DIU.png

ГРЮНВАЛЬДСЬКА БИТВА 1410 (Танненберзька битва) — битва, яка відбулася

   під час «Великої війни» 1409–11 між військами Тевтонського ордену і
   об'єднаною польсько-литовсько-українською армією поблизу с. Грюнвальд і
   Танненберг ( Сх. Пруссія, тепер терит. Польщі). 15.7.1410. До складу
   союзницьких військ, які очолювали великий князь литовський 
   Вітовт і польський король 
   Ягайло, входили польські і
   литовські частини, українські війська з Галичини, Поділля, Києва,
   Стародуба, Луцька, Володимира (всього бл. 40 тис. чол.). У складі
   союзницьких військ були смоленські полки, загони кримських татар та
   чеські найманці (4 тис. чол.) на чолі з Я. Жижкою, майбутнім вождем
   таборитів. Військами Тевтонського ордену, які складалися з німецьких і
   французьких рицарів та найманців з багатьох країн Зх. Європи, командував
   великий магістр Ульріх фон Юнгінген. Польсько-литовско-українська армія
   налічувала 100 тис. чол. і кількісно переважала армію хрестоносців, але
   орденські війська мали перевагу в озброєнні і воєнній підготовці. Битва
   розпочалася атакою татарської кінноти на ліве крило орденських військ.
   Проте рицарі Валенрода відбили цей напад і самі перейшли в контрнаступ.
   Хрестоносцям вдалось змусити до відступу литовські війська, а на
   правому фланзі потіснити польську армію. В критичний момент битви
   стійкість проявили українські і смоленські полки, які продовжували
   утримувати позиції в центрі. Це дозволило союзникам перебудувати свій
   бойовий порядок і перейти в контрнаступ. Війська Тевтонського ордену,
   втративши 18 тис. убитими (в т.ч. загинув і великий магістр ордену) і
   14 тис. полоненими, були розгромлені. Поразка союзницьких військ у Г.б.
   підірвала військову могутність Тевтонського ордену і припинила
   експансію німецьких рицарів на Схід.