Каганович Н. Націоналістичні перекручення в українських перекладах творів Леніна

Н. Каганович

Націоналістичні перекручення в українських перекладах творів Леніна. (До питання про синонімію)

Перше видання українського перекладу творів Леніна, що його редагував М. Скрипник, спотворене і перекручене націоналістами. Перекладачі-націоналісти з підтримки Скрипника провадили курс на відрубність української мови, на штучне її обмеження, курс на мову німецьких і польських фашистів. Зміст творів Леніна сфальсифікований, спотворений і брутально перекручений.

У цій „роботі" мовознавці-націоналісти спиралися на формалістичний підхід до перекладу, підхід, що живить буржуазну мовознавчу практику, зокрема шкідницьку практику українських буржуазних націоналістів.

До чого ця буржуазно-націоналістична „теорія" та практика привели у перекладах творів Леніна, ми проаналізуємо на підході до перекладу синонімії.

Як підійти до аналізу синонімії в ленінових творах? Це — надзвичайно складне питання. У лінгвістичній літературі досі нема спеціальних робіт, присвячених дослідженню синонімії в стилі письменників або публіцистів.

У спеціальних монографічних працях на синонімії дослідники зовсім не зупинялися. Навіть у детальній монографічній праці І. Мандельштама „О характере Гоголевского стиля" (Гельсінгфорс, 1902) питанням синонімії присвячено лише декілька окремих уваг, що мають випадковий, побіжний характер. Коли ж візьмемо теоретичні праці з стилістики, то синонімія розглядається в них лише в аспекті визначення загальних понять і місця синонімії в науці про стиль.

Ch. Bally, що в своїй „Traité de stylistique française" найбільше уваги присвятив питанням синонімії, не дав матеріалу щодо конкретного дослідження синонімії певного автора, не кажучи вже про те, що й питання розглядається з позицій буржуазного соціологізму. Б. Ткаченко в своєму „Нарисі української стилістики" (вид. бюра заочного навчання НКО), базуючися на Байі, дав лише загальні формалістичні уваги відповідно до українського матеріалу. Ніякої закінченої класифікації синонімічних явищ у цих працях нема, а та, що є, аж ніяк не може нас задовольнити, бо є суто формалістична й абстрактна. Б. Ткаченко, як і Байі, бере абстрактні синонімічні ряди й класифікує їх за варіаціями кількості, якості й под., виходячи при цьому з ідеалістичних позицій. Ця класифікація по суті нічого не дає, бо призводить до розгляду семантики слів, як сталої категорії.

Зрозуміло, що стоячи на марксистських позиціях, не можна брати слова ізольовано, а слід їх розглядати в конкретному вжитку в залежності від тієї ідеології, що в них відбивається. А коли так, то не можна підходити до 10 синонімічних рядів так, як це роблять буржуазні мовознавці, як це констатують буржуазні словники.

Візьмемо, наприклад, „Учебный словарь синонимов" Павлова-Шишкіна і Стефановського, виданий 1930 р. в-вом „Мир". Словник цей, хоча й виданий в СРСР, є суто буржуазний і контрреволюційний характером своїм. У цьому словнику подані, наприклад, „синоніми": городовой — полицейский — держиморда — милиционер (с. 38). Чи можна у підході до синонімії брати в основу подібні словники? Аж ніяк. Бо ці словники по-буржуазному перекручують справжній зміст слів і наближають слова так, як це є в інтересах буржуазії. Крім того, ці словники подають слова ізольовано від тексту, а тимчасом лише в тексті, лише в залежності від його ідейної настанови слово набуває свого справжнього значення.

Підійти до аналізу синонімії, а надто ленінової, користуючись рецептами буржуазного мовознавства, означає лише перекручувати справжній зміст розглядуваних явищ.

Справді, спробуємо, як це робить Ткаченко і інші, взяти якийсь ряд синонімів, що їх зустрічаємо лише в Леніна, й охарактеризувати його. Насамперед, постане питання, що розуміти під синонімами? Коли ми візьмемо марксистську літературу, зокрема твори Леніна, то зустрінемо такий синонімічний ряд: капіталістична система господарства є анархічна система господарства.

У першому томі російського академічного словника, виданого 1891 р., слово „анархія" пояснено так: безначалие, безвластие, такое состояние общества, в котором нет законного правления для охранения порядка (с. 43). Ясно, що буржуазні словники виразу „капіталістична анархія" не подадуть.

Ленін характеризував дрібного буржуа синонімічними епітетами: хазяйновитий - економний — притискуватий (хозяйственный, экономный, прижимистый). Вірна марксистська характеристика натури дрібного буржуа цілковито зумовлює епітет „притискуватий" як синонім до „хазяйновитий", бо сама „хазяйновитість" дрібного буржуа є „притискувата". А словник Павлова-Шишкіна і Стефановського подає лише такий ряд синонімів: „хозяйственный, домовитый, запасливый, распорядительный, умеющий вести хозяйство, опытный (в ведении хозяйства)" (с. 234).

Спираючись на цьому мовознавець — формаліст скаже, що „прижимистый" не можна розглядати як синонім до „хозяйственный". Але в леніновому контексті це безумовно синоніми. Отже ні в якому разі не можна, підходячи до аналізу синонімії, базуватися на якихось вічних сталих синонімічних категоріях, а треба ці синонімічні категорії виявляти у конкретному контексті в залежності від ідейної настанови твору.

Аналіз ленінових творів свідчить, що в залежності від тих змін, що відбувалися в процесі класової боротьби, Ленін відкривав на кожному новому етапі нові й нові моменти в характеристиці руху трудящих мас, в розташуванні класових сил, а це, звичайно, призводило до руйнації старих синонімічних рядів і створення нових.

Не було б нічого хибнішого, як підійти до ленінової синоніміки з формалістичним методом абстрактної класифікації й рубрикації синонімічних рядів. 11 Ленінові синоніми не можна розглядати поза конкретною настановою того твору, де їх вжито, не можна розглядати, не маючи на увазі історичного етапу, що в цьому творі відбитий. На аналізі творів Леніна можна найкраще переконатися, як змінюється значення слів залежно від суспільних змін.

