Онацький Євген

Українська мова. Енциклопедія

ОНАЦЬКИЙ Євген Дементійович (псевд. — Не-Римлянин, Рибалка А.; 1(13).І 1894, м. Глухів, тепер Сум. обл. — 27. X 1979, Буенос-Айрес)  — укр. філолог, лексикограф, журналіст, дипломат, громад. діяч, д. чл. НТШ з 1947 та АНУкр. вільної АН з 1949. Член Центр. Ради (1918). Закін. 1917 Київ. ун-т. Співробітник, пізніше глава укр. дип. місії в Італії. З 1919 жив і працював в еміграції, спершу в Італії, а з 1947 — в Аргентині (Буенос-Айрес). У 1936-40 — професор Вищого сх. ін-ту в Неаполі, 1940-43 — Рим. ун-ту. Один із засновників Спілки укр. науковців, митців і літераторів у Буенос-Айресі та Укр. центр. репрезентації в Аргентині (1954; у 1960-63 був головою її головної ради); редактор тижневика «Наш клич» (з 1947), альманахів «Відродження» (до 1964), місячника «Дзвін» — всі в Буенос-Айресі. Автор «Української граматики (теоретичний і практичний курс)» (1937), «Студій з історії культури України» (1939), першого «Українсько-італійського словника» (Рим, 1941, перевид. 1977) та «Італійсько-українського словника» (1977), «Української малої енциклопедії» (Буенос-Айрес, т. 1-4, 1957-67), спогадів «Записки українського журналіста і дипломата» (ч. 1-3, 1964-67).

Й. О. Дзендзелівський

Посилання на інші джерела на ту саму тему:

• [ e-Енциклопедія історії України: .]
• Вікіпедія: Онацький Євген Дометійович.