Українська мова. Енциклопедія
ЖЕЛЕХІВСЬКИЙ Євген Ієронімович (24.ХІІ 1844, с. Хишевичі,
тепер Городоцького р-ну Львів, обл. — 18.11 1885,
м. Станіслав, тепер Івано-Франківськ) — укр. лексикограф,
фольклорист, громад, діяч. Закін. 1869 філос. ф-т
Викладав українську та класичні мови в укр. гімназіях
Перемишля і Станіслава. Один із засновників т-ва
«Просвіта»
у Львові. Автор 2-томного
«Малорусько-німецького словаря» (1886;
видання упорядкував, а т. 2 ще й завершив за
матеріалами Ж. з деякими доповненнями і видав
Словник містить понад 64 000 слів, уживаних як
у Зх., так і в Сх. Україні. Свого часу він був найповнішим
джерелом для знайомства з лексикою укр. мови, відіграв
важливу роль у поширенні нової укр. літ. мови в Галичині та
витісненні з ужитку
язичія.
Застосований у словнику
фонет. правопис (т. з.
желехівка),
який згодом (1892) був запроваджений у школах Галичини і Буковини як
обов'язковий, а також використовувався у виданнях
народовців і
НТШ,
сприяв зближенню західноукр. правопису зі
східноукраїнським. Ж. належать кілька розвідок з фольклору.
Літ.:
- Худаш М. Л. Є. І. Желехівський. «Мовознавство», 1970, № 1
М. Т. Демський
Посилання на інші джерела на ту саму тему:
Вікіпедія: Желехівський Євген Ієронімович.