Ряд слів, що на одному етапі визначають близькі поняття, на іншому етапі починають означати різне і навіть протилежне.

Отже, ми мусимо відкинути формалістичну класифікацію синонімічних явищ і стати на шлях іншої класифікації, нерозривно зв'язаної з розглядом тих функцій, що їх відограє синонімія в ленінових творах. А коли так, то не можна ставати на шлях абстрактного переліку й констатації тих синонімічних рядів, що їх ми зустрічаємо в творах Леніна, бо справа не в констатації кількості цих рядів, а в розгляді найхарактерніших явищ, зв'язаних з ними. Крім того, настанова нашого аналізу вимагає викриття тих типових перекручень, що мали місце в попередньому перекладі творів Леніна і боротьби з ними. Аналіз матеріалу свідчить, що причина цих перекручень полягала в націоналістичному підході до перекладу творів Леніна. Виходили не з змісту творів Леніна, а намагалися підпорядкувати зміст шкідницьким націоналістичним „нормам", намагалися будьщо відштовхнутися від усього, що є спільного з російською мовою, перекручували слова й вирази, лише б вони були максимально віддалені від оригіналу.

А цим самим перекручували зміст і спотворювали твори Леніна.

Щоб викрити оце націоналістичне спотворення, покажемо спочатку, як слід було підійти до мови Леніна, підійти так, як цього вимагав сам Ленін.

1902 року в своїх увагах на другий проект програми РСДРП, Ленін чітко сформулював принцип партійності стилю пролетарської публіцистики.

„І з погляду стилю небажані ці слова „збільшення значення й звуження ролі" замість „витискування". Це — не мова революційної партії, а мова газети „Русские Ведомости". Це — не термін соціалістичної проповіді, а термін статистичного збірника. Ці слова ніби навмисно підібрані на те, щоб читач дістав вражіння нібито характеризований процес є процес не гострий, процес, що не закінчується нічим певним, процес безболісний. А що в дійсності справа стоїть якраз навпаки, то остільки ці слова просто неслушні. Ми не можемо й не повинні вибирати найабстрактніші формулювання, бо ми пишемо не статтю проти критиків, а програму бойової партії, що звертається до маси кустарів і селян. Звертаючись до них, ми повинні сказати klip und klar, що капітал „робить з них слуг і данників", „руйнує і витискує" її у лави пролетаріату. Тільки таке формулювання буде правдивим змалюванням того, до чого тисячі прикладів знає кожний кустар і кожний селянин. І лише з такого формулювання буде випливати неминуче висновок; єдиний рятунок для нас — пристати до партії пролетаріату" .

Цей принцип партійності пронизує як стиль самого Леніна, так і його підхід до редагування та критики літературних творів.

Ленін розцінював кожне слово, не кажучи про стиль в цілому, з погляду того, наскільки точно й виразно, наскільки правильно передає воно зміст, чи не перекручується вірний комуністичний підхід до визначення явищ, чи не затушковується класова суть явищ. Ленінові вимоги до мови — не просто ясність та виразність, а така ясність і виразність, що найкраще забезпечує агітацію, пропаганду і організацію трудящих мас. Ленін категорично 12 заперечував найменшу невиразність, найменше перекручення справжнього змісту явищ, вимагаючи добору таких словесних засобів, що характеризували б явище з вірних пролетарських позицій. Простежити крок за кроком роботу Леніна як редактора — найкраща школа партійного підходу до аналізу стилю.

Подаємо ряд характерних прикладів з ленінових уваг до проектів програми РСДРП.

У першому проекті програми Плеханов, описуючи кризу, писав:

Текст Плеханова:	Уваги Леніна:
...Ще дужче збільшує залежність найманої праці від капіталу і ще швидше веде до відносного, а подекуди й до абсолютного, погіршення становища пролетаріату й дрібних виробників...	...Найманої „праці"? Чи не краще робітників? ...Наслідки кризи відносного й абсолютного погіршення становища. Чи не краще вказати просто: безробіття, злидні робітників і дрібних виробників, (Ленін, т. V, с. 5).

Боротьба з абстрактними формулюваннями, боротьба за конкретність мови — одна з основних вимог, що їх Ленін ставив перед пролетарською публіцистикою.

Ленін послідовно виступав проти всяких слів і зворотів, що створюють можливість кривотлумачень. В увагах на комісійний проект програми РСДРП Ленін застерігає проти такого викладу.

„Взагалі § 5 особливо рельєфно показує загальну ваду проекту; довготи й небажану розтяглість викладу. Між іншим, це призводить до того, що Енгельс назвав у критиці Ерфуртського проекту Schiefe Nebenbedeútùng (можливість кривотлумачень). Наприклад, виходить начебто зріст застосування жіночої і дитячої праці зумовлюється лише „оберненням" дрібних самостійних виробників у пролетарів, а це не так, це буває й перед таким „оберненням" (Ленін, т. V, с. 36).

У критиці „Економіки переходової доби" Бухаріна маємо розгорнуту систему ленінових принципів у підході до мови.

Які вимоги ставив Ленін щодо лексики і термінології? Поперше, кожне слово, кожний термін, мусить точно, по-марксистському

вірно відбивати зміст.

Текст Бухаріна:	Уваги Леніна:
Основой всякого развитого и обусловленного товарным обменом разделения труда является разграничение между городом и деревней,	не то слово. Разделение (от)

(XI Лен. сборник, с. 364)

Логически это связано с непониманием того, что производственные отношения капиталистического общества суть в то же время и отношения социально-классовые и технически — трудовые.

Как раз терминология и неверна: не бывает классовых не социальных. Надо бы сказать проще и вернее (теоретически): забыл классовую борьбу.

(Ibid., с. 368)

13

(87—88)... И прочность всякого структурного равновесия, т. е. между различными общественно-людскими группировками, людскими элементами общественной системы...

