Відмінності між версіями «Німчук Василь»

Матеріал з Хронологія мовних подій в Україні: зовнішня історія української мови
Перейти до: навігація, пошук
(Створена сторінка: =Українська мова. Енциклопедія= <div style="background-color:#EEE5DE"> — , <b>НІМЧУК Василь Васильович</…)
 
 
(Не показані 4 проміжні версії цього користувача)
Рядок 1: Рядок 1:
 
=Українська мова. Енциклопедія=
 
=Українська мова. Енциклопедія=
<div style="background-color:#EEE5DE">&nbsp;&mdash;
+
<div style="background-color:#EEE5DE">
 
,
 
,
 
<b>НІМЧУК Василь Васильович</b> (6.VII 1933, с.&nbsp;Довге, тепер Іршавського р-ну Закарп. обл.) — укр. мовознавець, доктор філол. наук з 1981, професор з 1991, чл.-кор. НАН України з 1990. Закін. 1955 [http://uk.wikipedia.org/wiki/Ужгородський_національний_університет Ужгор. ун-т]. З 1958&nbsp;— в [[ІМ|Ін-ті мовознавства]], з 1991&nbsp;- в [[ІУМ|Ін-ті укр. мови НАН України]] (з травня 1998&nbsp;— директор). Досліджує давньорус. і старослов'янську мови, історію, діалекти та ономастику укр. мови, історію укр. літ. мови, історію укр. лінгвістики, укр. глотогенезу, проблеми укр. мови як конфесійної, укр.-південнослов'ян. паралелі тощо. Автор монографій «Староукраїнська лексикографія в її зв'язках з російською та білоруською» (1980), «Мовознавство на Україні в XIV—XVII&nbsp;ст.» (1985), «Давньоруська спадщина в лексиці української мови» (1992), «Проблеми українського правопису XX&nbsp;— початку XXI&nbsp;ст.» (2002) та ін. Один з авторів праць: «Історія української мови. Морфологія» (1978), «Словник гідронімів України» (1979), «Історія української мови. Синтаксис» (1983), «Історія української мови. Лексика і фразеологія» (1983), «Жанри і стилі в історії української мови» (1989) та ін. Дослідив і підготував до видання низку пам'яток укр. мови, зокрема «Лексис...» (1964) і «Грамматіку словенску» (1980) [[Лаврентій Зизаній|Лаврентія Зизанія]], «Лексикон словенороський» [[Памво Беринда|Памва Беринди]] (1961), «Синоніму славенороскую» (1964), «Лексикон латинський» [[Єпіфаній Славинецький|Єпіфанія Славинецького]] та «Лексикон словено-латинський» Єпіфанія Славинецького й [[Корецький-Сатановський|Арсенія Корецького-Сатановського]] (обидві&nbsp;— 1973), «Грамматіку...» [[Мелетій Смотрицький|Мелетія Смотрицького]] (1979) та ін. Дослідив і опубл. «Київські глаголичні листки» (1983). Підготував до друку «Буквар» [[Іван Федорович|Івана Федорова]] (1975, факсим. видання) і давньорус. текст «Слова о плъку Игоревѣ, Игоря сына Святъслав&#x0467; внука Ольгова» і примітки до нього (1977). Відп. редактор «Історії української мови. Морфології» (1978), «Історії української мови. Фонетики» (1979). Н. належать дослідження мови творів В.&nbsp;Довговича, О.&nbsp;Духновича, мовозн. спадщини [[Олексій Павловський|О.&nbsp;Павловського]], [[Агатангел Кримський|А.&nbsp;Кримського]], [[Павло Білецький-Носенко|П.&nbsp;Білецького-Носенка]] (опубл. 1966 його рукописний «Словник української мови»). Гол. редактор журн. «Українська мова» (з 2001). Член редколегії і один з авторів енциклопедії «Українська мова» (2000, 2004). Лауреат премій ім.&nbsp;І.&nbsp;Я.&nbsp;Франка (1985) та ім.&nbsp;I.&nbsp;I.&nbsp;Огієнка (2003).
 
