Синявський Олекса

Українська мова. Енциклопедія

СИНЯВСЬКИЙ Олекса Наумович [23.IX (5.X) 1887, с. Андрївка, тепер Бердянського р-ну Запоріз, обл.  — 24.Х 1937]  — укр. мовознавець, професор з 1920. Закін. 1911Харків. ун-т. Працював 1920-28 професором укр. мови Харків. ІНО, з 1928 очолював Діалектичну комісію ВУАН, з 1930  — зав. відділу діалектології Ін-ту мовознавства ВУАН, одночасно (1932-37)  — професор київських ун-ту та пед. ін-ту. С. належать праці з сучас. та істор. фонетики й граматики укр. мови («Фонетична контроверса», 1926; «Спроба звукової характеристики літературної української мови», 1929; «На синтаксичні теми», 1931), з історії укр. літ. мови («Мова творів Гр. Сковороди», 1924; «Елементи Шевченкової мови, їх походження і значення», 1931), з діалектології «Діалектологічний порадник», 1924; «З української діалектології (Про фонематичний принцип у діалектології)», 1929,  — у ній уперше обгрунтовано фонемат. принцип у діалектол. дослідженнях, з історії укр. мовознавства («Потебня як дослідник української мови», 1928) та ін. Написав «Коротку історію „Українського правопису"» (1931). Ініціатор укладання словника мови творів Т. Шевченка автор посібників з укр. мови для учнів і вчителів школи та самоосвіти: «Вчимось писати (початкова наука письма у школі і вдома)» і «Короткий нарис української мови» (обидва  — 1918), «Українська мова» (1923), «Норми української літературної мови» (1931). У 1937 незаконно репресований і розстріляний, 1957 реабілітований.

Літ.

• Грищенко А. П. Пам'яті видатного мовознавця.«Мовознавство», 1967, №6
• Жовтобрюх M. А. Визначний дослідник укр. мови. УМЛШ, 1967, №12.

М. А. Жовтобрюх

Посилання на інші джерела на ту саму тему:

• [ e-Енциклопедія історії України: .]
• Вікіпедія: Синявський Олекса Наумович.