Сімович В. На теми мови
Сімович В. На теми мови. Видавництво Нова Україна, Прага — Берлін, 1924.
- Електронну копію видання надав Ростислав Воронезький.
На цю тему в нас писали, і все ще пишуть. Пишуть багато, та ще більше говорять. Говорять усі, і скрізь, а пишуть по журналах[1]). у ґазетах, видають окремими книжечками[2]). Говорять і пишуть, а проте рав-у-раз доводиться до неї завертатись — паки й паки, мовляв Модест Пилипович-Левицький.
Здебільшого, пишуть і говорять про дві справи: про лексичний матеріял і правопис, деколи зачеплять і за фразеольоґію. Й я хочу говорити у своїй статті про ці справи. Тільки ж я підходжу до них трохи инакше — не спеціялізувати мені хочеться поодинокі явища, а провести якусь загальну лінію, де ці явища виходять ілюстраціями мною сказаного. І все, що я тут кажу, зосереджується тільки коло двох пунктів: а) коло „москвофільства" наших авторів [не жахайтеся слова, шановний читачу!] у сфері — мови й б) коло своєрідного консерватизму нашої громади в поглядах на все нове, що в нас твориться на тому полі.
- ↑ Див. Вол. Гнатюк: „Літ. Наук. Вісн.“ 1922.: кн. II. (ст. 173), VIII. (ст. 164), 1923.: кн. II. (ст. 178), кн. III. (ст. 273), VI. (ст. 175), X. (ст. 176); Модест Левицький: „Воля“ 1920: IV, зш.: 3—5, ст.111, 176, 225.
- ↑ Є. Чикаленко: „Про укр. літер, мову“, Перемишль, 1920.; О. Курило: „Уваги до сучасної української літературної мови“, Київ, 1920 ; Д. Николишин : „Недостачі укр. письменницької мови“, Коломия, 1923.
