Куліш Пантелеймон

Українська мова. Енциклопедія

КУЛІШ Пантелеймон Олександрович [псевд.  — Петро Забоцень, Панько Казюка, Павло Ратай, Хуторянин та ін.; крипт.  — К., М., Н. М., Н. Н., П.А. К-, П. К. тощо; 26.VII(7.VIII) 1819, містечко Вороніж Черніг. губ., тепер смт Шосткинськото р-ну Сум. обл.  — 2(14).ІІ 1897, х. Мотронівка, тепер у складі Борзнянського р-ну Черніг. обл.]  — укр. письменник, публіцист, критик, етнограф, фольклорист, історик, перекладач, видавець і громад, діяч. Навч. 1839-40 у Київ. ун-ті. Вчителював у Луцьку, Києві, Рівному, Петербурзі. За участь у Кирило-Мефодіївському братстві засланий до Тули (1847-50); після заслання був на чиновн. службі в Петербурзі (1850-63), Варшаві (1864-67). Протягом 1868-71 жив в Італії та Австрії, у 1871-76  — знову на чиновн. службі в Петербурзі; 1881-82 жив у Львові, з 1882  — на х. Мотронівка. К. вважав, що укр. літ. мова повинна увібрати в себе й елементи старої мови, наполягав на думці, що навчання у школах має бути рідною мовою («Граматка», 1857). У 1856-57 видав двотомник «Записки о Южной Руси», де запровадив новий фонет. правопис (кулішівку), який набув значного поширення, а на західноукр. землях трансформований у желехівку. Цим правописом друкувалися укр. матеріали в журн. «Основа» (1861-62), одним із засновників, редакторів і видавців якого був К. З 80-х pp. він намагався видозмінити свій правопис у бік більшої фонетизації (оц-ця  — отця, беж-жалю  — без жалю тощо), але практика цього не прийняла.

Літ.:

• Гринченко Б. П. А. Кулиш. Биогр. очерк. Чернигов, 1899.
• Кирилюк Є. Бібліографія праць П. О. Куліша та писань про нього. К., 1929.
• Грушка Є. Його істинна святиня. Пантелеймон Куліш про мову. «Волинь», 1991, С 1.
• Огієнко І. Історія укр. літ. мови. К., 1995.

Й. О. Дзендзелівськии

Посилання на інші джерела на ту саму тему:
e-Енциклопедія історії України: КУЛІШ Пантелеймон Олександрович.
Вікіпедія: Куліш Пантелеймон Олександрович.