
КОЛЕГІЯ ПАВЛА ҐАЛАҐАНА — приватний навчальний заклад у Києві,
заснований 1871 Г. Ґалаґаном у пам'ять про свого померлого сина Павла.
Загальна вартість земель в Полтавській і Чернігівській губ.,
подарованих Г. на утримання колегії, складала 275 тис. карбованців,
що на той час становило величезну суму. Ансамбль колегії складався
з п'яти споруд, реконструйованих в 1780 архітектором О. Шілле.
Навчальний заклад був розрахований на навчання і проживання в
інтернаті 70 вихованців. Учні приймалися з усіх українських земель,
у т.ч. з тих, що перебували у складі Австро-Угорської імперії —
Галичини, Буковини і Закарпаття. Науково-методичне піклування над
колегією здійснював ``Київський ун-тет``. У колегії у різний час
викладали І. Нечипоренко (1879-90 директор колегії),
І. Анненський (1890-93 директор закладу),
П. Житецький, М. Мурашко,
М. Пимоненко,
В. Науменко, З. Архімович та ін. Колегія виховала плеяду
визначних вчених, юристів, медиків, літераторів. Серед них:
В. Липський,
А. Кримський,
Н. Котляревський,
В. Грабар,
М. Максименко,
``А. Лівицький``,
``П. Филипович``,
М. Драй-Хмара,
М. Зеров,
О. Богомолець,
Д. Петрушевський,
Й. Петрушевський та ін. В 1885 і 1886 в
бібліотеці К.П.Г. тривалий час працював І. Франко. В 1920
колегію перетворено в «``трудову школу``».