Эта терминология, умышленная замена классов группировками и т. п. не есть ли шаг назад к „социологии" в кавычках?

(Ibid., с. 371)

Ленін підкреслював величезну небезпеку, що криється в некритичному вживанні термінології, запозиченої від буржуазних ідеологів.

...„Бухарін взяв „терміни" в тому значенні, в якому вони вживаються тов. А. Богдановим.. і не подумав, що і терміни, і значення їх у Богданова „фундовані" (хай пробачить мені академік-автор це смішне Гелертерське слово) його філософією, філософією ідеалізму й еклектизму. Тому дуже часто, надто часто автор впадає в протирічний діалектичному матеріалізмові (тобто марксизмові) схоластицизм термінів (агностичний юмівсько-кантівський, за філософськими основами, в ідеалізм) „логіка", „точка зору" і т. ін. поза усвідомленням їх вивідності від матерії, від об'єктивної дійсності і т. п. Звідси ряд саме теоретичних (навіщо було претендувати на „загальну теорію") невірностей, вченого сміття, академічних благодурниць" (XI Лен. сборник, сс. 400—401).

Ленін зривав маски з буржуазних ідеологів, викривав їхнє намагання прикрити туманними фразами й абстрактними формулюваннями класову буржуазну суть їхніх міркувань, доводив, що буржуазні ідеологи перекручують справжнє значення слів, щоб обдурювати й ошукувати маси.

Слідом за Марксом, що називав пишномовні фрази буржуазних ідеологів про „рівність", „свободу" і „братерство" буржуазною міфологією, Ленін викривав, який зміст ховається за подібними „солодкими" словами.

„Ви називаєте себе партією народної свободи? — писав Ленін про кадетів. — Підіть геть! Ви — партія міщанської омани народної свободи, партія міщанських ілюзій з приводу народної свободи. Ви — партія свободи, бо ви хочете підпорядковувати свободу монархові і верхній, поміщицькій палаті" (Ленін, т. IX, 3-є вид., сс. 96—97).

„Кадетські професори, що торгують наукою за рахунок Дубасових, доходили до того (г. Кізеветер, член ЦК кадетів і кандидат до думи), що перекладали слово „диктатура" словом „посилена охорона". „Люди науки" навіть свою гімназичну латинь перекручували, щоб принизити революційну боротьбу" (Ibid., сс. 94—95).

Ленін провадив найрішучішу боротьбу з буржуазною і опортуністичною фразеологією, з усяким замазуванням туманними і пишномовними словами класової суті явищ.

Так, характеризуючи угодовця, Ленін викрив і його „словесні засоби".

„Переможний страйк був „славетний". Переможені страйки були безглуздям, розгулом стихії, варварством, нісенітницею. Одне слово, політична совість і політичний розум „угодовця" полягає в тому, щоб плазувати перед тим, хто тепер сильніший, щоб плутатися в ногах у тих, хто бореться, і заважати то одній, то іншій стороні, притупляти боротьбу й отупляти революційну свідомість народу, що веде відважну боротьбу за свободу" (Ibid., с. 95).

Боротьба Леніна з опортуністичною фразеологією — тема великої дослідної роботи. Твори Леніна дають для цього величезний матеріал. Ленін подав вичерпну характеристику фразеології опортунізму різних гатунків.

Ленін підкреслював, що до мови слід підходити як до гострої зброї класової боротьби, що користуватися з мовних засобів слід так, щоб кожне слово найвиразніше передавало пролетарський зміст, найкраще мобілізувало читача на виконання завдань партії. 14

Вивчення роботи Леніна, як редактора, а насамперед вивчення власного ленінового стилю дає великий матеріал про те, які вимоги ставив Ленін перед пролетарським публіцистом, письменником в підході до стилю.

Насамперед, жодного захоплення формою ради форми, жодної гонитви за зовнішньою стилістичною красою: слово, зворот, образ, синтаксична конструкція мусять бути цілком підпорядковані змістові, ідейній настанові твору, завданням партійного виховання читача.

Але саме цей принцип партійності й створює найширші можливості до найкращого, найвиразнішого мовного оформлення твору. Глибина діалектично-матеріалістичного методу, глибина марксистського аналізу зумовлює й вживання надзвичайно різнобарвних мовних засобів. Принципіально-партійний підхід до явищ, розгляд їх з бойових позицій партії пролетаріату зумовлює образність, загостреність стилю, найширше користування з художніх засобів — з порівнянь, метафор, іронії тощо. Не вдаючись тут в детальну характеристику стилю Леніна, визначимо лише ті явища, що пов'язані з нашою темою — синонімією.

Вивчення ленінової синонімії дає великий матеріал для побудови вірного марксистського підходу до мови. Ось кілька прикладів:

Подаючи, як синоніми, слова „революціонер, бунтівник, змовник", і т. п., буржуазні ідеологи цим самим намагалися надати поняттю „революціонер" того характеру осуду, що його вони надають поняттям „змовник", „бунтівник". „Революція" в буржуазних словниках витлумачується як „безпорядок , як „незаконний" виступ проти „законної" влади. Ленін розкривав класову діалектику слів:

„Державне втручання в аграрні відносини мало місце в Росії постійно. Коли це було втручання на користь вищих класів, тоді це поліційною мовою називалося „порядком"; коли втручання починається знизу, тоді говорять про „безпорядки" (Ленін, т. VH, с. 214).

Руйнуючи буржуазні семантичні ряди, розкриваючи справжню суть, що ховається за цією „синонімією", Ленін давав слова в їхній вірній класовій суті.

Вірний, пролетарський підхід до явищ, розглядання їх в аспекті класової боротьби, призвів до створення Леніним нових синонімічних рядів. Так, виходячи з єдино вірної марксистської оцінки класової суті царського уряду, Ленін створив великий синонімічний ряд: царський уряд, поміщицько-чиновницький уряд, уряд Миколи Кривавого, уряд Миколи Обманова і т. п.

