Українська мова. Енциклопедія

ЖЕЛЕХІВСЬКИЙ Євген Ієронімович (24.ХІІ 1844, с. Хишевичі,

     тепер Городоцького р-ну Львів, обл.  —  18.11 1885,
     м. Станіслав, тепер Івано-Франківськ)  —  укр. лексикограф,
     фольклорист, громад, діяч. Закін. 1869 філос. ф-т 

Львів. ун-ту.

     Викладав українську та класичні мови в укр. гімназіях
     Перемишля і Станіслава. Один із засновників т-ва 
     «Просвіта» 
     у Львові. Автор 2-томного 
     «Малорусько-німецького словаря» (1886;
     видання упорядкував, а т. 2 ще й завершив за
     матеріалами Ж. з деякими доповненнями і видав 

С. Недільський).

     Словник містить понад 64 000 слів, уживаних як
     у Зх., так і в Сх. Україні. Свого часу він був найповнішим
     джерелом для знайомства з лексикою укр. мови, відіграв
     важливу роль у поширенні нової укр. літ. мови в Галичині та
     витісненні з ужитку 
     язичія.
     Застосований у словнику
     фонет. правопис (т. з. 
     желехівка),
     який згодом (1892) був запроваджений у школах Галичини і Буковини як
     обов'язковий, а також використовувався у виданнях 
    народовців і 
     НТШ, 
     сприяв зближенню західноукр. правопису зі
     східноукраїнським. Ж. належать кілька розвідок з фольклору.

Літ.: 
     

М. Т. Демський

Посилання на інші джерела на ту саму тему:
Вікіпедія: Желехівський Євген Ієронімович.