Відмінності між версіями «Інститути Народної Освіти»
| Рядок 18: | Рядок 18: | ||
<p> П. П. | <p> П. П. | ||
| − | + | ||
[[Категорія:Навчальні заклади]] | [[Категорія:Навчальні заклади]] | ||
[[Категорія:Інститути]] | [[Категорія:Інститути]] | ||
[[Категорія:Висока школа]] | [[Категорія:Висока школа]] | ||
Версія за 06:44, 2 травня 2010
Енциклопедія Українознавства
Інститути Народної Освіти (ІНО), високі школи в УССР, створені на поч. 1920-их pp. після ліквідації ун-тів (1920) на базі їх фіз.-матем.-природничих й іст.-філол. фак. та учительських ін-тів з метою готування учителів до заг.-осв. і проф. шкіл; ІНО ділилися на факультети соц. виховання і проф. освіти з різними відділами: фіз.-матем., фіз.-хем., біол., геогр., історії, мови й літератури тощо. Час навчання 4-5 років. 1929 р. в УССР було 12 ІНО (в Києві, Харкові, Одесі, Дніпропетровському, Ніжені, Полтаві, Кам'янці Подільському, Житомирі, Миколаєві, Херсоні, Чернігові, Луганському) з 6 200 студентами, серед яких українці становили 65%. Більшість ІНО видавало свої «Записки». Після відновлення ун-тів ІНО були ліквідовані, а їхні функції перебрали ун-ти й Педагогічні Інститути. Див. також Високі Школи
П. П.