Вибираючи з синонімічного ряду слово для характеристики певного поняття, Ленін ніколи не клав в основу зовнішнього ефекту. Він ніколи не намагався блиснути „дзвінким" словом, вразити нагромадженням різнобарвних слів. Навпаки, Ленін іноді повторював якесь слово. Вживання синонімів у Леніна завжди підпорядковане змістові. Через це маємо й великі синонімічні ряди, бо Ленін зважав на всі відтінки, на всі характерні особливості кожного описуваного явища, кожного пояснюваного факту, підкреслюючи його відмінність від інших явищ того ж таки порядку. Ось чому, описуючи, скажімо, революційний рух, Ленін вживав „беспорядки", „волнения", абож „мятеж", „бунт" і т. п. не випадково, а підкреслюючи, кожного окремого разу 15 характер руху і те, як до нього ставиться буржуазія і як ставиться до цього руху пролетаріат, підкреслюючи масштаб руху, його значення для пролетарської справи.

Візьмемо, наприклад, отаке місце з брошури „К деревенской бедноте":

„Многие крестьяне уже слышали, вероятно, о рабочих волнениях в городах. Некоторые сами бывали в столидах и на фабриках и видывали тамошние бунты, как их называет полиция" (Ленин, т. V, с. 265).

Цей приклад яскраво свідчить, як Ленін підходив до визначення явищ. Він розкривав справжню суть поміщицько-буржуазної синонімії, що ототожнювала поняття „бунт" та „революция", „чернь" та „пролетариат", „законная власть" та „царизм" і т. п.

Ленін, руйнуючи оцю буржуазну „синонімію", викриваючи її класову суть, розкривав ту справжню близкість, що існує між суспільними явищами, близкість, зумовлену процесами класової боротьби, розташуванням класових сил, роллю різних партій у боротьбі. Такий підхід, а він є єдино вірний, неминуче призводить до порушення багатьох синонімічних рядів, характерних для мовної практики буржуазії, а разом' з тим до створення таких синонімічних рядів, що правильно відзначають близкість понять.

„Зручності" оспіваної п. Струве розпливчастої організаці ї— ковституційно-демократичної (читай: монархічної) партії не загаяли виявитися на ділі дуже швидко" (Ленін, т. VI), с. 354).

Це слід мати на увазі, підходячи до аналізу ленінового стилю. І саме в силу цього, виходячи з потреб максимально чіткого охарактеризування явищ, Ленін часто повторював підряд те саме слово, хоч мав можливості добрати відповідні синоніми. Так, у брошурі „До сільської бідноти", писаній перед революцією 1905 р., Ленін, характеризуючи стан селян, увесь час користується з слова „кабала", не замінюючи його словом „неволя", бо підкреслював надто важкий стан селянства, а для цього більше підходить з відповідного синонімічного ряду саме слово „кабала".

„Вони (партія Н. К.) хочуть відразу же, негайно обмежити барську кабалу, кріпосницьку кабалу мужика. В Росії по селах залишалося багато ще особливо злої кабали, якої нема в інших країнах..." (Ленін, т. V, с. 304).

Як свідчить наведений приклад, Ленін повторив кілька разів слово „кабала", бо лише воно найвірніше віддає характер селянського закріпачення, що існувало за царату. Разом з цим Ленін подав ряд синонімічних епітетів: барська кабала, кріпосницька кабала...

Отже, підходячи до перекладу творів Леніна, слід керуватися тим принципом, що його визначив і запроваджував сам Ленін. Завдання полягає не в тому, щоб привабити читача великою кількістю „дзвінких" слів, різнобарвних синонімів, пишних епітетів, а в тому, щоб з ряду слів, які віддають певне поняття, вибрати саме те, яке правильно розкриває зміст поняття перед читачем. Саме через те Ленін часто повторював якесь слово, хоч до нього й є ряд синонімів. 16

Але разом з цим і саме через те, що Ленін надзвичайно глибоко підходив до оцінки кожного явища, розкриваючи усі його відтінки, він водночас користувався з великої кількості синонімів для характеристики певного явища. Подивимось, наприклад, яку безліч синонімів вживав Ленін для характеристики політичних партій.

„Партія кадетів — ефемерна безживна партія... партія чорненького справжнього, реального капіталу. Історична роль кадетів — переходова, хвилинна роль... Вони поєднують в собі — балакучу, чванливу, самовдоволену, обмежену боягузливу буржуазну інтелігенцію, контрреволюційного поміщика, що бажав за вигідну ціну відкупитися від революції, і нарешті, твердого, хазяйновитого, економного й утискуватого дрібного буржуа.

Кадети — партія мрій про біленьке, чистеньке, впорядковане буржуазне суспільство (Ленін, т. IX, сс. 98—99).

Абож:

„Російським Тьєрам, звичайно, подобаються салонно-ґречні, парламентсько-бездоганні опортуністичні фрази справжніх Тьєрів" (Ленін, т. V, с. 256).

Кожний синонім має своє певне місце й служить для підкреслення відмінних рис даного явища від близьких до нього. Отже, при перекладі аж ніяк не можна стати на шлях формального добору, а треба добирати синоніми, глибоко вдумуючись у текст.

Перекручення змісту через перекручений добір синонімів

А що ми бачимо у першому виданні українського перекладу творів Леніна?

У наслідок націоналістичного добору українських синонімів, протилежних змістом до російського тексту, перекладачі перекручували зміст ленінового контексту. Часто-густо гостре ленінове слово виступає в перекладі спотворенням оригіналу, абсолютно не віддаючи того відтінку, що воно його має в леніновому контексті.

Формально нібито все гаразд, бо перекладач може послатися на те, що в словнику на те чи те російське слово дано кілька українських синонімів, з яких один взято. Але ж завдання саме в тому й полягає, щоб підшукати те слово, що найточніше віддає зміст перекладу, а перекладачі робили навпаки, а до того й шкідницькі словники добре цьому служили.

