
Високі школи на Україні беруть поч. від
Київської Академії,
що виникла із
Киево-Могилянської Колегії,
створеної митр.
П. Могилою 1632 р.
шляхом об'єднання
школи при Києво-Печерській Лаврі із
школою Богоявленського Братства;
1694 Колегія була перетворена на Академію (1701 ця назва була
затверджена царською грамотою). Хоча в 12-річному курсі
Академії було запроваджене богословіе, вона зберігала
характер заг.-осв. школи. Ця школа мала велике значення в
розвитку культури на Сх. Европи. На поч. 18 в. ч. учнів
сягало понад 2 000, 1799 р. — 1086, з них чимало чужинців.
1819 р. Академія була перетворена на
Київську Духовну Академію
й прирівняна до ін. духовних академій у Росії.
Перший на укр. землях у межах Рос. Імперії
Харківський Університет
був відкритий 1805 р. (за статутом 1804);
створений в період відносно ліберальної урядової політики,
він відіграв незабаром визначну ролю в відродженні укр.
культури, зокрема на Слобожанщині. 1820 р. в Ніжені була
відкрита
Гімназія Вищих Наук,
статутом прирівняна до ун-тів; 1832 її реорганізовано у Фіз.-Матем. Ліцей (див.
Безбородьківський Ліцей),
1840 перетворено на
Юридичний Ліцей, а в 1875 — на Іст.-Філол. Ін-т.
1834 засновано
Київський Університет,
до якого був влитий
поль. Крем'янецький Ліцей (існував 1819-З1); від часів
першого ректора
М. Максимовича ун-т,
призначений для русифікації поляків, набув певних укр. рис, а в 70-их pp.
його професори й студенти вже брали активну участь у праці
Півд.-Зах. Відділу Геогр. Т-ва
й київської
Громади.
Із практичної Ветер. Школи (1835) при Харківському Ун-ті 1852
виникла висока
Ветеринарна Школа, 1871 перетворена на
Харківський Ветеринарний Інститут,
довгий час єдиний
на укр. землях у Рос. Імперії. 1865 шляхом реорганізації
Рішельєвського Ліцею (з 1837)
створено
Одеський Університет з офіц. назвою Новоросійського Ун-ту.
Розвиток пром-сти й заг. піднесення екон. життя на Україні
мали наслідком відкриття
Харківського Технологічного Ін-ту 1884,
Київського Політехнічного Інституту 1898,
Катеринославської Вищої Гірничої Школи 1899 і
Київського Комерційного Ін-ту 1906.
В. ш. на Україні розвивалися в умовах не тільки цілковитої
русифікації, початої у 18 в., але й постійного суворого
нагляду за їх діяльністю. Негативне ставлення уряду до В. ш.
мало наслідком м. ін. і важкий матеріяльний стан їх на
Україні. Розмірно ліберальний університетський статут 1804
був замінений реакційним статутом 1835 р., який ставив ун-ти
під нагляд кураторів; ректорів призначав мін. освіти. 1863
прийнятий був статут, який давав обмежену автономію з
виборністю ректора й професорів, збільшував число катедр і
ослаблював адміністративний нагляд; однак цей статут був
поступово обмежений і замінений 1884 новим, який касував
акад. автономію. Наслідком цього була боротьба за автономію,
що супроводилася студентськими заворушеннями, які тривали до
відновлення автономії т. зв. «тимчасовими правилами» в 1905
р. Внутр. життя В. ш. було під постійним дріб'язковим
наглядом офіц. кіл, що звертали особливу увагу на діяльність
професорів-українців і студентів і підтримували урядовий
напрям в ун-тах, призначаючи, особливо в Київ і Харків,
відомих реакціонерів. Це зумовило, зокрема, русофільську
позицію чималої частини професури під час визвольних змагань.
Уряд намагався гальмувати вступ до В. ш. молодих людей, що
здавалися «неблагонадійними», підвищуючи платню за навчання;
для осіб, які не хотіли йти до богословських кляс духовних
семінарій, створювалися перешкоди до вступу до ун-тів на
Україні. Чимало укр. молоді студіювало в Петербурзі, Москві,
Варшаві, Дерпті, Томську.
Урядова політика скерована була, зокрема, проти високої жін.
