Петрушевич Антін

Українська мова. Енциклопедія

ПЕТРУШЕВИЧ Антон Степанович [псевд. — Антоній из Добрян, Галичаненько А., Галичанин, Подкова Иван, Русин Галичанин, Русолюбович А., Тотсамович А. та ін., крипт.: А. из Д., А. П., А. С. П. та ін.; 18.1 1821, с. Добряни, тепер Стрийського р-ну Львів, обл. — 10.IX 1913, Львів]  — укр. історик, археолог, філолог, етнограф, церк. діяч, почес. чл. Краків., Бухарест. та Петерб. (з 1904) АН, почес. доктор Київ. ун-ту, чл.-засновник Галицько-руської матиці та Руського нар. ін-ту «Народний дім» у Львові. Середню освіту здобув 1845 у Львові, висвячений на священика 1847. Доводив окремішність укр. мови (і народу) від рос. та польської. З часом перейшов на москвофіл. позиції. Автор праць на істор.-філол. тематику («Зведений Галицько-руський літопис 1500-1772», т. 1-6, 1874-91), опубл. грамоти галиц.-волин. князя Лева Даниловича («Галицький історичний збірник», №2, 1854, рос. мовою) та багатьох ін. пам'яток. Піонер укр. археології у Галичині (статті про збручанського Святовита, локалізація княжого Галича на терені тощо). Зібрав значний лекс. діал. матеріал з різних західноукр. територій. Уклав етимол. словник усіх слов'ян, мов у порівнянні з ін. індоєвроп. мовами (залишився в рукописі і разом з ін. укр. лекс. матеріалами зберіг, в Б-ці Рос. АН в Санкт-Петербурзі). Один з перших викрив фальсифікації В. Ганки («Про підробленість Зеленогорського рукопису, тобто Судѣ Любуші, і про підроблені чеські глоси в Празькому рукописі Mater Verborum», 1878).

Й. О. Дзендзелівський.