Післяслово до 2-го й 3-го випусків II тома російсько-українського словника

ПІСЛЯСЛОВО ДО 2-го Й 3-го ВИПУСКІВ II ТОМА РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОГО СЛОВНИКА

Працю коло укладання двох останніх випусків другого тома Російсько-УкраЇнського Словника розпочала наприкінці 1928 року стара редакційна колегія Словника, що шкідницьку діяльність її проводирів згодом викрив процес СВУ. Нова редакційна колегія в складі головного редактора А. Кримського і упорядників-редакторів М. Калиновича та В. Ярошенка перезняла на себе закінчення початої праці в листопаді 1929 року, діставши від попередньої редакційної колегії таку спадщину: укладених і переведених через головну редакцію понад 15 аркушів на 103 тисячі друкарських знаків кожний (до слова над), з них набраних понад 10 арк. (до слова можжевельник), заверстаних 8 арк. (до слова место) і віддрукованих зовсім 7 арк. (до слова междучеловеческий), Отйсе, беручи до уваги, що кінцева частина другого тома мае 41 друк. аркуш, новій редакційній колегії довелося укласти і зредагувати понад 25 аркушів. На цю працю пішло тринадцять місяців. Останні аркуші рукопису здано до друкарні в грудні 1930 року.

Перейнявши на себе викінчення початого не тільки укладанням, а й друкуванням твору, редакційна колегія не мала змоги усунута всі його хиби, особливо хиби початкових, уже віддрукованих аркушів. Найприкрішою з цих хиб в друкування другого й третього випусків другого тома за старим правописом. До цього редакційна колегія була змушена помилкою своїх попередників, що влітку 1929 року, за кілька місяців по опублікуванні нового державного правопису, все ж вирішили друкувати черговий випуск словника за старим правописом. Так само не мала змоги редакційна колегія виправити в перших дванадцятьох-п'ятнадцятьох аркушах другого випуску й иншпх хиб: неповноти й деякої застарілости реєстру російських слів (почасти це надолужено в додатках до другого тома, вміщених 111 наприкінці третього випуску); недовикористання сучасної української мови; надуживання в перекладі російських слів та зворотів і в цитації етнографічного матеріялу такого типу, як «хвирса», «(о)хиза» (під метель); спорадичного наведення таких висловів з української дореволюційної минувшини, як «москаля везти» (під лгать); подання подекуди цитат релігійного змісту; написання в двох-трьох місцях на початку другого випуску слова «бог» і подібних до його з великої літери; невитриманости і примітивізму в тлумачних поясненнях, у термінологічних скороченнях то-що.

Свое прагнення оздоровити академічний словник, не допуститися в цій його частині шкідливих буржуазних і націоналістичних тенденцій попередніх випусків зробити з його корисне знаряддя для будування української пролетарської культури редакційна колегія могла здійснювати лише в останніх аркушах другого випуску і в третьому випускові, коло яких працювала пильно прислухаючись до критичного і порадчого голосу радянської громадськости.

Конкретно це прагнення відбивають такі удосконалення і ново-заведення:

1. Повніше і ширше опрацьовування лексичного матеріялу (це стосується до всієї кінцевої частини другого тома);

2. Критичне використовування, як головних джерел, для реєстру російських слів і в їх семантичному та фразеологічному розробленні словників Даля і російського академічного;

3. Запровадження до реєстру російських слів лексичних новотворів, зокрема абревіятур (скорочених слів), і широке розроблення 'відповідної семантики та фразеології;

4. Максимальне скорочування в доборі реєстрових слів, у семантиці та фразеології тих специфічних дворянсько-поміщицьких і церковницьких елементів російської мови, що були властиві їй за капіталістичної суспільно-економічної формації, а за доби пролетарської революції вийшли чи виходять з ужитку в живій розмові і літературній творчості. Редакційна колегія намагалася давати таким лексичним, семантичним і фразеологічним пережиткам буржуазного минулого пролетарське ідеологічне тлумачення, або; що-найменше, відзначати їх термінологічність (церковн.) чи застарілість. Можлива непослідовність у такого роду тлумаченнях пояснюється новістю і складністю цього завдання;