Через це маємо такі неприпустимі викривлення ленінового змісту:

Російський текст:	Український текст:
...,Будем готовиться к тому, чтобы на всякое поругание сколько-нибудь честной земщины царским правительством пролетариат мог ответить демонстрациями (Ленин, т. V, с. 80).	...Готуймося до того, щоб на всяку зневагу бодай трохи чесної земщини від царського уряду пролетаріат міг відповісти демонстраціями (Ленін, т. V, с. 74).

У цьому випадкові переклад абсолютно не віддає ленінового тексту, а перекручує його. Ленін говорить про наругу, а перекладач вживає такого безболісного слова як „зневага". Цілком очевидно, що тут треба було вжити слова „наруга". Ще яскравіший приклад: 17

Російський текст:	Український текст:
Голос одинокого человека теряется в этой темной чаще, душится в полицейском застенке (Ленин, т. V, с. 269, .К деревенской бедноте").	Голос окремої людини гине в цій темній гущавині, заглушається в поліційному застінку (Ленін, т. V, с. 243).

Слово „заглушається" заглушує значения слова „душится", що його вжив Ленін, підкреслюючи нечувапий гніт, що існував у царській Росії. Ту конче слід було перекласти „душиться „задушується".

У наслідок націоналістичного перекручення тексту ленінова лексика обезбарвлена й „лібералізована". Так оцей приклад є вияв найбрутальнішого перекручення змісту:

Російський текст:	Український текст:
...Царь тут же обещает строго пресекать всякие уклояения (Ленин, т. V, с. 251, ,Самодержавие колеблется").	...Цар тут таки й обіцяв суворо спиняти всякі ухили (Ленін, т. V. с. 226).

Справді, словники подають на слово „пресекать" серед інших синонімів і „спиняти", але в цьому випадкові ні в якому разі не можна було цього слова вжити, бо виходить що цар, як „м'якосердий батько" спиняв „нерозумні вчинки" і т. п. Ленін тут словом „пресекать" точно характеризував, як поводився царський уряд з революційним рухом, Отже, слід неодмінно було перекласти тут „пересікати".

У дальшому прикладі спостерігаємо послаблення бойової настанови ленінового контексту:

Російський текст:	Український текст:
Своей глупой и преступной колониальной авантюрой, самодержавно завело себя в такой тупик, из которого может высвободиться только сам народ и только ценой разрушения царизма (Ленин, т. VII. с. 47).	Своею дурного й злочинною колоніальною авантурою, самодержавство завело себе в таку безвихідь, що з неї може визволитись тільки сам нарід і тільки ціною повалення царату (Ленін, т. VII, с. 40).

З тексту видно, що тут Ленін підкреслював потребу зруйнувати царат, а не лише повалити його. Отже, слід було в перекладі вжити слово зруйнування, щоб не послаблювати зміст.

Російський текст:	Український текст:
...Все эти факты обязан знать каждый, кто хочет бороться против дезорганизации за партию, кто не хочет оказаться окончательно одураченным (Ленин, т. VII: с. 43).	Всі ці факти повинен знати кожний...хто не хоче бути цілком обдурений (Ленін, т. VH, с. 36).

Тут слід було перекласти остаточно, бо цілком немає того відтінку вивершення, що „окончательно".

Російський текст:

Український текст:

Почему Петербургский комитет не позаботился о привлечении рабочих и погубил этим начатое им же предприятие (Ленин, т. VII, с. 40).

Чому Петербурзький комітет не подбав про те, щоб притягнути робітників і занапастив цим почату від нього справу (Ленін, т. VII, с. 32).

18

Слід було перекласти погубив, бо „занапастив" означає, що дещо зроблено, хоча й дуже погано, тоді, коли в тексті підкреслено, що справу погублено.

Поруч з перекрученням змісту через послаблення різкості ленінових визначень, маємо таксамо неприпустиме посилення в тексті, посилення, що порушують вірну ленінову оцінку тих чи тих подій.

Так, характеризуючи наростання революції 1905 року, Ленін писав:

„В этот момент одна из тех вспышек, которые все чаще повторяются то здесь то там, поведет к громадному народному движению" (Ленин, т. VII, с. 34).

А в перекладі маемо:

„В цей момент один із тих вибухів, що чимраз частіше повторюються то тут, то там, призведе до величезного народного руху (Ленін, т. V, с. 2'?).

Ясна річ, що в цьому конкретному випадку аж ніяк не можна було вжити слова „вибухів", бо йшлося покищо тільки про „сполохи".

Так українські буржуазні націоналісти, що пробралися за підтримкою Скрипника до найвідповідальнішої справи — перекладу творів Леніна, приклали тут свою шкідницьку лапу.

Перейдемо до інших методів „роботи" націоналістів.

Звуження синонімічного ряду

Ми вже відзначали, що, підходячи до перекладу, слід продумувати, який зміст віддає Ленін тим чи тим словом, що саме він їм характеризував. Перекладач мусить вибирати з відповідного українського синонімічного ряду такі слова, які передають ті самі відтінки значення, що їх підкреслював Ленін. Слід намагатися по змозі віддавати російські синоніми українськими синонімами. Візьмемо синонімічний ряд, що часто зустрічається в ленінових творах, а саме слова „беспорядки", „волнения", „брожение" и т. п. Як стоїть справа з вживанням цих синонімів в леніновому тексті та з їхнім перекладом?

Російський текст:	Український текст:
1. Студенческие „беспорядки" этого года начинаются при довольно благоприятных предзнаменованиях (Ленин, т. V, с. 54).	1. Студентські „заколоти" цього року починаються за доволі добрих знамен (Ленін, т. V, с. 50).
2. Но каков бы ни был этот исход, одно остается несомненным: возобновление общестуденческих беспорядков после столь короткого периода спокойствия является признаком политического банкротства современного строя (Ibid).	2. Але хоч який буде цей вислід, одне залишається безсумнівним: відновлення студентських розрурухів...(Ibid).
3. Буржуазные газеты, по-старому говорящие о бунте, мятеже, беспорядках, не могут не видеть однако их обще-національного, даже международного значения (Ленин, т. VII, с. 82i.	3. Буржуазні газети, що по-старому говорять про бунти, заколот, розрухи, не можуть не добачати... (Ленін, VII, с. 73).
4.... Правительство ...вместо „умиротворення" получает характер общего пожара „беспорядков", охватившего снова все учебные заведения (Ленин, т. V, с. 52).	4. ...дістає картину загальної пожежі „заколотів"... (Ленін, т. V. с. 48).

