Максимовичівка

Українська мова. Енциклопедія

МАКСИМОВИЧІВКА — істор.-етимол. правопис, опрацьований і теор. обгрунтований М. Максимовичем у передмові до зб. «Малоросійські пісні» (1827, розділ «Зауваження до правопису й вимови слів») та в листі до Г. Квітки-Основ'яненка «Про правопис малоросійської мови» (1841). В основі М. — істор.-етимол. орфографія І. Котляревського з істот. додатками, спрямованими на те, щоб при збереженні існуючої форми слова створити певну можливість передавати на письмі діалектні особливості укр. мови. Крім етимол. написань з використанням традиц. літер рос. алфавіту ы, и, ѣ, ъ (милый, сынъ, лѣто), запроваджувалися позначення голосного і етимол. літерами ô ,ê, û, î, з діакритичним знаком (вôнъ, мêдь, добрû, синîй); літера ў для нескладового голосного, середнього між в і у (уже ў нас на Ўкрайнѣ наўчились), ё для сполучень йо, ьо (ёго, сёго), е для літер е, є та ъ на місці апострофа (въѣзжае, кровъю). В Наддніпр. Україні М. не прижилася: її використав тільки П. Лукашевич у зб. «Малоросійські й червоноруські народні думи й пісні» (СПб., 1836) та деякий час нею користувався П. Куліш. Зате М. здобула багато прихильників у Галичині, на Буковині й Закарпатті. М. підтримав Львів. з'їзд учених 1848 та окр. шкільні граматики («Граматика руского языка» М. Осадци, 1862; «Методична граматика языка малоруского» П. Дячана, 1865; «Граматика руского языка для школъ середнихъ» О. Огоновського, 1889, тощо). Проте у широкій (особливо шкільній) практиці вона вживалася з численними порушеннями й модифікаціями сплутування літер і, и, о, е для позначення голосного і, змішування літер и, ы, вживання нових надлітерних знаків тощо), що гальмувало розвиток освіти, л-ри й культури. 1893 С. Смаль-Стоцький і Ф. Гартнер надр. «Руску граматику для середніх шкіл», написану желехівкою, яку з цього часу австр. уряд затвердив як офіц. правопис у шкільному навчанні. З 1895 всі офіц. видання укр. мовою перейшли на фонет. правопис, і М. вживалася лише в пресі й виданнях «москвофільського» напряму до 1930. На Закарпатті М. справила певний вплив на шкільні підручники Л. Чопея (80-і pp. 19 ст.), стала основою панькевичівки, проіснувавши (через архаїчну фонетику закарп. говірок та відірваність краю від осн. частини укр. земель) до 1945, коли було запроваджено загальноукр. правопис.

Г. П. Півторак.

Посилання на інші джерела на ту саму тему:
Максимович М. О правописании Малороссийского языка: Письмо к Основьяненко.
Вікіпедія: Максимовичівка.