СТЕБНИЦЬКИЙ ПЕТРО ЯНУАРІЙОВИЧ (псевд. П. Смуток, А. Ірпенський, Малоросіянин, Малорос, П. Хмара та ін.; 25.11.1862 — 14.3.1923)  — український громадсько-політичний діяч, письменник, публіцист. Н. у с. Гореничі Київського повіту. У 1881 закінчив першу Київську гімназію. У 1881-88 навчався на фізико-математичному ф-ті Київського ун-ту. Працював на різних посадах у Міністерстві фінансів і Торгово-телеграфному агентстві у Петербурзі. Друкував статті з економіки у «Вестнике финансов», «Торгово-промышленой газете», «Русском экономическом обозрении». В Петербурзі очолював українську громаду, місцевий осередок ТУП. Допомагав у роботі депутатам українських фракцій в І та II Державних Думах. У 1898 створив разом з О. Лотоцьким Доброчинне товариство для видання загальнокорисних і дешевих книжок, посприявши таким чином публікації українських видань, насамперед творів Т. Шевченка, енциклопедії «Украинский народ в его прошлом и настоящем» (1914-15). Співробітничав з часописами «Киевская старина», «Украинская жизнь», «Літературно-науковий вісник», «Рада» та ін. Після Лютневої революції 1917 очолював Українську Національну Раду в Петрограді. Разом з О. Лотоцьким підготував для Тимчасового уряду записку про нагальне задоволення національних інтересів українського народу, яка обговорювалася 17 і 23.3.1917 на зустрічі представників Української Національної Ради з прем'єр-міністром кн. Г. Львовим. Належав до УПСФ. 15.7.1917 на Малій Раді був затверджений на посаду представника Генерального Секретаріату УЦР-УНР при Тимчасовому уряді. Доклав багато зусиль до розв'язання конфліктних і суперечливих проблем, що виникали між міністерствами Тимчасового уряду і генеральними секретарствами України. Переїхавши до Києва у травні 1918, увійшов до складу української делегації на мирних переговорах із РСФРР. У серпні 1918 був призначений сенатором Адміністративного суду Державного Сенату Української Держави. У жовтні-листопаді 1918 — народний міністр освіти Української Держави. Йому належала важлива роль у створенні Української академії наук. З 1919 очолював постійну Комісію біографічного словника УАН. Автор літературних і публіцистичних творів, зокрема «Під стелями Думи» (1907), «Українська справа» (1917), «Поміж двох революцій» (1918).

В. Верстюк, Т. Осташко (Київ)