
Інститути Народної Освіти (ІНО), високі школи в УССР,
створені на поч. 1920-их pp. після ліквідації ун-тів (1920) на
базі їх фіз.-матем.-природничих й іст.-філол. фак. та
учительських ін-тів з метою готування учителів до заг.-осв. і
проф. шкіл; ІНО ділилися на факультети соц. виховання і проф.
освіти з різними відділами: фіз.-матем., фіз.-хем., біол.,
геогр., історії, мови й літератури тощо. Час навчання 4-5
років. 1929 р. в УССР було 12 ІНО (в Києві, Харкові, Одесі,
Дніпропетровському, Ніжені, Полтаві, Кам'янці Подільському,
Житомирі, Миколаєві, Херсоні, Чернігові, Луганському) з 6 200
студентами, серед яких українці становили 65%. Більшість ІНО
видавало свої «Записки». Після відновлення ун-тів ІНО були
ліквідовані, а їхні функції перебрали ун-ти й Педагогічні
Інститути. Див. також Високі Школи
П. П.