19

5. Отчего ничего не слышно об его (общества — Н.К.) протестах, об его активной поддержке возобновившихся волнений (Ibid.. с. 54).	5. Чому нічого не чути....за його активну підтримку відновлених розрухів (Ibid., с. 50).
6. Многие крестьяне уже слышали, вероятно, о рабочих волнениях в городах (tbid., с. 260).	6. Багато селян вже чули, мабуть, про робітничі розрухи в містах (Ibid., с. 239).
Некоторые сами бывали в столицах и на фабриках и видывали тамошние бунты, как их называет полиция (Ibid.).	7. Деякі самі бували в столицях і на фабриках і бачили не раз тамтешні бунти, як їх називає поліція (Ibid.).
8. Военный крах неизбежен, и вместе с ним неизбежно и удесятерение недовольства, брожения и возмущения (Ленин, т. VII, с. 34).	8. ... збільшаться незадоволення, заколоти й обурення (Ленін. т. VII, с, 27).
9. В широких кругах пролетариата, среди городской и деревенской бедноты явно усиливается глухое брожение (Ibid, с. 26).	9. ... явно посилюється глухе заворушення (Ibid, с. 22).
10. Война далеко еще не кончена, но всякий шаг в ее продолжении расширяет необъятное брожение и возмущение в русском народе (Ibid., с. 49).	10. ... розширює неосяжний заколот... (Ibid . с. 42).
11. Царь говорит (опять таки с фиговым листком) о революционном движении, жалуясь на то, что „смута" мешает работе над улучшением народного благосостояния (Ленин, т. V, с. 250).	11. .. цар... скаржиться на те, що „заколот" заважав роботі... (Ленін. т. VII, с. 226).
12. Вспыхнул мяжеж в Риге, манифестируют рабочие в Лодзи, готовится восстание Варшавы, происходят демонстрации пролетариаіа в Гольсингфорсе, в Баку, Одессе, Киеве, Харькове. Ковне и Вильне, растет брожение рабочих и ширится забастовка (Ленин, т. VІІ. с. 80).	12. Спалахнув заколот у Ризі..., в Баку, Одесі, Києві... зростає заколот... (Ленін, т. VII, с. 71).

Тут скрізь йдеться про революційний рух перед 1905 р. і про революцію 1905 року. Ленін з надзвичайною чіткістю визначав відтінки руху на різних етапах і в різних районах. Коли проаналізуємо, як Ленін скористався тут з наведених синонімів, то побачимо, що він підкреслював, що бунтом, наприклад, називала страйки та взагалі революційний рух поліція та царат. Ленін же сам говорив про студентські та робітничі „волнения, „разрастание брожения", а далі вже про революцію. До речі в наведених прикладах підкреслено, яка різниця між бунтом, мятежом революцией, і т. д. Перекладачі ігнорували ленінський текст і в наслідок цього маємо ряд порушень змісту. Слово „беспорядки" в 1-му і 4-му прикладах перекладено „заколоти", у 2-му і 3-му „розрухи". Слово „волнения" — теж „розрухи". „Брожение" в 8-му, 10-му та 12-му прикладах віддано як „заколот" в 9-му „заворушення". Крім того словом „заколот" віддані ще „мятеж" та „смута". Що ж ми бачимо? Замість чіткого розрізнення ознак кожного з цих слів, що характерне для даного ленінового тексту, в перекладі маємо ототожнення слів „беспорядки", „мятеж", „брожение" и „смута". Можна було б, як це буває в практиці нашої преси, віддати тут слово „беспорядки" українсьвим „безпорядки". У даному контексті слід було б конче розрізнити в перекладі 20 „мятеж" і „брожение", бо в 12 прикладі події в Ризі схарактеризовані зовсім інакше, ніж події в Одесі, Києві й под. Але ж це не відповідало б націоналістичній настанові. Отже націоналісти скористалися з нагоди, щоб заплутати читача, не дати йому вірно сприйняти зміст.

Візьмемо інший синонімічний ряд. Слова „уловка", „увертка", „ухищрение".

Російський текст:	Український текст:
Многие либералы считают верхом такта и мудрости раздавать революціонерам аттестатм на мужество, третируя в то же время их программу: ... По нашему это не так — и не мудрость, а недостойная увертка (Ленин, V, с. 263).	... на нашу думку, це не такт і не мудрість, а негідний викрут (Ленін, т. с. 232).V
Да ведь это не что иное, как новая увертка от разбора вопроса по существу (Ibid.. с 257).	Аджеж це не що інше, як нове відмикування від розгляду питання по суті (Ibid.. cc. 232-233).
Николай II предпочитает прикрывать свое заявление маленьким фиговым листком и стыдливо ссылаться на незабвенного родителя. Бессмысленная и презренная уловка (Ibid., с. 250).	... безглуздий і нікчемний викрут (Ibid., с. 226).
Революционная энергия и революционный инстинкт рабочего класса прорвались с неудержимой силой вопреки всяким политическим уловкам и ухищревиям (Ленин, т. VII, с. 85).	... всупереч усяким політичним викрутасам і хитрощам (Ленін, т. VII, с-76)

Аналізуючи цей синонімічний ряд в залежності від змісту, ми бачимо, що Ленін політику царського уряду характеризував словами „уловка", „ухищрение", а дії лібералів словом „увертка". Це розрізнення можна було зберегти в перекладі. До слова „уловка" могли б підійти і „виверт" і „маневр" і „махінація".

Звуження синонімічного ряду тут призводить до затушкування важливих відтінків змісту. Та потреби не було в цьому звуженні, бо в українській мові є досить засобів для розрізнення цих відтінків. Але націоналісти навмисне збіднювали українську мову.

