ЕСУМ
Українська мова. Енциклопедія
ЕТИМОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК — словник, що містить осн. відомості про етимологію слів однієї мови чи групи або сім'ї спорід. мов. Існують різні види Е. с Найбільш виразно розрізняються Е. с. короткі (популярні, шкільні) і Е. с повні (наукові). Короткий Е. с має обмежений реєстр слів, відзначається загальнодоступним викладом словникової статті, відсутністю бібліографічних посилань у статтях (такими є, напр., «Короткий етимологічний словник російської мови» М. Шанського, В. Іванова і П. Шанської, 3-є вид., 1975; «Етимологічний словник російської мови» Г. Циганенко, 2-е видання, 1989).
Науковий Е. с. відзначається більшим (іноді максимальним) реєстром слів, докладнішим аналізом різних точок зору на етимологію відповід. слова, наявністю бібліографії. Реєстр наукового Е. с однієї мови складається лише зі слів літ. мови (напр., «Етимологічний словник російської мови» за ред. М. Шанського, вийшов до кінця літери К) або, частіше, поряд з ними містить у більшому чи меншому обсязі також слова діалектні (напр., «Етимологічний словник української мови» — ЕСУМ, т. 1—7). Численні відмінності між різними Е. с. наук, типу існують у будові словникових статей. Кожна стаття будується як розгляд етимології одного слова, кореневого чи похідного, або має гніздову структуру, коли під розглядуване реєстрове слово підводяться похідні від нього слова. В Е. с групи або сім'ї споріднених мов роль реєстрового слова в статті виконує реконструйоване слово відповідної прамови або його основа чи корінь. Підготовка етимол. словників укр. мови розпочалася порівняно недавно. В 1962—82 у Вінніпезі (Канада) з'явився «Етимологічний словник української мови» Я. Рудницького у 2 томах (англ. мовою). На той час уже були «Етимологічний словник слов'янських мов» Ф. Міклошича (1886, нім. мовою), «Слов'янський етимологічний словник» Е. Бернекера (1908—15, нім. мовою; незакін., доведений до середини літери М), етимол. словники рос. мови М. Горяєва (1892, 1896), М. Фасмера (т. 1-3, 1950—58, нім. мовою; рос. перекл. О. Трубачова, т. 1—4, 1964—73), польс. мови А. Брюкнера (1927), чес. мови Й. Голуба і Ф. Копечного (1952), чес. і словац. мов В. Махека (1957), болг. мови С. Младенова (1941) та ін. У цих словниках, а також у численних публікаціях О. Потебні, Г. Ільїнського, Л. Булаховського та ін. містилися й етимологічні дані про укр. слова, які враховувалися при укладанні Е. с. укр. мови. У 1982—2003 вийшли перші чотири томи (по літеру П) 7-томного «Етимологічного словника української мови» (ЕСУМ), укладеного в Ін-ті мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України.
Обидва Е. с укр. мови (Я. Рудницького та Ін-ту мовознавства НАН України) помітно відрізняються складом і характером опрацювання врахованої у них лексики. Так, від д до слова дейнека в ЕСУМ подано 100 словникових статей, у словнику Я. Рудницького — 131 статтю. Спільними для обох словників тут є лише 55 статей, з яких 9 статей у Я. Рудницького є суто відсилковими (типу Дажбог — див. дати, дар — див. дати); в ЕСУМ у цій частині відсилкових статей немає: відповідні слова розробляються на своєму місці або подаються у більш заг. статтях без окр. відсилань (в ін. випадках відсилання в ЕСУМ теж бувають). Із 76 статей у словнику Я. Рудницького, відсутніх в ЕСУМ, 58 — містять переважно розмовні англіцизми (типу давн, даєрі, дарлінг) або не вживані в укр. літ. мові чи вузько спеціальні запозичені терміни (типу дебакляж, дебанкувати, дебардаж, дебльокувати, деґре), 17 статей — це відсилання типу давати — див. дати. Із 45 статей ЕСУМ, відсутніх у Я. Рудницького, переважна більшість містить або специф. словотвірні (в т. ч. діалектні) конструкції (дадакати, даз, дакус, дана, даха, двизити, двійє, д'горі, дебила, дев'ясил, дейкатися), або поширені діал. чи книжні запозичення (даґа, дактиль, данець, дардан, дармой, дворянин, деб'я).
В обох словниках статті будуються за гніздовим принципом; але в ЕСУМ укр. підреєстрові слова подаються відразу після реєстрового, перед відповідниками з ін. слов'янських мов, а в словнику Я. Рудницького — після таких відповідників. В ЕСУМ слова з писаних пам'яток подаються лише у випадках запозичень, у Я. Рудницького дані з пам'яток укр. мови наводяться при всіх словах, у т. ч. наявних у пам'ятках давньорус. мови. У словнику Я. Рудницького після історичних даних перелічуються відомі авторові ономастичні утворення з відповідним коренем, чого немає в ЕСУМ. Обидва словники відрізняються також обсягом і характером фіксованих під реєстровими словами похідних утворень та порядком їх фіксації.
- Літ.
- Трубачев О. Н. Новые этимол. словари славян, языков. «Вопросы языкознания», 1958, №4
- Мельничук О. С. Принципи укладання Етимол. словника укр. мови. «Мовознавство», 1967, №2.