<b>НІМЧУК Василь Васильович</b> (6.VII 1933, с.&nbsp;Довге, тепер Іршавського р-ну Закарп. обл.) — укр. мовознавець, доктор філол. наук з 1981, професор з 1991, чл.-кор. НАН України з 1990. Закін. 1955 [http://uk.wikipedia.org/wiki/Ужгородський_національний_університет Ужгор. ун-т]. З 1958&nbsp;— в [[ІМ|Ін-ті мовознавства]], з 1991&nbsp;- в [[ІУМ|Ін-ті укр. мови НАН України]] (з травня 1998&nbsp;— директор). Досліджує давньорус. і старослов'янську мови, історію, діалекти та ономастику укр. мови, історію укр. літ. мови, історію укр. лінгвістики, укр. глотогенезу, проблеми укр. мови як конфесійної, укр.-південнослов'ян. паралелі тощо. Автор монографій «Староукраїнська лексикографія в її зв'язках з російською та білоруською» (1980), «Мовознавство на Україні в XIV—XVII&nbsp;ст.» (1985), «Давньоруська спадщина в лексиці української мови» (1992), «Проблеми українського правопису XX&nbsp;— початку XXI&nbsp;ст.» (2002) та ін. Один з авторів праць: «Історія української мови. Морфологія» (1978), «Словник гідронімів України» (1979), «Історія української мови. Синтаксис» (1983), «Історія української мови. Лексика і фразеологія» (1983), «Жанри і стилі в історії української мови» (1989) та ін. Дослідив і підготував до видання низку пам'яток укр. мови, зокрема «Лексис...» (1964) і «Грамматіку словенску» (1980) [[Лаврентій Зизаній|Лаврентія Зизанія]], «Лексикон словенороський» [[Памво Беринда|Памва Беринди]] (1961), «Синоніму славенороскую» (1964), «Лексикон латинський» [[Єпіфаній Славинецький|Єпіфанія Славинецького]] та «Лексикон словено-латинський» Єпіфанія Славинецького й [[Корецький-Сатановський|Арсенія Корецького-Сатановського]] (обидві&nbsp;— 1973), «Грамматіку...» [[Мелетій Смотрицький|Мелетія Смотрицького]] (1979) та ін. Дослідив і опубл. «Київські глаголичні листки» (1983). Підготував до друку «Буквар» [[Іван Федорович|Івана Федорова]] (1975, факсим. видання) і давньорус. текст «Слова о плъку Игоревѣ, Игоря сына Святъслав&#x0467; внука Ольгова» і примітки до нього (1977). Відп. редактор «Історії української мови. Морфології» (1978), «Історії української мови. Фонетики» (1979). Н. належать дослідження мови творів В.&nbsp;Довговича, О.&nbsp;Духновича, мовозн. спадщини [[Олексій Павловський|О.&nbsp;Павловського]], [[Агатангел Кримський|А.&nbsp;Кримського]], [[Павло Білецький-Носенко|П.&nbsp;Білецького-Носенка]] (опубл. 1966 його рукописний «Словник української мови»). Гол. редактор журн. «Українська мова» (з 2001). Член редколегії і один з авторів енциклопедії «Українська мова» (2000, 2004). Лауреат премій ім.&nbsp;І.&nbsp;Я.&nbsp;Франка (1985) та ім.&nbsp;I.&nbsp;I.&nbsp;Огієнка (2003).
Рядок 8: Рядок 8:
  
 
I. П. Чепіга.
 
I. П. Чепіга.
 +
 +
[[Категорія:Персоналії]]
 +
[[Категорія:Мовознавці]]
 +
[[Категорія:Науковці]]
 +
[[Категорія:Інститут Мовознавства]]
 +
[[Категорія:Інститут Української Мови]]

Поточна версія на 22:25, 27 квітня 2010

Українська мова. Енциклопедія

, НІМЧУК Василь Васильович (6.VII 1933, с. Довге, тепер Іршавського р-ну Закарп. обл.) — укр. мовознавець, доктор філол. наук з 1981, професор з 1991, чл.-кор. НАН України з 1990. Закін. 1955 Ужгор. ун-т. З 1958 — в Ін-ті мовознавства, з 1991 - в Ін-ті укр. мови НАН України (з травня 1998 — директор). Досліджує давньорус. і старослов'янську мови, історію, діалекти та ономастику укр. мови, історію укр. літ. мови, історію укр. лінгвістики, укр. глотогенезу, проблеми укр. мови як конфесійної, укр.-південнослов'ян. паралелі тощо. Автор монографій «Староукраїнська лексикографія в її зв'язках з російською та білоруською» (1980), «Мовознавство на Україні в XIV—XVII ст.» (1985), «Давньоруська спадщина в лексиці української мови» (1992), «Проблеми українського правопису XX — початку XXI ст.» (2002) та ін. Один з авторів праць: «Історія української мови. Морфологія» (1978), «Словник гідронімів України» (1979), «Історія української мови. Синтаксис» (1983), «Історія української мови. Лексика і фразеологія» (1983), «Жанри і стилі в історії української мови» (1989) та ін. Дослідив і підготував до видання низку пам'яток укр. мови, зокрема «Лексис...» (1964) і «Грамматіку словенску» (1980) Лаврентія Зизанія, «Лексикон словенороський» Памва Беринди (1961), «Синоніму славенороскую» (1964), «Лексикон латинський» Єпіфанія Славинецького та «Лексикон словено-латинський» Єпіфанія Славинецького й Арсенія Корецького-Сатановського (обидві — 1973), «Грамматіку...» Мелетія Смотрицького (1979) та ін. Дослідив і опубл. «Київські глаголичні листки» (1983). Підготував до друку «Буквар» Івана Федорова (1975, факсим. видання) і давньорус. текст «Слова о плъку Игоревѣ, Игоря сына Святъславѧ внука Ольгова» і примітки до нього (1977). Відп. редактор «Історії української мови. Морфології» (1978), «Історії української мови. Фонетики» (1979). Н. належать дослідження мови творів В. Довговича, О. Духновича, мовозн. спадщини О. Павловського, А. Кримського, П. Білецького-Носенка (опубл. 1966 його рукописний «Словник української мови»). Гол. редактор журн. «Українська мова» (з 2001). Член редколегії і один з авторів енциклопедії «Українська мова» (2000, 2004). Лауреат премій ім. І. Я. Франка (1985) та ім. I. I. Огієнка (2003).

Літ.
  • Білоусенко П. В. В. Німчук — учений, наставник, організатор науки. Список наук, праць доктора філол. наук, професора, чл.-кор. НАН України Василя Васильовича Німчука. «Волинь. Житомирщина. Істор.-філол. зб. з регіон. проблем», 2003, № 10.
I. П. Чепіга.