освіти.{див., наприклад,
Мельник O.В. СТАНОВЛЕННЯ СИСТЕМИ ВИЩОЇ ЖІНОЧОЇ ОСВІТИ В РОСІЙСЬКІЙ ІМПЕРІЇ В СЕРЕДИНІ ХІХ ѕ НА ПОЧАТКУ ХХ СТ. Труды Одесского политехнического университета. Выпуск 2'2001, Кальницький М. Школа фемінізму,"Контракти" № 36 вiд 03-09-2007 —ВК} З ініціятиви жіноцтва, після довгих старань при
Київському Ун-ті були відкриті
Вищі Жін. Курси,
1885 влада їх закрила.
Вищі Жіночі Курси відкриті були знову в Києві в 1906 р.;
1914 вони були перейменовані в
Жін. Ін-т ім. св. кн. Ольги.
1905 в Києві були засновані також приватні
Вищі Жін. Курси А. Жекуліної.
1906 відкрито
Вищі Жін. Курси в Одесі, а
1907 — в Харкові.
1910 виникли
жін. мед. ін-ти в Києві,
Харкові й в Одесі, 1916 — Вищі Жін. Мед. Курси в
Катеринославі; крім того існували
пед. фребелівські курси
в Харкові й Києві для виховательок-дошкільниць.
В 1913 муз. школи в Києві й Одесі були перетворені на
консерваторії. 1915 з Нової Олександрії (Пулави) був
евакуйований до Харкова С.-Г. Ін-т, який там залишився.
Напередодні революції 1917 p. відкрито
Харківський Комерційний Ін-т.
Революція 1905 дала нагоду поставити на
порядок денний питання якщо не про українізацію В. ш., то про
викладання українознавчих наук: мови, історії, літератури,
етнографії. Читання цих предметів однак було відразу
заборонене; реакційна рос. професура підтримала позицію
уряду.
1917, з поч. революції, на Україні відкрилися
ун-т у Катеринославі,
Консерваторія в Харкові,
С.-Г. Ін-т в Одесі.
Одночасно почалася праця над
українізацією В. ш.
В Київському, Харківському й Одеському ун-тах були засновані
катедри укр. мови, літератури, історії й історії права. 9
учительських ін-тів вирішено було реорганізувати у В. ш. 1917
в Києві відкрито
Український Народний Університет,
що 1918
був перетворений на
Київський Державний Український Університет.
1918 відкрито Держ. Укр. Ун-т у
Укр. Іст.-філол. Фак. у Полтаві й
Укр. Учительський Ін-т у Житомирі.
1917 в Києві постали
Укр. Академія Мистецтв й
Укр. Пед. Академія,
що існували до приходу большевиків.
Найстаріший на Зах. Укр. Землях
Львівський Університет
відкрито 1784, до 1867 — нім., пізніше з поль. викладовою
мовою; з 1848-49 створено перші укр. катедри; в 1914 їх було
8 і 4 доцентури.
В 1844 у Львові була заснована
Політехніка;
в 1855
Рільнича Академія в Дублянах
(1919 перетворена на відділ Політехніки),
з 1881 — Ветер. Академія (висока школа з 1897).
1875 у
Чернівцях засновано ун-т із нім. викладовою
мовою, що мав 3 укр. катедри. З 1880-их pp. тривала боротьба
спершу за рівноправність укр. студентства в спольонізованому
Львівському Ун-ті, а далі за окремий укр. ун-т, що на поч. 20 в.
набрала особливо гострої форми й супроводилася
сецесією 1901 p.
(див. ЕУ І, стор. 929). В 1914 справа про укр. ун-т
була розв'язана в принципі позитивно, але війна перешкодила
реалізації проекту. Чимало українців студіювало по зах.
В. ш., закрема багато — у Відні, особливо після сецесії.
На поч. 20-их pp. після нещасливого кінця визвольних змагань
і окупації України большевиками стан В. ш. змінився. В УССР
ун-ти за системою наркома освіти
Гринька
відразу були переформовані. Мед. факультети перетворено на мед. ін-ти й до
них приєднано жін. мед. ін-ти. Юридичні факультети приєднано
до ін-тів нар. госп-ва, що постали з комерційних ін-тів.