Розширення синонімічного ряду

а) Послаблення відтінків

Наведені вище приклади свідчать про те, що в перекладі звужувався ряд ленінових синонімів, а через це порушувалися відтінки слів. Поруч цього спостерігаємо і інші явища: розширення ленінових синонімічних рядів, передачу синонімами слів, що їх Ленін повторював. Ми вже визначали, що Ленін часто повторював слова не через те, що не мав в своєму розпорядженні синонімів до них, а через те, що тільки певне слово найвірніше характеризує якесь поняття. Ось чому в таких випадках не можна передавати оці слова різними синонімами, бо це призводить до порушення змісту. 21

Наведемо приклади:

Огласим новую пощечину царям Обмановым. Эта пощечина тем интереснее, чем солиднее люди, ее дающие (Ленин т. V, с. 79).	Оголосим нового поличника царям Обмановим. Цей поличник тим цікавіший, що статечніші люди, що його дають (Ленін, т. V, с. 73).
Опубликованый на-днях приказ Николая ІІ есть прямая пошечина либералам (Ленин, т. VII, с. 26).	Опублікований днями указ Миколи II — це прямий ляпас лібералам (Ленін, т. VII, с. 22).

В обох випадках, як свідчить відповідний текст, Ленін з усією різкістю підкреслював характер виступу; через те не було потреби в першому прикладі перекладати слово „пощечина" інакше, ніж в другому, тим більше, що слово „поличник" не мав того різкого відтінку, що слово „ляпас". Тимчасом з тексту видно, що Ленін підкреслював гостроту і різкість характеризованих явищ.

Описуючи в брошурі „До сільської бідноти" становище селянства за царату, Ленін користався словом „кабала", повторюючи це слово і підкреслюючи цим надто важкий стан трудящого селянства, що був тоді. Перекладачі навмисне зігнорували причини цього повторення і віддали слово „кабала" синонімами.

Они хотят сейчас же. немедленно ограничить барскую кабалу, крепостную кабалу мужика (Ленин, т. V, с. 304).	Вони хочуть зараз же, негайно, обмежити панську кабалу, кріпацьку неволю мужика (Ленін, т V, cc. 275—276).
Все это мы называем крепостнической кабалой (Ibid).	Оце ми й звемо кріпацькою неволею (Ibid.).

Очевидно, що скрізь тут треба було віддавати словом „кабала", бо слово „неволя" не мав того значення абсолютного пригноблення, що „кабала".

Как крестьяне были рабами помещиков, так русский народ остается до сих пор рабом чиновников (Ibid., с. 267).

Як селяни були невільниками дідичів, так російський народ і досі ще раб чиновників (Ibid, с. 241).

Так само, як „кабала", слово „раб" підкреслює важкий стан пригноблених, а слово „невільник" послаблює важкість цього пригноблення. Отже слід було а обох випадках вжити слово „раб".

Политическая свобода нужна поэтому всему народу, кроме кучки придворных и имеющих доступ ко двору тузов и сановников (Ibid., с. 291).

... крім купки царедворців та допущених до двору багатіїв і сановників (Ibid., с. 264).

Краще було б вжити слово „туз", бо і в українській мові, як і в багатьох інших, ця метафора (від „туза" — карти) поширена, слово ж „багатій" не віддає того значення, що „туз", бо останнє визначає не просто багатія, а орударів і заправил, особливу категорію цих багатіїв.

Нарешті ще приклад:

И только люди, которые все позабыли и ровно ничему не научились, могли решить „наоборот", договорившись до баснословной, вопиющей нелепости (Ibid., с. 149).

... добалакавшися до нечуваного, явного безглуздя (Ibid.. с. 135).

22

Тут слід було перекласти „кричуща", бо слово „явний" має інше значення і, крім того, значно послаблює характер безглуздя.

б) Кривотлумачення.

Часто-густо маемо в перекладі розходження у відданні того самого слова, при чому в гонитві нібито за синонімами перекладачі вживають слова, що мають зовсім інше значення.

Дезорганизаторская выходка петербургских меньшевиков не случайна, а обдуманный шаг к расколу комитета (Ленін, т. VII, с. 43).	... а обміркований крок до розламу комітету (Ленін, т. VII, с. 36).
Это во-первых раскол между революционной социал-демократией и оппортунизмом (Ленин, т. V, с. 146).	... це поперше розлам (Ленін, т. V. с. 131).
По мнению же соц-революционеров раз существует „даже у немцев" раскол да разброд, так нам, россиянам, и сам бог велел (Ibid., с, 147).	... скоро існує „навіть у німців" розлам та розлад.... (Ibid., с. 132).

У цих випадках слід було послідовно перекладати „розкол", бо воно точно передає зміст, а слово „розлам" відповідає ще російському „разлом". Слово „розкол" в українській мові існує давно, а тут націоналісти відкинули його тільки тому, що воно близьке до рос. „раскол".

І, ясна річ, оминання поширених українських слів і заміна їх іншими тільки через те, що зовнішньо ці слова нагадують російські, є націоналізмом найгіршого гатунку. У перекладах за редакцією Скрипника це оминання — система. Ось приклад. Як відомо, українські історичні матеріали та й жива мовна практика стверджують існування в українській мові поруч з словом „воля" менш вживаного слова „свобода". Це слово зустрічаємо і в матеріалах Номиса і Чубинського і в публіцистичних матеріалах, і в словнику Грніченка та інш. Отже можна в певних випадках віддавати російське слово „свобода" українським же словом „свобода", що виступає паралельно до слова „воля". Іноді це потрібно, коли вживання слова „воля" і в значенні російського „свобода" і в значенні російського „воля" може призвести до кривотлумачень, як у цих прикладах:

Царь просто утверждает волю нескольких десятков самых крупных и самых знатных чиновников (Ленин, т. V, 268).	Цар просто стверджує волю... (Ленін, т. V, с. 242).
Царь не имеет никакой возможности итти против воли этой кучки сановитых дворян (Ibid.).	У царя немає ніякої змоги йти проти волі купки сановитнх дворян (Ibid.).
Русские с.-д. добиваются прежде всего политической свободы (Ibid., с. 266).	Російські с.-д. добиваються насамперед політичної волі (Ibid., с. 210.).

