Відмінності між версіями «Інститути Народної Освіти»

Матеріал з Хронологія мовних подій в Україні: зовнішня історія української мови
Перейти до: навігація, пошук
Рядок 20: Рядок 20:
 
[[Категорія:Освіта]]
 
[[Категорія:Освіта]]
 
[[Категорія:Навчальні заклади]]
 
[[Категорія:Навчальні заклади]]
 +
[[Категорія:Інститути]]
 
[[Категорія:Висока школа]]
 
[[Категорія:Висока школа]]

Версія за 23:52, 1 травня 2010

Енциклопедія Українознавства

Інститути Народної Освіти (ІНО), високі школи в УССР, створені на поч. 1920-их pp. після ліквідації ун-тів (1920) на базі їх фіз.-матем.-природничих й іст.-філол. фак. та учительських ін-тів з метою готування учителів до заг.-осв. і проф. шкіл; ІНО ділилися на факультети соц. виховання і проф. освіти з різними відділами: фіз.-матем., фіз.-хем., біол., геогр., історії, мови й літератури тощо. Час навчання 4-5 років. 1929 р. в УССР було 12 ІНО (в Києві, Харкові, Одесі, Дніпропетровському, Ніжені, Полтаві, Кам'янці Подільському, Житомирі, Миколаєві, Херсоні, Чернігові, Луганському) з 6 200 студентами, серед яких українці становили 65%. Більшість ІНО видавало свої «Записки». Після відновлення ун-тів ІНО були ліквідовані, а їхні функції перебрали ун-ти й Педагогічні Інститути. Див. також Високі Школи

П. П.