Іст.-філол. й фіз.-мат. факультети ун-тів і вищих жін. курсів
перетворено на факультети проф. освіти ін-тів нар. освіти
ІНО), що мали готувати викладачів проф. шкіл; крім того, в
ІНО були організовані факультети соціяльного виховання з
метою готувати викладачів для старших кляс семирічок. У
менших містах України ІНО виникли на базі учительських
ін-тів, що їх у 1918 почали переорганізовувати на В. ш. Поряд
із тим створено ряд нових ін-тів. У 1929 в УССР ін-тів було
42, з них пед. — 13, мист. — 5, мед. — 5, транспортовий — 1,
соц.-екон. — 4, індустріяльно-техн. — 5, сіль.-госп. — 9. В них
навчалося 40890 студентів (з них жінок 28%), українців
було бл. 23 000. Для готування практичних робітників у різних
галузях створені були численні технікуми як В. ш. вузької
спеціялізаиії. В 1929 їх в УССР було 109, в тому ч. пед. — 43,
мист. — З, мед. — 4, будів. — 1, кустарно-пром. — 1,
транспортових — 13, соц.-екон. — 1, індустріяльно-техн. — 30,
сіль-госп. — 13; студентів було 26 778 (з них жінок бл. 32%), українців було
бл. 18 000. В. ш. в цей період стали лише навчальними
закладами; наук. робота й готування кандидатів для неї
(аспірантів) провадилися при н.-д. катедрах, що до поч. 30-их pp.
діяли окремо від ін-тів.
У внутр. житті В. ш. зазнали великих змін. 1920 р. почалася
боротьба за опанування їх большевиками. Акад. автономія була
скасована; В. ш. перейшли під управління Нар. Комісаріяту
Освіти (НКО УССР); поряд ректорів призначали спершу
комісарів; незабаром стали призначати ректорами комуністів
з-поза В. ш.; так само керування життям факультетів перейшло
до призначуваних деканів. Хоч програма компартії 1919 р.
проклямувала «відкриття широкого доступу в авдиторії високої
школи для всіх охочих», В. ш. були закриті для осіб
«нетрудового походження». Вступ з поч. 1920-их pp. став
можливий лише за відрядженнями партійних, комсомольських чи
проф. орг-цій. Щоб забезпечити перевагу робітників і
незаможних селян у складі студентів В. ш., при них утворені
були підготовні невчальні заклади для дорослих — робітничі
факультети (робітфаки). Студентам, насамперед робітфаківцям і
комуністам, давалися житло, харчування і, особливо під
кін. 20-их pp., стипендії (в 1929 стипендії одержували 48%
студентів ін-тів), однак умови студентського життя увесь час
для більшости лишалися дуже важкі. Для посилення совєтизації
студентського складу у кін. 20-их і в 30-их pp.
практикувалися «мобілізації» комуністів і комсомольців
(т, зв. «тисяччиків»). Не задовольняючись великою «чисткою» В. ш.
1924 p., що спричинила зменшення ч. студентів із 37 538 у
1923 до 27 205 в 1925 p., влада за допомогою «профкомів»
(студентських комітетів із представників профспілок), які в
той час активно втручалися в життя В. ш., постійно перевіряла
склад студентів. Осіб, що з конечности приховували свое «соц.
походження», рідню репресованих і «розкуркулених» тощо
виключали.
Пляни й програми В. ш. безперестанку мінялися.
«Українізаційний» курс на практиці глибоко відбився в системі
пед. і с.-г. В. ш. запровадженням викладання укр. мовою не
лише українознавчих предметів, але й ряду ін.; в мед., екон.
і техн. В. ш. «українізація» мала формальний характер. В
30-их pp. почалися нагінки на укр. професорів з «перевірками»
праці окремих катедр, в яких брали участь студентські
«бригади»; в наслідок цього багато професорів і викладачів
були усунені й стали жертвами терору. Від поч. 20-их pp. y
викладанні багатьох предметів була запроваджена т. зв.
