Коцюбинський Михайло

Українська мова. Енциклопедія

КОЦЮБИНСЬКИЙ Михайло Михайлович [5 (17).IX 1864, Вінниця — 12 (25).IV 1913, Чернігів] — укр. письменник, громад.-культур. діяч. Закін. 1880 Шаргородську дух. семінарію (бурсу), займався самоосвітою. 1891 склав іспит на нар. вчителя при Вінн. реальному уч-щі, був домашнім учителем у с. Лопатинцях, де вів осв.роботу серед селян, записував фольклор. У 1892-93 К. був членом нелег. громад.-культур. т-ва «Братство тарасівців». З 1892 працював в Одес. філоксерній комісії, 1897 — у ред. житомирської газ. «Волинь». Від 1898 оселився в Чернігові, займав різні посади. Автор психол. етюдів, оповідань, новел («Intermezzo», «Для загального добра», 1895; «Дорогою ціною», 1901; «Цвіт яблуні», 1902; «Persona grata», 1907; «Коні не винні», 1912); повістей «Fata morgana» (1903-10), «Тіні забутих предків» (1911) та ін. Переклав укр. мовою ряд творів європ. письменників.

Міркування про укр. мову виклав у літ.-крит., публіцист, працях, листах. Обстоював вільне, різностильове функціонування укр. літ. мови (ст. «До полеміки про самостійність малоросійської мови», 1898, рос. мовою). У 1903 разом з М. Чернявським написав листи-звернення до укр. письменників, що засвідчують глибоке його вболівання за належний рівень укр. л-ри. Разом уклали літ. альманахи «З потоку життя», «Дубове листя». Писав про мову творів І. Котляревського, Т. Шевченка, П. Куліша, І. Нечуя-Левицького та ін., окреслив джерела й шляхи збагачення літ. мови, висловив слушні міркування з питань лінгвостилістики, правопису тощо.

Тв.: Твори, т. 4-7. К., 1974-75.

Літ.:

• Тимошенко П. Д. Хрестоматія мат-лів з історії укр. літ. мови, ч. 2. К., 1961
• Обл. наук.-метод. конференція, присвяч. 125-річчю з дня нар. М. М. Коцюбинського. Тези доповідей, ч. 2. Чернігів, 1989

В. М. Статєєва.

Посилання на інші джерела на ту саму тему:
e-Енциклопедія історії України: Михайло Коцюбинський.
Вікіпедія: Михайло Коцюбинський.