Відмінності між версіями «Онацький Євген»

Матеріал з Хронологія мовних подій в Україні: зовнішня історія української мови
Перейти до: навігація, пошук
м (Захист на Євген Онацький встановлено ([edit=sysop] (безстроково) [move=sysop] (безстроково)))
Рядок 8: Рядок 8:
 
;''Посилання на інші джерела на ту саму тему:''
 
;''Посилання на інші джерела на ту саму тему:''
  
:*[ e-Енциклопедія історії України: b></b>.]
+
:*[ e-Енциклопедія історії України: <b></b>.]
 
:*[http://uk.wikipedia.org/wiki/Онацький_Євген Вікіпедія: <b>Онацький Євген Дометійович</b>.]
 
:*[http://uk.wikipedia.org/wiki/Онацький_Євген Вікіпедія: <b>Онацький Євген Дометійович</b>.]

Версія за 11:21, 25 лютого 2010

Українська мова. Енциклопедія

ОНАЦЬКИЙ Євген Дементійович (псевд. — Не-Римлянин, Рибалка А.; 1(13).І 1894, м. Глухів, тепер Сум. обл. — 27. X 1979, Буенос-Айрес)  — укр. філолог, лексикограф, журналіст, дипломат, громад, діяч, д. чл. НТШ з 1947 та АНУкр. вільної АН з 1949. Член Центр. Ради (1918). Закін. 1917 Київ. ун-т. Співробітник, пізніше глава укр. дип. місії в Італії. З 1919 жив і працював в еміграції, спершу в Італії, а з 1947 — в Аргентині (Буенос-Айрес). У 1936-40 — професор Вищого сх. ін-ту в Неаполі, 1940-43 — Рим. ун-ту. Один із засновників Спілки укр. науковців, митців і літераторів у Буенос-Айресі та Укр. центр. репрезентації в Аргентині (1954; у 1960-63 був головою її головної ради); редактор тижневика «Наш клич» (з 1947), альманахів «Відродження» (до 1964), місячника «Дзвін» — всі в Буенос-Айресі. Автор «Української граматики (теоретичний і практичний курс)» (1937), «Студій з історії культури України» (1939), першого «Українсько-італійського словника» (Рим, 1941, перевид. 1977) та «Італійсько-українського словника» (1977), «Української малої енциклопедії» (Буенос-Айрес, т. 1-4, 1957-67), спогадів «Записки українського журналіста і дипломата» (ч. 1-3, 1964-67).

Й. О. Дзендзелівський
Посилання на інші джерела на ту саму тему: