
ГРЮНВАЛЬДСЬКА БИТВА 1410 (Танненберзька битва) — битва, яка відбулася
під час «Великої війни» 1409–11 між військами Тевтонського ордену і
об'єднаною польсько-литовсько-українською армією поблизу с. Грюнвальд і
Танненберг ( Сх. Пруссія, тепер терит. Польщі). 15.7.1410. До складу
союзницьких військ, які очолювали великий князь литовський
Вітовт і польський король
Ягайло, входили польські і
литовські частини, українські війська з Галичини, Поділля, Києва,
Стародуба, Луцька, Володимира (всього бл. 40 тис. чол.). У складі
союзницьких військ були смоленські полки, загони кримських татар та
чеські найманці (4 тис. чол.) на чолі з Я. Жижкою, майбутнім вождем
таборитів. Військами Тевтонського ордену, які складалися з німецьких і
французьких рицарів та найманців з багатьох країн Зх. Європи, командував
великий магістр Ульріх фон Юнгінген. Польсько-литовско-українська армія
налічувала 100 тис. чол. і кількісно переважала армію хрестоносців, але
орденські війська мали перевагу в озброєнні і воєнній підготовці. Битва
розпочалася атакою татарської кінноти на ліве крило орденських військ.
Проте рицарі Валенрода відбили цей напад і самі перейшли в контрнаступ.
Хрестоносцям вдалось змусити до відступу литовські війська, а на
правому фланзі потіснити польську армію. В критичний момент битви
стійкість проявили українські і смоленські полки, які продовжували
утримувати позиції в центрі. Це дозволило союзникам перебудувати свій
бойовий порядок і перейти в контрнаступ. Війська Тевтонського ордену,
втративши 18 тис. убитими (в т.ч. загинув і великий магістр ордену) і
14 тис. полоненими, були розгромлені. Поразка союзницьких військ у Г.б.
підірвала військову могутність Тевтонського ордену і припинила
експансію німецьких рицарів на Схід.