Усі ці приклади взяті з одного твору „До сільської бідноти" і з безпосередньо пов'язаних між собою абзаців. А як свідчить переклад в 3-му прикладі слово „воля" означає зовсім інше, ніж у перших двох прикладах. Тут можна було б перекласти „свобода", тоді б не було кривотлумачення. Звичайна річ, вживання менш вживаних слів можливе тільки в таких випадках. Але це не дає підстави відкидати слова типу „свобода".

23

Порушення градації

Ленін часто користувався з градації. Глибоко аналізуючи явища, відзначаючи всі деталі, всі їхні особливості, Ленін часто користувався з нагромадження слів, з яких кожне відкривало новий якийсь відтінок, нову рису в характеризованому явищі. Ось приклади:

Логіка класового становища пролетаріату виявилась сильнішою за помилки наївності та ілюзії Гапона (Ленін, т. V. с. 80).

Не часто доводиться чути з уст коронованим осіб таке виразне признавая потвердження і проголошення вини (Ibid., с. 177).

І відкрите визнання вини дуже добрий засіб проти.. політиканства, себто спроб затушкувати, обійти, загасити війну (Ibid.).

З боку влади це свідоме загравання, підкуп і розбещування. Одне слово — система, прозвана „зубатовщиною" (Ibid.).

У таких випадках слід добирати слів, які б по змозі точно передавали не лише зміст, а й ступінь посилення та всю суму нюансів, що нагромаджені слова мають.

Надто велика відповідальність падає на перекладачів творів Леніна, бо тут нагромадження вжите не для стилістичної гри, а є наслідок потреби підкреслити всі відтінки явищ. Аналіз першого видання перекладу творів Леніна свідчить, що в таких випадках послідовно порушували змістову і стилістичну настанову ленінового контексту.

Завидное молчание. Но не чувствуют ли г.г. Сипнгины. что эго спокойствие чрезвычайно напоминает затишье перед грозой? (Ленин, т. V, с 56).

Завидне мовчання. Але чи не почувають панове Сипягини, що цей спокій надзвичайно нагадує спокій перед грозою? (Ленін, т. V, с. 52).

Виразна градація „молчание — спокойствие — затишье" у перекладі порушена, при чому в такий спосіб, що в одній фразі повторюється слово „спокій". Тим часом, саме зміст вимагав, щоб „затишье" переклали словом „тиша", що точно віддає російське „затишье" перед грозою, тобто „безветрие".

Ще виразний приклад:

Мы переживаєм бурные времена: подводятся итоги полустолетию пореформенной эпохи, закладываются камни для социально-политических построек, которые будут долго-долго определять судьбу всей страны... направления, имеющие солидные основания в классовом строе такой быстро развивающейся капиталистической страны, как Россия, находят почти сразу свою „полочку" и нащупывают родственные им классы...	.... Закладаються підвалини для соціально-політичних будов - напрями з солідними основами в класовому устрої..
„Шумим, братец, „шумим", таков лозунг многих революционно-настроенных личностей, увлеченных вихрем событий и не имеющих ни теоретических, ни социальных устоев (Ленин, т. V, с. 145).	...таке гасло... осіб... позбавлених теоретичннх і соціальних основ (Ленин, т. V, с. 131).

Ряд: камни (построек) — основания — устои можна віддати українською мовою, не повторюючи двічі слова „основа". Таксамо не було ніякої 24 потреби замінювати слово „камни" словом „підвалини", коли можна було вжити слово „каміння", що дуже пасувало б до „будов". Для слова „основание" можно було б дібрати і „підвалини" і „основи"; щодо слова „устой", то воно теж має кілька відповідних слів („підпора" і т. п.) в українській мові. Отже тут не було потреби порушувати ленінів ряд.

Часто у перекладі градація порушена, хоча перекладачі нібито і користуються з різних слів, не змішуючи синонімів...

И чем скорее удастся вооружить пролетариат... тем больше найдется среди солдат людей... которые станут но сторону народа против извергов, против тирана, против убийц безоружных paбочих, их жен и детей (Ленин, т. VІІ, с 80).

..які стануть на бік народу проти катів, проти тирана, проти вбійників...(Ленін, т. VII, с. 71).

У леніновому контексті маємо наростання „извергов — тирана — убийц". Переклавши „изяергов" словом „катів", перекладач відразу подав слово, що означає поняття тотожне з „вбивцею". „Кат" і „вбійник" не мають між собою тих нюансів, що „изверг" та „убийца". Тут порушено наростання. Тимчасом слово „изверг" можна було перекласти українськими „нелюд" або „недолюд", що тут пасували б.

Тут наведено лише невеличкий матеріал. Показано тільки, якими „методами" користувалися націоналісти для перекручування творів Леніна в одній галузі — синонімії. Автор навмисне взяв таку спеціальну галузь, бо тут шкідницька діяльність виступала у прихованій, замаскованій формі. Щодо більш одвертих форм мовного шкідництва, то в нашій пресі вони вже викриті. На цю ж сторону ми, здається, звертаємо увагу громадськості вперше. Гадаємо, що з наших уваг практично скористаються наші видавництва, підищивши пильність до перекладів.

Наведений матеріал свідчить, що в першому виданні перекладу творів Леніна націоналісти перекрутили й спотворили зміст. За ці перекручення відповідальність ніс М. Скрипник, бо робилося це з його настанов.

Поданий матеріал свідчить, що сучасний стан української літературної мови дає цілковиту змогу дати добрий переклад творів Леніна. В усіх випадках, як ми показали, можна було підібрати українські слова, які точно передали б зміст. Нема сумніву, що тепер, після розтрощення націоналістичного шкідництва, ми матимемо творя Леніна в доброму перекладі, що вірно віддає зміст.

---