5. Орієнтація в доборі українських лексичних і фразеологічних відповідників до російських слів і зворотів на сучасну українську мову, скільки вона виявляється в живій розмові міських і сільських робітників та трудової інтелігенції, в 112 документах державних, партійних і професійних установ, у пресі, красному письменстві і наукових творах. З огляду на те, що сучасна українська літературна мова ще перебуває в стадії реконструкції і що в змаганні за норми стандартної мови українського пролетарського суспільства може перемогти і певна кількість поширених тепер на вужчому терені слів і зворотів, редакційна колегія дала місце в Словнику і цікавішим діялектизмам та провінціялізмам, намагаючися, проте, систематично відзначати їх локальний характер;

6. Критичний підхід до лексичної, семантичної і фразеологічної спадщини української дореволюційної мови, зокрема до мови українського дореволюційного письменства. Все застаріле в цій спадщині упорядники намагались відкидати, чи то як зайвий баласт, чи то як ворожий, явно шкідливий для розвитку та нормування літературної мови українського пролетаріяту чинник;

7. Обмеження цитат з дореволюційного пінсьменства на користь ширше запроваджениї в Словнику цитації з української радянської преси і пролетарських та попутницьких письменників УСРР. (Список нововикористаних джерел додається до третього випуску);

8. Широке критичне використовування термінологічних словників, надто російсько-українських, що з'явилися в УСРР і Західній Україні за останні дванадцять років;

9. Критичне запозичання з инших мов у тих випадках, коли українській мові бракує певного слова або фразеологічного звороту;

10. Намагання подавати поширені міжнародні слова і терміни'в їх інтернаціональній формі, не перекладаючи Їх штучно, без потреби на українську мову;

11. Різні дрібніші лексикографічні поліпшення, як от: удосконалення в диференціяції значень російських і українських слів, уточнення тлумачних пояснень, виразніше розмежовування стилістичних відтінків у значенні українських слів і зворотів, послідовніше позначання термінологічним слів, систематичність у перекладі російських nomina actionis, прислівників і дієслівних форм переємного стану то-що.

Проте праця нової редакційної колегії теж не вільна від помилок та недоглядів, зокрема не вільна від деякої розбіжности в перекладі російських слів і зворотів, у подаванні українських граматичних форм, наголосів і т. ин. До останньої найбільше спричинилося здавання' оригіналу цих випусків Словника, як і попередніх, для друку невеликими частинами, до закінчення рукопису. З огляду на пекучу потребу в повному 113 російсько-українському словнику редакційна колегія і видавництво все ж видають ці далекі від ідеалу його випуски, сподіваючися, що вони хоч до деякої міри стануть у пригоді українській радянській громадськості.

З загальної кількости 41 друк. аркуш, з яких складаються 2-ий 1 3-ій випуски другого тома Російсько-українського Словника, М. Калинович опрацював близько 29 аркушів, В. Ярошенко понад 8 аркушів, решту, 4 аркуші, опрацювали члени попередньої редакційної колегії. Проте ці чотири аркуші почасти перероблено. Починаючи з 36-го аркуша остаточно упорядковував оригінал до друку після головної редакції і мав загальний нагляд за виготовленням та друкуванням Словника М. Калинович. В. Ярошенко брав участь, починаючи з 36-го аркуша, в читанні першої коректи і подавав свої редакційні уваги до неї.

Російсько-український словник. Київ, 1932 р, с. 1052–1054.

Передруки

• Українська мова у ХХ сторіччі: історія лінгвоциду. Документи і матеріали. Упорядники: Л. Масенко, В. Кубайчук, О. Демська-Кульчицька. К.: Вид. дім Києво-Могилянська академія — 2005 — 110-113 с.

---