Кузеля Зенон

Українська мова. Енциклопедія

КУЗЕЛЯ Зенон Францискович (крипт. К., З. К., K-Я та ін.; 23.VI 1882, с. Поручин, тепер Бережанського р-ну Терноп. обл.  — 24.V 1952, Париж)  — укр. фольклорист, етнограф, мовознавець, бібліограф, публіцист, видавець, громад.-культур. діяч, д. чл. НТШ у Львові з 1909. Навч. у Львів. (1900-01) та Віден. (1901-06) ун-тах. Протягом 1909-14 працював у Чернів. ун-ті. Видавав газ. «Україна» (Чернівці, 1913-14), редагував львів. журн. «Шлях». Під час I-ї світ. війни жив у Австрії, Німеччині, був активістом «Союзу визволення України» (Відень), лектором у таборах рос. військовополонених-українців з Наддніпрянщини. В 1921-23 видавав у Берліні часопис «Українське слово». З 1926  — професор Укр. наук. ін-ту в Берліні, редактор його бюлетеня. Після 1939  — у Франції. У 1949-52 очолював Європ. осередок НТШ (м. Сарсель). Один з авторів і видавців «Енциклопедії українознавства» (т. 1, ч. l-З, 1949). К. належать розвідки з етнографії «Наші сільські оповідачі» (1908), «Борис Грінченко як етнограф» (1910), «Ярмарки на дівчат» (1913) та ін. Він підготував список наук. л-ри до праці В. Гнатюка «Похоронні звичаї та обряди» (1912), уклав покажчик «З культурного життя України» (1918), давав бібліогр. огляди для наук. видань  — укр. і зарубіжних. Разом із М. Чайковським упорядкував альм. «Січ» (1908), де опубл. розвідку «Історія віденської Січі», культурол. нарис «Рік 1918 на Україні» (1918), уклав збірник на пошану Б. Лепкого «Золота Липа» (1924), бібліографію його творів (зб. «Богдан Лепкий», 1976; вміщена в монографії В.Лева, що вийшла як один з томів ЗНТШ).

Як мовознавець К. розпочав свою діяльність з укладання «Словаря чужих слів» (12 000 слів чужого походження в укр. мові), що вийшов успівавт. з М. Чайковським 1910 у Чернівцях. Одним із значних досягнень укр. лексикографії є «Українсько-німецький словник» (Лейпциг, 1943), укладений К. разом з Я. Рудницьким за участю К. Г. Маєра. К. опрацював у ньому мат-ли на літери П-Я, підготував бібліогр. покажчик. К.  — автор праці «Історичний розвиток і сучасний стан українського словникарства» (1947), в якій висловив свої погляди на значення словників і їх роль у культур, житті народу, оцінив словникові видання від давнини до серед. 20 ст., охарактеризував працю у галузі лексикографії укр. вчених в еміграції.

Літ.:

• Зб. на пошану Зенона Кузелі. ЗНТШ. Праці філол. та істор.-філос. секцій, т. 169. Париж — H.-Й. — Мюнхен — Торонто — Сідней, 1962
• Погребенник В. Ф. Зенон Кузеля  — визначний українознавець. В кн.: Тернопілля 95. Тернопіль, 1995.

Ф. П. Погребенник