Текст статті „Доля рідної мови"
Доля рідної мови [1]
На республіканській конференції з питань культури української мови, яка відбулася 11-15 лютого пр. (поточного року — В. Ч.) в Києві зачитано 27 доповідей. Після кожних 2-3 доповідей проходило їх обговорення. Особливо велике зацікавлення виявили присутні до питань загального етапу української мови. Ці питання присутні піднімали під час обговорення доповідей. Вони ставили питання про необхідність поширення української мови в усіх сферах державного й громадського життя. Були названі факти, які вказують на те, що ще й досі не виправлено обмеження у застосуванні української мови, яке за часів культу особи ввели різні прихильники мовного нігілізму. Вони обмежували тоді і не допускали українську мову в сферу технічних наук, позбавляючи її наукового характеру, а тих, хто обстоював всебічний розвиток української культури й мови, обвинувачували в буржуазному націоналізмі та часто карали. Під час культу особи, в 30-40 роках ці антиленінці 52 закрили школи з українською мовою навчання, що існували в різних республіках Союзу, хоч ці школи були відкриті для українського населення поза Україною за вказівками В. І. Леніна і настановою партії. Одностайно на конференції засуджено і абсурдну теорію про двомовність нації. Усі погодились на тому, що в кожного народу є тільки одна рідна мова, в українського народу — українська. Адже в програмі КПРС зазначено, що „російська мова стала спільною мовою міжнаціонального єднання, співробітництва всіх народів СРСР", а не рідною мовою інших народів. Гаряче і схвально віднеслися присутні до пропозиції порушити клопотання перед ЦК КПУ і урядом України в справі того, щоб:
- У всіх вищих і середніх спеціяльних школах, ремісничих училищах та курсах вести навчання українською мовою. Підручники для всіх навчальних закладів видавати українською мовою. У всіх дошкільних установах (незалежно на чиї кошти вони утримуються), де є діти українського населення, виховання вести українською мовою.
- У всіх установах і підприємствах, на залізниці та інших видах транспорту, в торгівлі всі справи вести українською мовою.
- Академія наук, інститути, видавництва писали і видавали наукові твори здебільшого українською мовою.
- Кіностудії творили художні й наукові кінофільми тільки українською мовою, а фільми виробництв інших республік перекладалися на українську мову.
Запропоновано також було, щоб у республіках Радянського Союзу, де живе українське населення, відкрити загальноосвітні школи з українською мовою навчання (так, як це здійснено на Україні для російського та інших народів). Присутні активно підтримали пропозицію — створити при Інституті мовознавства Комітет сприяння розвитку (розвиткові — В. Ч.) культури української мови та її поширення у всіх сферах державного й громадського життя.
На 5-ий день конференції академік І. К. Білодід оголосив план роботи Інституту мовознавства на 1963 рік. Планом роботи передбачено: а) видання серії популярних брошур і наукових розробок з питань культури мови, видання словників українсько-російських і російсько-українських; б) проведення лекцій на мовні теми; в) удосконалення навчальних планів і програм вищих навчальних закладів; г) залучення широких кіл громадянства до виконання важливих завдань культури мови; д) рекомендувати всім педагогічним інститутам республіки скликати обласні наради з питань культури мови. 53
У плані роботи проведену конференцію названо першою з тим, щоб далі скликати наступні. Для майбутніх конференцій слід побажати, щоб доповіді були надруковані заздалегідь і передані учасникам майбутніх конференцій перед нарадою. При деяких недоліках організації і проведення конференції, які виявились у процесі роботи (перевантаженість доповідями, відсутність друкованих доповідей, позбавлення можливостей висловитись для всіх бажаючих), слід вважати, що ця перша конференція матиме велике значення в справі розвитку культури української мови та її поширення у всіх сферах державного і громадського життя на Україні, відповідно до ленінської національної політики, яка втілена в програмі КПРС. Особливо радує той факт, що українською мовою, її культурою цікавиться молодь — спеціялісти різних галузей науки. То ж вони так активно обстоювали справу розвитку й поширення рідної мови. Роботи конференції слід вивчати не лише за доповідями, а й за змістом виступів у процесі обговорення. Стенограму всіх виступів слід опублікувати в пресі для всенародного обговорення.
- ↑ „Наша культура", ч. 3 (59), березень 1963 р., стор. 5-6. Подано за: Чапленко В. Мовна політика більшовиків на Україні в 1950-60-их рр. Дослідження й публіцистика. Чікаґо: Українській публіцистично-науковий інститут, 1974, с. 51-53.