«лябораторно-бриіадна» метода, яка не давала змоги перевірити
знання студентів. Несталість програм, дуже слаба попередня
підготова студентів, добираних за соц. станом, брак
підручників, переобтяженість програм соц.-екон. предметами, а
також важкі матеріяльні умови при конечності віддавати багато
часу на т. зв. гром. (комсомольську чи проф.) роботу
спричинили надзвичайно низьку успішність студентів і
недостатню кваліфікацію фахівців, випущених із В. ш. З
другого боку, реалізація плянів реконструкції пром-сти й
перебудови сіль. госп-ва вимагала великого числа нових
спеціялістів. Це стимулювало в 1929-32 pp. перебудову В. ш.
На цей же час припала уніфікація системи освіти УССР із
всесоюзно-російською. Посилився зв'язок техн. В. ш. із
пром-стю і підпорядкування їх безпосереднім практичним
завданням нар. госп-ва. За постановою уряду СССР з 23.7.1930
багатофакультетні техн. В. ш. стали перетворювати на
кілька ін-тів вузьких галузей із передачею їх від НКО УССР в
управління відповідних госп. об'єднань нар. комісаріятів
пром-сти, їм же були підпорядковані численні новостворені
техн. й екон. ін-ти. Так само відповідним нар. комісаріятам
передано мед., сіль.-госп. й ін. ін-ти, так що під
керівництвом НКО УССР лишалися тільки пед. і мист. В. ш.
Після постанови ЦК ВКП(б) з 25.8.1932 про уніфікацію осв.
системи технікуми, які не були розбудовані в ін-ти,
перетворено на сер. школи. В 1934 р. після ряду короткочасних
трансформацій факультетів проф. освіти ін-тів нар. освіти (як
пед. ін-ти проф. освіти, фіз.-хем.-матем. ін-ти тощо)
відновлено ун-ти в Києві, Харкові, Одесі й
Дніпропетровському. Факультети соц. виховання цих ІНО і решту
ІНО перетворено на пед. ін-ти, число яких увесь час поступово
зростає.
Незадовільний стан знань студентів В. ш. від поч. 30-их pp.
викликав посилення вимог при іспитах, а далі відмовлення від
навчальної практики попереднього десятиріччя. Постанова уряду
СССР з 19.9.1932 забороняла бриіадно-лябораторну систему,
поклала кінець втручанню студентських орг-цій в управління В.
ш., переносячи відповідальність на ректорів і директорів, і
запроваджувала лекційну методу; вона встановлювала навчальний
режим із обов'язковим проходженням усієї програми, з точним
реіляментуванням числа семестрів, залікових та екзаменаційних
сесій, дипломних праць, дипломних проектів, виробничої
практики і т. д. Н.-д. робота стала знову провадитися при
катедрах ун-тів та ін-тів. Катедри деяких В. ш. та ін-ти АН
УРСР провадять відтоді працю з аспірантами. Праця н.-д.
катедр після постанови уряду СССР і ЦК ВКП(б) з 23.6.1930
так само регляментована з особистою відповідальністю голів
катедр, із плянуванням і контролем роботи кожного співробітника.
Починаючи від 1932, коли при ЦВК СССР був створений Комітет у
справах вищої техн. школи, гол. керівництво В. ш. дедалі
більше централізувалося. 1936 при Совнаркомі СССР створений
був Комітет у справах вищої школи; 1946 його перетворили на
загальносоюзне Мін-во Вищої Освіти
СССР, яке безпосередньо керує В. ш. незалежно від їх
адміністративної й госп. підпорядкованости в системі мін-в.
9.2.1955 утворено Мін-во Вищої Освіти УССР, яке координує
працю з перетвореним на союзно-респ. Мін-вом Вищої Освіти
СССР. На чолі ун-тів стоять ректори, ін-тами керують
директори, що їх, як і заступників по навчальній частині,
призначає мін-во; деканів факультетів затверджують мін-ва,
яким в адміністративному й госп. відношеннях підлягають В. ш.
Під головуванням ректора (директора) діє учена рада в складі
деканів, завідувачів катедр, частини професорів і
представників гром. орг-цій В. ш. Наук.-методична й н.-д.
робота зосереджується навколо катедр, що об'єднують
профеcopiв, доцентів і викладачів даної або близьких між
собою дисциплін. Обрані за конкурсом професори й доценти В. ш.
затверджуються мін-вом. Катедра плянуе наук. роботу своїх
членів. Ун-ти і частина ін-тів випускають «учені записки».
Пляни, програми й режим у В. ш. також затверджуються мін-вом;
режим праці студентів В. ш. подібний до сов. режиму сер.
