павла Ґалаґана в Києві,
1892 — Лазаревський ін-т сх.
мов (Москва), 1896 — Моск. ун-т. У 1896–98 перебував (наук.
відрядження) у Лівані та Сирії, вивчав мови, літератури та
історію країн Бл. Сходу. 31898 — приват-доцент, з 1900 —
професор Лазарев, ін-ту сх. мов, водночас працював у Моск.
ун-ті. 1900–18 — секретар Сх. відділу Моск. археол. т-ва.
1918 переїхав до Києва, де взяв діяльну участь в організації
УАН (1918). До 1928 — її неодмінний секретар, керував
Істор.-філол. відділом, протягом 1921–29 — директор
Ін-ту укр. наук. мови
(з 1930 —
Ін-т мовознавства).
Очолював
``Комісію словника живої укр. мови``,
``Комісію історії укр. мови``,
``Діалектол. комісію``,
``Орфогр. комісію`` та ін.
Від 1918 (з перервами) був професором, зав. кафедри україністики
Київ. ун-ту.
Незаконно репресований 20. VII 1941, помер в
ув'язненні. Реабілітований 1960. К. — відомий поліглот
(вільно володів майже 60 мовами), автор бл. 1000 наук. праць.
Зробив істотний внесок у вітчизн. сходознавство. Найважливіші
дослідження з укр. мови — «Українська мова, звідкіля вона
взялася і як розвивалася» (1922), «Хрестоматія з пам'ятників
письменської староукраїнщини XI–XVIII вв.» (1922) та ін. У
ряді праць К. заперечує шовініст., псевдонаук.
«Погодіна-Соболевського теорію»
про походження укр. народу та його мови («Філологія і погодінська
гіпотеза...», 1904, рос. мовою; «Деякі непевні критерії для
діалектологічної класифікації староруських рукописів», 1906;
«Давньо-київський говір», 1906, рос. мовою, та ін.). Чимало
К. зробив і в дослідженні сучасних укр. говорів («Програма
для збирання особливостей малоруських говорів», 1910, рос.
мовою, у співавт. з К. Михальчуком,
та ін.). Переважно на підставі морфол. критеріїв укр. говори К. поділяв на два
наріччя — західноукр. та східноукраїнське. Приділяв увагу
проблемам розвитку і нормалізації укр. літ. мови: «Наша
язикова скрута та спосіб зарадити лихові» (1891), «Про нашу
літературну мову» (1891), «Про научність фонетичної
правописи» (1897), «Нарис історії українського правопису до
1927 р.» (1929) та ін.; відредагував перший декретований укр.
правопис «Головніші правила українського правопису» (1919),
«Найголовніші правила українського правопису» (1921). К. —
автор «Української граматики для учнів вищих класів гімназій
і семінарій Придніпров'я» (т. 1–2, 1907–08; рос. мовою).
Вважав, що укр. літ. мова повинна розвиватися на основі нар.
мови. Багато зробив у вивченні укр. фольклору, старої та
нової укр. л-ри. Дослідження К. з етнографії, фольклору
опубл. у кн. «Розвідки, статті та замітки. I–XXVII» (1928).
Здійснив велику роботу як науковий редактор численних видань
(«Російсько-український словник», кн. 1–3, 1924–33;
«Український діалектологічний збірник», кн. 1–2, 1928–29;
«Записки Історико-філологічного відділу ВУАН», кн. 2–5,
1923–24; кн. 7–10, 1926–27; кн. 12–17, 1926–28; кн. 19, 1928;
кн. 21–23, 1929; кн. 25, 1929), багатьох збірників з
орієнталістики. К. Належать праці з семітології, історії
ісламу, історії та л-ри арабів, персів і турків, багато
посібників з араб. мови та статей із сходознавства.
Тв.: Твори, т. 1–5. К., 1972–74.
Літ.:
- А. Ю. Кримський — україніст і орієнталіст. К., 1974
- Булахов М. Г. Крымский Агафангел Ефимович. В кн.: Булахов М. Г. Восточнославян. языковеды. Биобиблиогр. словарь, т. 2.
Минск. 1977; - Гурницкий К. И. Агафангел Ефимович Крымский. М., 1980
- Веркалець М. М. А. Ю. Кримський у колі своїх сучасників. К.. 1990
- Веркалець M. H. Проблема духовности тюрк. народов в исследованиях А. Е. Крымского. К.. 1994.
Й. О. Дзендзелівський