Гражданський шрифт
Українська мова. Енциклопедія
ГРАЖДАНСЬКИЙ ШРИФТ, «гражданка» — шрифт, який почали застосовувати в Росії у книжках світського друку після проведеної 1708-10 реформи замість давньорус. шрифту, засн. на кирилиці (див. Реформи алфавіту і графіки). Запровадження Г. ш. було природним наслідком розвитку освіти й культури Росії на поч. 18 ст. Громіздкий і застарілий кирилич. друк. півустав з його складним правописом і численними титлами став непридатним для друкування наук. видань, навч. посібників, худож. л-ри тощо. Тому на основі нового скорописного почерку моск. кирилич. письма кін. 17 — поч. 18 ст., яким велося дип. листування і писалися грамоти, а також на основі нових шрифтів у гравюрах на металі (зокрема, на титульних листах і картах) та лат. шрифту «антиква» було ств. новий шрифт з простішим і заокругленішим накресленням літер. Перші зображення 32 літер Г. ш. виготували у м. Жовкві (тепер Львів, обл.) у січні 1707 і 21 додаткової літери у м. Могилеві (тепер Білорусь) у квітні-липні 1708 військ. інженер і кресляр Куленбах та білорус. просвітник і книговидавець Ілля Капієвич на замовлення рос. царя. Перша книжка, надр. новим шрифтом, — «Геометриа славенски землемерие» (1708). Г. ш. став першоджерелом сучас. рос. шрифту. Його було покладено в основу алфавітів багатьох народів кол. CPCP, a також болг., серб. і монгольської писемності. З 18 ст. Г. ш. поширився у Сх. Україні, яка входила до складу Рос. імперії: його пристосовували до звукового складу укр. літ. мови. Зокрема, літера и разом з ы стала позначати голосний передньо-серед. ряду середньо-верхнього піднятгя, літера є позначала як звук е після м'якого приголосного, так і звукосполучення йе, літеру ѣ писали на місці і < ѣ. У 2-й пол. 19 ст. з Г. ш. у Сх. Україні випали літери ѣ, ъ, намітилася чіткіша диференціація у вживанні літер ы, і, зам. літери ё стали послідовно вживати сполучення йо, ьо. Ці традиції збереглися і в сучас. укр. правописі. В Зх. Україні, яка з кін. 18 ст. опинилася у складі Австро-Угорщини, Г. ш. вперше використала «Руська трійця» (М.Шашкевич, І. Вагилевич, Я. Головацький) у літ. альм. «Русалка Днѣстровая» (Будапешт, 1837). Але цей почин потім було забуто, і в Галичині, на Буковині та Закарпатті майже до кін. 19 ст. послідовно вживалася кирилиця. Лише з 70-х pp. Г. ш. стали користуватися «москвофіли», а згодом він поширився і в ін. виданнях. Велике загальнокультурне значення мав вихід 1886 «Малоруско-німецького словаря» Є. Желехівського, надр. Г. ш. на основі фонет. принципу правопису, названого желехівкою. На кін. 19 ст. кирилиця вийшла з видавничої практики в світській сфері, і «Руський правопис» (1895), вид. галицькою Шкільною крайовою радою для вжитку в шкіл. навчанні, офіційно закріпив Г. ш. і фонет. правопис.
Літ.:
- Шицгал А.Г. Рус. гражд. шрифт. 1708-1958. М. 1959.
- Різник М.Г. Письмо і шрифт. К. 1978
Г.П. Півторак
Посилання на інші джерела на ту саму тему:
Вікіпедія: Гражданський шрифт.