школи. В 1940-56 pp. існувала оплата за навчання в В. ш., і
відтоді в складі студентів переважають діти сов. вищих
урядовців і фахівців. Від 1936 p. менше значення мае соц.
походження; посилилися вимоги до засвоєння навчального
матеріялу; успішність стимулюється стипендіями. Після
закінчення В. ш. молоді фахівці відсилаються на працю
примусово за пляном. Чимале місце в системі високої освіти
належить відділам заочного навчання при ун-тах і ін-тах,
зокрема педагогічних, які, поза звичайним керівництвом працею
студентів-заочників, організують консультаційні пункти й
лябораторно-екзаменаційні сесії.
Від кінця 20-их pp. і донині як характер, так і число В. ш.
на Україні зазнавали великих змін. Залежно від директив
компартії то розгорталася мережа невеликих, перев. техн.,
ін-тів вузького фаху, то ці ін-ти об'єднувалися, стаючи
факультетами збільшених ін-тів. Про мінливість мережі В. ш. в
УССР дають уявлення такі числа:
Роки Число В. ш. Число студентів
1927 — 38 — 28 634
1929 — 42 — 40 890
1933 — 189 — 106 200
1937 — 119 — 108 121
1940 — 166 — 127 572
1946 — 156 — 118 722
1949 — 159 — 137 317
1950 — 156 — 150 006
1955 — 134 — 212 000
Перев. більшість В. ш. України зосереджена по великих містах.
У 1955 р. із 134 В. ш. у Києві було 20, у Харкові — 24, в
Одесі — 17, у Львові — 13, у Дніпропетровському — 10. На
Україні є 7 ун-тів:
у Києві, Харкові, Одесі, Львові, Дніпропетровському,
Чернівцях і Ужгороді;
пед. ін-тів — 35, мист. В. ш. — 9, мед. ін-тів (із
фізкультурними й фармацевтичними) — 17, сіль.-госп.,
механізації сіль. госп-ва, гідромеліоративних, зоотехн. і
ветер. — 20, лісотехн. і лісогосп. — 2, будівельних і
транспортових різних типів — 14, політехн. — 4, гірничих і
метал. — 6, технологічних — 5, машино-будівельних — 7,
фінансово-екон., правничих, торг., кооп. — 8.
``На Зах. Укр. Землях`` після війни 1918-19 pp. поль. влада
скасувала укр. катедри в Львівському Ун-ті й гостро обмежила
можливості студій для українців. В результаті цього з 1920
почав діяти
Тайний Університет,
що, не зважаючи на переслідування влади, мав у 1922-23 pp. 65 катедр і 1 500
студентів; ун-т закрився 1925, коли адміністративні кари
унеможливили роботу. В ці ж роки діяла
Укр. Висока Політехн. Школа у Львові
в об'ємі l p. студій; продовжували техн.
навчання студенти за кордоном, найбільше в Данціґу.
Бойкотуючи поль. В. ш., українці масово виїздили за межі
Польщі. 1928 у Львові відкрито
Гр.-Кат. Богословську Академію.
При поль. ун-тах у Варшаві й Кракові існували
катедри українознавства, у Варшаві — також правос.
богословський фак. із викладанням поль. мовою. Утруднення з
виїздом із Польщі зменшили можливість студій у закордонних
ун-тах; тому укр. студенти змушені були йти до поль. В. ш.
Загальноукр. значення набрав у цей час
Український Вільний Університет,
заснований у Відні 1920 і 1921 перенесений
до Праги, де, завдяки скупченню професорів і студентів-емігрантів з
різних земель України, при підтримці чес. уряду,
зміг розгорнути роботу. Поряд нього постала 1922
Українська Господарська Академія в Подєбрадах
у Чехії, в 1935 перетворена на
Український Технічно-Господарський Інститут;
в 1922-33 в Празі існував
Укр. Високий Пед. Ін-т їм. М. Драгоманова,
з 1922 —
Укр. Студія Пластичного Мистецтва.
1945 Укр. Вільний Ун-т і УТГІ змушені були перенести свою
діяльність до Німеччини.
М. Глобенко
Посилання на інші джерела на ту саму тему:
e-Енциклопедія історії України: Вища освіта в Україні.