<b>ОНАЦЬКИЙ Євген Дементійович</b> (псевд.&nbsp;&mdash; Не-Римлянин, Рибалка А.; 1(13).І 1894, м.&nbsp;Глухів, тепер Сум. обл.&nbsp;&mdash; 27. X 1979, Буенос-Айрес) &nbsp;&mdash; укр. філолог, лексикограф, журналіст, дипломат, громад, діяч, д. чл. [[НТШ]] з 1947 та [http://uk.wikipedia.org/wiki/УВ АНУкр. вільної АН] з 1949. Член [http://uk.wikipedia.org/wiki/УЦР Центр. Ради] (1918). Закін. 1917 [http://uk.wikipedia.org/wiki/Київський_університет Київ. ун-т]. Співробітник, пізніше глава укр. дип. місії в Італії. З 1919 жив і працював в еміграції, спершу в Італії, а з 1947&nbsp;&mdash; в Аргентині (Буенос-Айрес). У 1936-40&nbsp;&mdash; професор Вищого сх. ін-ту в Неаполі, 1940-43&nbsp;&mdash; Рим. ун-ту. Один із засновників Спілки укр. науковців, митців і літераторів у Буенос-Айресі та Укр. центр. репрезентації в Аргентині (1954; у 1960-63 був головою її головної ради); редактор тижневика «Наш клич» (з 1947), альманахів «Відродження» (до 1964), місячника «Дзвін»&nbsp;&mdash; всі в Буенос-Айресі. Автор «Української граматики (теоретичний і практичний курс)» (1937), «Студій з історії культури України» (1939), першого «Українсько-італійського словника» (Рим, 1941, перевид. 1977) та «Італійсько-українського словника» (1977), «[[Українська мала енциклопедія|Української малої енциклопедії]]» (Буенос-Айрес, т.&nbsp;1-4, 1957-67), спогадів «Записки українського журналіста і дипломата» (ч.&nbsp;1-3, 1964-67).