Відмінності між версіями «Ганцов Всеволод»
м (Захист на Всеволод Ганцов встановлено ([edit=sysop] (безстроково) [move=sysop] (безстроково))) |
|||
| Рядок 35: | Рядок 35: | ||
<p> | <p> | ||
'''''Посилання на інші джерела на ту саму тему:'''''<br> | '''''Посилання на інші джерела на ту саму тему:'''''<br> | ||
| + | [[Всеволод Ганцов ЮШ|Стаття Ю. Шевельова з ЕУ: Всеволод Ганцов]]<br> | ||
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B0%D0%BD%D1%86%D0%BE%D0%B2_%D0%92%D1%81%D0%B5%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4 Вікіпедія: '''Всеволод Ганцов'''.] | [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B0%D0%BD%D1%86%D0%BE%D0%B2_%D0%92%D1%81%D0%B5%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4 Вікіпедія: '''Всеволод Ганцов'''.] | ||
</p> | </p> | ||
Версія за 20:47, 31 жовтня 2009
Українська мова. Енциклопедія
ГАНЦОВ Всеволод Михайлович [25.ХІ (7 .XII) 1892, Чернігів — 5.Х 1979, там же] — укр. мовознавець. Закін. 1916 Петерб. ун-т. Учень О. О. Шахматова. У 1919-29 — наук. співробітник ВУАН. Досліджував питання діалектології, історії укр. мови, укр. правопису, лексикографії. У праці «Діалектологічна класифікація українських говорів» (1923) розробив наук. засади діал. членування укр. мови. Досліджував поліські дифтонги («Характеристика поліських дифтонгів і шляхи їх фонетичного розвитку»,1923; «Діалектологічні межі на Чернігівщині», 1925). Праця «Особливості мови Радзивилівського (Кенігсберзького) списку літопису» (1927, рос. мовою) — зразок аналізу мови писем, пам'яток. Член правописної комісії та автор розділу «Фонетика» у проекті укр. правопису (1926), редактор академ. «Російсько-українського словника» (1925-29). Дослідник автографів Т. Шевченка. Незаконно репресований за т. з. справою СВУ 1929-46, 1949-56. Реабілітований 1989.
Літ.:
- Життєпис В. М. Ганцова. ЗІФВ ВУАН, 1920-23, кн. 2-3
- Шерех Ю. Всеволод Ганцов. Олена Курило. Вінніпег, 1954
- Железняк М. Мовозн. Спадщина Всеволода Михайловича Ганцова. «Мовознавство», 1990, №3
М.Г.Железняк
Посилання на інші джерела на ту саму тему:
Стаття Ю. Шевельова з ЕУ: Всеволод Ганцов
Вікіпедія: Всеволод Ганцов.
Додаток.
За кн.: Репресоване "відродження". К.: В-тво "Україна", 1993, с. 115.
Народився 1892 р. у м. Чернігові. Українець, мав вищу освіту. До арешту — 28 серпня 1929 р. — працював на посаді професора Київського інституту народної освіти, був науковим співробітником Всеукраїнської академії наук. Мешкав у Києві.
Засуджений до восьми років позбавлення волі з пораженням у правах строком на три роки. 15 квітня 1938 р. особливою нарадою НКВС СРСР знову засуджений до восьми років. Особливою нарадою МДБ СРСР 19 квітня 1950 р. засланий на спецпоселення у Красноярський край. Відбувши майже двадцятирічне ув'язнення, 1956 р. звільнений. Усі його наукові праці були заборонені й не підлягали реабілітації. Помер в середині 80-х років.
Пленум Верховного суду УРСР II вересня 1989 р. скасував вирок по справі, припинивши її за відсутністю складу злочину.
